Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, – скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього? — Лук. 11:13.
Якби посвячений Господній люд зміг дійти до такого стану, в якому б головною метою його життя, суттю його молитов, було прохання про велику міру Господнього Духа, духа святості, духа Правди, Духа Христового, духа здорового розуму, то це означало б велике благословення! Якби в той момент посвячені змагались з Господом, аж до світанку, їх тривання при Ньому з певністю спровадило б на них пожадане благословення. Хоча Господь задля цього й об’явився Своєму людові, щоб дати те благословення, та, однак, затримує його, аж Його люд навчиться його оцінювати і щиро прагнути його. – R 2864
* * *
Коли наш Господь сказав своїм учням, що вони є злими, то він не мав на увазі, що їхні почуття є злими, але що вони є занепалими в своєму розумі й серці. І це мало означати, що в них ще залишились сліди Божого образу, завдяки яким вони знали, як давати натуральні дари своїм дітям, і були спроможні їх давати. Тим самим наш Господь довів, що коли недосконала людина може робити якесь добро, то тим більше абсолютно Досконала Особа може робити більше добра, тобто може давати і подасть Свого Святого Духа Своїм дітям, які про це просять. Дар Святого Духа є найвищим духовним даром; в дійсності, він є сумою всіх наших духовних благословенств і є «завдатком» нашого вічного спадку. Тому прохання про Святого Духа повинні бути головною суттю всіх наших молитов, звернених до Небесного Отця. Бог наділяє ним Своїх.
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.