А мій Бог нехай надолужить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі — Фил. 4:19.
Якщо ви не маєте дійсно палкої ревності проповідувати добрі новини великої радості, то моліться щиро і вірно, і наполегливо про неї, і старайтесь про неї, і ви її незабаром одержите. Якщо ви маєте ревність і любов до Євангелії, але вам бракує здібності її представляти, то моліться про таку здібність, стараючись при тому якнайкраще вживати те, що посідаєте. Якщо ви маєте ревність і здібність, але вам бракує нагод, то якнайшвидше представте цю справу перед Господом в молитві, кажучи Йому, що ви вірно вживаєте всі нагоди, які маєте. Тоді очікуйте численніших нагод, не нехтуючи тими малими і скромними нагодами, які ви вже маєте. – R 2004
* * *
Всім християнам необхідні мудрість, справедливість, любов і сила, які Бог зобов’язався розвивати у вірних. Єгова в Своїх бездонних джерелах Мудрості, Справедливості, Любові і Сили має достатньо багатства, аби заспокоїти всі їхні потреби. Він щедро достачає їх усім, котрі попросять їх в ім’я і через Його Сина, Якого Він зробив для нас Мудрістю, Праведністю, Освяченням і Визволенням.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.