Заздрощі непереможні [жорстокі], немов той шeол, – його жар – жар огню — Пісн. 8:6.
Заздрість є одним з великих ворогів, який протистоїть кожному християнину. Цього ворога ми маємо вбити негайно як неприятеля Бога, людини і кожної доброї засади. І наскільки вона хоч на мить опоганила серце, настільки потрібно очиститись, покликавши духа святості і любові. Заздрість не лише є жорстокою потворою сама в собі, але її отруйні зуби майже завжди завдають болю і горя іншим, призводячи до нещастя; остаточно вона нищить тих, які дають їй прихисток. Заздрість є гріхом в думці і злом в думці, і може швидко довести до гріха і зла в ділах. Розум, який хоч раз був отруєний заздрістю, з великим трудом може з неї повністю очиститись, бо вона дуже швидко надає усьому навколо себе свого забарвлення і характеру. – R 3231
* * *
Шeол, стан смерті, є жорстоким в тому значенні, що безжально нищить своїх жертв і через це немилосердно занурює в смуток тих, котрі їх люблять. Він є ворогом людства, який тріумфує над людським родом. Ніщо, окрім його знищення, не звільнить тих жертв з-під його влади. Заздрість подібна до шeолу. Вона нищить щастя тих, до яких проявляється, а часто їх самих. Якщо ми маємо цю рису в своїх серцях, то можемо бути певні, що чинимо кривду іншим і приносимо шкоду собі. З тим злом ми повинні завжди боротись, аж до його повного знищення, бо, інакше, воно з певністю знищить нас без можливості визволення.
Вірші Зоріння: 200. Статті з Вартової Башти: R 4789.
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як я їх прийняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.