Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! — Пс. 25:9.
Така вдача необхідна тим, які хочуть одержати мудрість, що походить згори. Вони мусять мати покірну оцінку своїх слабостей і браку мудрості, бо інакше не зможуть добровільно і щиро прийняти до свого серця мудрості, яку Богу сподобалось дати в теперішній час тільки тим, котрі мають відповідний стан серця. Також можна зауважити, що ця покора розуму є необхідною як підстава для духа здорового розуму, бо хто ж міг би бути в стані думати справедливо, розумно, безсторонньо, як не той, хто має покірну вдачу? Тому ми мусимо погодитися, що покора є головною складовою частиною характеру або розуму Христового. –– R 2585
* * *
Щоб бути в стані вчитися, треба бути покірним. Покора є необхідною, якщо ми хочемо, щоб нас навчав Бог: тільки ті, котрі очистять себе від свого «я», можуть бути наповнені Богом. Бо, власне, так випорожнені, вони є приготовані до отримання знань, що значно перевершують вершини людської мудрості, тому що Сам Бог буде їх великим Учителем, а Його мудрість охоплює всі речі.
Любов… не радіє з неправди, але тішиться правдою — 1 Кор. 13:4,6.
Чи принципи добра і зла міцно закріплені в моєму розумі, і чи я перебуваю в такій цілковитій згоді з добром, а в опозиції до зла, що не підтримаю зло, а мушу його засуджувати, навіть тоді, коли б воно могло принести мені певну користь? Чи я є в такій згоді з добром, з правдою, що не можу не тішитися з правди та її успіхів навіть тоді, коли б це руйнувало деякі мої раніше усталені погляди або принесло шкоду певним моїм земним інтересам? Божа любов, яку Апостол визначає тут як дух Господнього люду, є любов’ю, яка підноситься над самолюбством, яка оперта і утверджена на незмінних принципах, які щоденно повинні бути щораз виразніше зауважувані і завжди стисло дотримувані за будь-яку ціну. – R 3150
* * *
Несправедливість – це неправда в теорії й практиці. Любов, оперта на симпатії до принципів добра, не може радіти з несправедливості. Навпаки, вона симпатизує братам і співчуває світові з приводу його несправедливості. Любов журиться, уболіваючи з цього приводу, бо стільки має огиди до несправедливості, наскільки тішиться з Правди в теорії й практиці. Вона тішиться з Божого Плану і Духа, бо є втіленням кожної доброї засади у вірі й поводженні. Вона радіє з засад, прагнень, боротьби, справ, успіхів, тріумфів і духа Правди, а це тому, що насолоджується добрими принципами і речами.