Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба – Фил. 2:7.
Як жодна людина не може служити двом панам, задовольняючи обох і поступаючи щодо обох справедливо, коли їхні інтереси суперечні, так само і ми не можемо подобатися Богу, служити Йому і праведності, і в той же час подобатися противнику, «князю цього світу», котрий панує під час теперішньої епохи, а також тим, які є у згоді з ним. Всі посвячені Господу, котрі збирають скарби на небі і є багатими в Бозі, мусять охоче згодитись на непопулярність серед тих, які не є посвяченими і які, незважаючи на своє визнання, в дійсності служать мамоні, самолюбству, теперішньому життю, котрі не посвячують тих справ задля осягнення Царства. – R 2715
* * *
Цей вірш разом з попередніми і наступними, коли правильно перекладені, належать до найсильніших в Біблії, які вказують на те, що Ісус не тільки не був Всемогутнім Богом, але й віддав Свою передлюдську природу й становище, аби стати людиною. Тому, коли жив на землі, Він не був Боголюдиною, але перед Своїм зачаттям від Духа був лише досконалою, безгрішною людиною. Вислів «але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба», правильно перекладений, означає, що Він відрікся своєї передлюдської природи й становища з їх славою; а вислів «ставши подібним до людини» означає прийняття Ним людської природи. Отже, таким чином Він став в природі і характері точним еквівалентом Отця Адама, а це дало Йому можливість стати Викупом за Адама і його рід.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.