І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! — Мат. 28:20.
Напевно Той, Хто турботливо наглядав працю засіву, є не менше зацікавлений і турбується про працю жнива. Запустімо серп Правди з енергією і відвагою, пам’ятаючи, що ми служимо Господу Христу, що ми не є відповідальні за жниво, а тільки за нашу енергію в громадженні тих дозрілих зерен, котрі можемо знайти. Якщо мусимо виконати велику працю, щоб знайти кілька дозрілих зерен, то тим більше радіймо з них, вчімося любити і оцінювати те, що є рідкісним і коштовним. Пам’ятаймо, використовуючи в цьому служінні всю мудрість, на яку ми здатні, що даючи нам частку в Його праці, Господь мав на меті не стільки те, чого ми можемо досягти, скільки благословенство, яке ця праця нам принесе. – R 2808
* * *
Це одна з останніх обітниць нашого Господа для Церкви перед Його вознесінням. Вона запевняє не тілесну Його присутність зі Своїми вибраними, а Його особливу ласку, спільність, симпатію, любов, турботу, керівництво, обмеження, протекцію, виправлення, заохочення, поради і співпрацю. Вислів «повсякденно» не дає нам зрозуміти, що Господь буде з нами періодично, а навпаки, підкреслює, що буде безперестанно, не допускаючи, щоб минув хоча б один день без дотримання Ним в найвищому ступені Своєї обітниці відповідно до потреб Церкви. Господь вірно дотримав цієї обітниці, і це підтверджує історія Церкви. Через досвід і спостереження ми є живими свідками цього факту у відкриванні Правди, в жатті та пересіваннях Жнива, і в нашому особистому житті в теперішньому – Лаодикійському періоді Церкви.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.