Бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує — Пс. 75:7,8.
Ми можемо мати прагнення і стремління щось виконувати, які ніколи не здійсняться. Можливо Господь бачить, що ми не зможемо знести вивищення і слави, яких ми шукаємо. Він знає набагато краще за нас, що є для нашого добра, і тому бажає, щоб ми мали спокій, будучи задоволені Його провидінням, і щоб були не лінивими, а старанними, не недбалими, а пильними, не байдужими, а ревними, щиро бажаючи чинити Божу волю. Будьмо терпеливими тоді, коли ми є обмежені, і задоволеними, коли є знехтувані та забуті, пам’ятаючи, що «служать також і ті, котрі тільки стоять і чекають», і що Господь у відповідну вибрану Ним годину може попровадити нас до здійснення Його замірів. – R 1756
* * *
В досвідченнях Божого люду немає випадковості, бо як вивищення, так і упокорення, як його успіх, так і невдачі, знаходяться під Господнім наглядом. Його безпомилковий суд застосовує різних в наших потребах відповідне провидіння, скеровуючи все на добро тим, які люблять Бога. Тому-то ми можемо бути спокійними в Його руках.
Щоб були ви бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі, додержуючи слово життя — Фил. 2:15,16.
Обов’язком кожної Божої дитини є велика активність в поширенні Правди, дозволяючи світити її світлу, підтримуючи її лампу в чистоті і горінні. «Чистота і горіння»! Що це означає? Це означає, що ми маємо приділяти багато уваги словам життя, щоб осягнути докладне знання Правди, а також старанно і вірно очищувати кожен слід омани відразу, як тільки ми його зауважимо, – чи то буде помилка в доктрині, чи в наших щоденних ділах, або ж в розмовах, – щоб чисте світло Божої Правди світило з якнайменшою перешкодою за посередництвом чистого і відкритого характеру. – R 3243
* * *
Стараймося, на скільки це залежить від нас, щоб наша поведінка не стала такою, що заслуговує догани, чи шкідливою. Ми повинні бути такими, яким був наш Господь, тобто маємо постійно бути зайняті чиненням добра. А якби тоді хтось побачив в нас вади, то вони не були б результатом зла з нашого боку, але злого стану сердець і розумів тих, які вишукують вади в інших. Як і наш Господь, серед злого оточення, ми повинні світити як світла в світі, стараючись благословляти, а не шкодити. Якщо ж через те світло, котре отримуємо, ми є зненавиджені дітьми темряви, то добре буде пригадати собі подібні досвідчення нашого Господа, щоб як Він, коли Його відкинули одні, могли шукати інших, яких можливо будемо мати привілей благословити земними чи небесними благами.