Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його — Об.18:4.
Ті, хто гідний назви «люди мої», будуть чути і слухатися голосу Господа, вийдуть з Вавилону і «не потраплять в карання його». Бо такі відразу втікають з Вавилону – як тільки почують голос і побачать дійсний стан Вавилону; тим самим вони доведуть, що ніколи не погоджувалися з його гріхами. Натомість, тих, хто там залишається після того, як зрозумів, в світлі, яке тепер світить, чим є Вавилон з його богохульними вченнями, вважається за таких, що схвалюють ці богохульства і в повній мірі заслуговують на «карання» – стільки ж, або й більше, як вавилонський клас «куколю», тому що вони мали більше світла. – R 2553
* * *
Де ж перебував люд Божий, як не в різних сектах християнства, і де ж більше грішили проти світла Правди, як не в тих же сектах, і на кого ж прийдуть суворіші кари, як не на ті секти? Тому, це слушно, що Бог оберігає свій люд від зараження гріхами і звільняє його від карань, запрошуючи покинути Вавилон? В другому значенні цей вірш стосується Господнього люду, який виходить з сект Малого Вавилону.
Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів… І ми мусимо класти душі за братів! — 1 Ів. 3:14, 16.
Одним з останніх і найбільш проникливих випробувань цих «братів» – в якому, правдоподібно, найбільше з уже пробуджених і озброєних впаде – буде любов до братів. Здається, багато впадуть на цьому пункті, і саме через те стануть негідними славного входу в Царство. Коли хтось є особливо слабкий і схильний спіткнутися, то правдивий воїн хреста не буде ним погорджувати, ані ображати його, так як цього не робив би наш Старший Брат і Провідник. Навпаки, він буде більше піклуватися про слабших і охоче допомагати їм, хоча сам волів би перебувати в товаристві сильніших. – R 2450
* * *
Одним з доказів нашого виправдання та наповнення Духом є любов до братів, учнів Ісуса Христа. Той, хто розвинув це достоїнство до рівня самозречення, так, що з вдячністю і оціненням віддає своє життя за братів, по причині свого споріднення з ними в Христі, може відпочивати, будучи впевнений, що має того Духа. Ми, котрі були прийняті до Божої родини, маємо обов’язок перед Господом віддавати своє життя за братів. Це зобов’язання, яке накладає на нас угода з Богом, під якою ми знаходимося.