Змагайся добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома — 1 Тим. 6:12.
Чи наша боротьба буде більш публічною чи більш приватною, все ж, це мусить бути боротьба. Більше того, мусить бути поступ і перемога, бо, інакше, ми ніколи не будемо прийняті Господом як «переможці». Ще одна думка повинна бути засвоєна всіма нами: оцінюючи нас, Господь братиме до уваги радше дух, який керував нами, аніж на те, якими були результати наших зусиль. В світлі цього, стараймося не тільки чинити з повною силою те, що наші руки зможуть, але також стараймося, щоб кожна наша жертва і дар для Господа і Його справи були повні любові й посвяти, щоб Господь дійсно визнав це як зроблене з любові до Нього і тих, котрі є Його, а не з марної слави. – R 3166
* * *
Господній люд покликаний стояти по стороні Бога в боротьбі за праведність. Велика любов до нагороди Божого поклику буде ефективною допомогою в оживленні надії і відваги в добрій боротьбі віри; публічно зайнявши становище по стороні Бога в цій боротьбі, нехай він не приносить сорому справі Бога і Христа боягузливою втечею перед ворогом чи підданням себе йому.
Усі посвячені слуги Господа віддали своє життя в жертву, коли стали послідовниками Агнця. І якби вони могли постійно усвідомлювати власне посвячення, то були б готові кожної миті завершити цю жертву, згідно з побажаннями Господа і засобами та способами, на які дозволить Його провидіння. Нехай посвячені Господу… завжди пам’ятають про те, що жодна волосина не може впасти з їхньої голови без відома і дозволу їхнього Отця, а постава їхніх сердець повинна бути така, як виразив наш дорогий Відкупитель: … «Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?». Виразом їхнього серця повинні бути слова поета:
Я завжди вдоволений зо своєї долі,
Бо прийняв я керівництво Божої волі. – R 3407
* * *
Ці слова є правдою в стосунку до всієї Церкви і до окремих її членів. Бог має властивий час на все, що пов’язане з Його Планом. Відповідно, ми бачимо прекрасні обриси часу, що позначають досвіди Церкви. Це в багатьох деталях підтверджують особливо паралельні епохи, які виконуються з точністю до дня. Так, Бог не дозволяє навіть на найменшу помилку в обрисах часу, коли це пов’язано з Церквою. Ту ж саму турботу Він виявляє і до окремих її членів. Він приготовляє кожне переживання, досягнення, завдання та привілей саме тоді, коли це принесло б Йому найбільшу славу, а їм – користь.