А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, – подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску — Мат. 7:26.
Надії, збудовані на Божих обітницях і не підкріплені ділами, є надіями збудованими на піску. І це лише питання часу, коли настане велика проба, яка покаже, що такі надії виявляться більше, ніж марними. Тоді виявиться, що такі надії розчарували тих, хто їх мав, хто почувався безпечним у власному переконанні, що має уділ в Царстві. І, навпаки, ті, які будують з послухом, серце і уста яких визнають і шанують Господа, діла яких підтверджують їх віру, а їхні плоди свідчать про їх живе споріднення з Господом, перейдуть через усі життєві бурі і ніколи не будуть зрушені, ніколи не похитнуться, тому що вони знаходяться на міцному фундаменті. – R 3317
* * *
Слова Ісуса і науки Біблії є виразами рівнозначними, тому що Бог дав Святе Письмо через Свого Сина до і під час Його передлюдського існування. Слухати «Його слів» означає розуміти їх. Реагують на них тільки тихі. Без сумніву, немудрим є той, хто їх розуміє, але не піддається їхньому впливу. Всі його зусилля чинити надзвичайні речі в Ім’я Господа в результаті закінчаться невдачею, якщо йдеться про розвиток подібності до Христа, а тим самим характер, який подобається Богу. Структура віри такої особи, наче дім, збудований на піску, буде знесена дощами, вітрами, бурями та повінню часу Великого Утиску, що прийдуть на нього і на весь світ.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.