Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась — 1 Ів. 4:12.
Чи я чогось вартий в Божій оцінці чи нічого, залежить радше від моєї любові до Нього, до Його братів, до Його справи, до світу в цілому, і навіть до моїх ворогів, аніж від мого знання, популярності чи красномовства. Тому в оціненні характеру ми повинні на перше місце ставити любов і вважати її головним критерієм нашої близькості і прийняття Господом. Ті, які одержали Святого Духа, повинні завжди мати добру вдачу. Жодним чином ми не можемо краще звіщати чесноти Того, Хто покликав нас із темряви до Свого дивного світла, як тільки через виявлення духа любові в щоденних життєвих справах. – R 3150
* * *
Святе Письмо заявляє, що Бог є любов, і що Він живе у Своєму народі, не особисто, але через Свого Духа, через Свої чесноти. Тому в кожному, хто виявляє любов, замешкує Бог, і той, хто цю любов демонструє в різних життєвих досвідах, буде мати радість, коли зауважить в собі Божу любов, яка вдосконалюється.
Вірші Зоріння: 205. Статті з Вартової Башти: R 4849
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з думкою цього вірша? Як вони були прийняті? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Який був результат?
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.