Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї! — Пс. 25:9.
Така вдача необхідна тим, які хочуть одержати мудрість, що походить згори. Вони мусять мати покірну оцінку своїх слабостей і браку мудрості, бо інакше не зможуть добровільно і щиро прийняти до свого серця мудрості, яку Богу сподобалось дати в теперішній час тільки тим, котрі мають відповідний стан серця. Також можна зауважити, що ця покора розуму є необхідною як підстава для духа здорового розуму, бо хто ж міг би бути в стані думати справедливо, розумно, безсторонньо, як не той, хто має покірну вдачу? Тому ми мусимо погодитися, що покора є головною складовою частиною характеру або розуму Христового. –– R 2585
* * *
Щоб бути в стані вчитися, треба бути покірним. Покора є необхідною, якщо ми хочемо, щоб нас навчав Бог: тільки ті, котрі очистять себе від свого «я», можуть бути наповнені Богом. Бо, власне, так випорожнені, вони є приготовані до отримання знань, що значно перевершують вершини людської мудрості, тому що Сам Бог буде їх великим Учителем, а Його мудрість охоплює всі речі.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?