І Він каже до них: «Ідіть за Мною, — Я зроблю вас ловцями людей!» — Мат. 4:19.
Усі життєві справи навчать нас уроків, які будуть корисними в майбутньому, якщо ми засвоїмо їх. Мабуть, в рибальстві було щось особливо помічне – щось особливе, подібне до великої праці, в якій Апостоли відтоді були зайняті впродовж усього свого життя. Про це наш Господь повідомив їх тоді, коли їх покликав. Рибальство вимагає енергії, такту, відповідної принади, а ще, щоб рибалки не було видно. Ці чотири речі вимагаються і в духовному рибальстві, в якому Господь дав нам привілей бути зайнятими. Ми повинні пам’ятати, що так само, як риба швидко сполохається, якщо відчує, що хтось хоче її упіймати, так і люди побоюються, що їх хтось чимось упіймає, а особливо, коли вони мають хоч найменшу підозру, що можуть втратити свою свободу – бо саме так світ розуміє посвячення. – R 3307
* * *
Подібно до рибалки, ми мусимо бути чуйними, активними, поміркованими, наполегливими, самовідданими, тактовними, а також мусимо любити символічних риб і рибальство. Мусимо бути споряджені властивою мовою, тобто Правдою, обізнаністю людської натури, всесторонністю і стійкістю до несприятливого оточення. Мусимо «ловити» людей о будь-якій порі, в церквах і поза ними. Мусимо вживати гачків виправдання і посвячення, вживаючи як принади такі правди, які подобалися б символічним рибам. Якщо хочемо «ловити» людей для Господа, то багато уваги необхідно приділити тому, як закинути гачок з волосінню та як діяти перед і після того, як риба зачепиться, а також як витягнути символічну рибу і відчепити.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.