А уста мої хвалять губами співними. Як згадаю Тебе на постелі своїй, розмишляю про Тебе в сторожах нічних — Пс. 63:6,7.
Молитва є не лише привілеєм, але також і необхідністю. Вона необхідна для нашого духовного зростання. Хто тратить бажання дякувати, прославляти і мати спільність з Отцем милосердя, той може бути певний, що тратить духа синівства, і тому він повинен старатися негайно знайти та усунути перешкоду – світ, тіло або диявола. Кожен додатковий доказ Господнього довір’я до нас, який об’являє нам Його характер і План, не тільки не повинен зменшувати вияву нашої пошани і молитов, але повинен їх збільшувати. Якщо наші серця є добрим ґрунтом, то вони принесуть рясніший врожай. – R 2004
* * *
Хто діє як представник Христа, той звіщає радісні доктрини, щоб споконвічна мета Бога, яка полягає в наповненні всіх благословенствами, принесла хвалу Отцю і об’явила Його мудрість, справедливість, любов і силу. Відпочиваючи в Правді, немов на ложі, і роздумуючи про Боже милосердя в часі переживань, християнин може проголошувати Господній План і тим самим славити характер Отця. Головною метою проповідування Господнього Слова має бути виявлення іншим, яким славним, величним і гідним поклоніння є Єгова, наш Бог і Отець!
Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас — Ів. 15:18.
Як наш Учитель був зненавиджений без причини, нехай так буде і з нами, наскільки це можливо, щоб ненависть, злість, заздрість і вбивство – які можуть бути звернені проти нас – були нами не заслужені; щоб наше життя було таке чисте, як тільки можливо. Так далеко, наскільки це можливо, нехай наші думки, слова і вчинки виявляють честь нашому Господу і говорять про нашу любов до всіх людей, а особливо до одновірних. В майбутньому, коли буде повністю запроваджена нова епоха, ті, які тепер нас ненавидять, головним чином по причині їх засліплення та зведення противником, вклоняться Господньому Помазанцеві, а ми матимемо велику радість підіймати та заохочувати їх, мати участь в їх благословенні та прощенні, а також будемо допомагати їм повернутися до повного Божого образу і подоби. – R 2880
* * *
Слово світ у Святому Письмі виступає в різних значеннях, а саме: Всесвіту, землі, порядку речей в суспільствах різних епох, згідних з ним людей і цілого людського роду. Очевидно цілий людський рід не мав ненависті до Господа, оскільки декілька поган, з якими Він зіткнувся, вшанували Його. А ненавиділи Його релігійні вожді євреїв і ті, на яких вони мали вплив. Ненавиділи Його тому, що Його науки висвітлювали їх помилки, Його приклад викривав їх лицемірство, а Його викривання шкодили їх престижу, Його реформи загрожували їх амбіціям, Його релігія розвалювала їхні секти, а Його вплив зменшував їх владу. Оскільки «темрява ненавидить світло», то вірний люд Божий під час віку Євангелії був зненавиджений номінальним людом Божим – з тих же самих причин, з яких зненавиджено Ісуса. І так буде аж до кінця.