І бачив я… душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже — Об. 20:4.
Хоча це стинання є образним, а не буквальним, однак, воно має глибоке значення. Воно означає не тільки смерть власної волі кожного, але й відтяття від усіх інших голів, урядів і законодавців, і визнавання «Головою» не їх, але Ісуса, котрого Бог назвав Головою Церкви, яка є Його Тілом – Головою кожного Її члена. Це означає не тільки відтяття від усіх установлених голів і авторитетів, але й припинення визнавання власної голови і волі та прийняття на їх місце верховенства, волі нашого Господа Ісуса. Це та ж сама думка, на яку звертає нашу увагу Апостол в Посланні до Римлян 6:3, де він заявляє, що члени Малої Черідки були охрещені в Тіло Христове, як члени того Тіла, під керівництвом Голови, Христа, через хрещення в його смерть – через повну посвяту волі і цілковите складання життя, вірно аж до смерті. – R 2699
* * *
Стинання, про яке тут говориться, не може бути буквальним, бо тоді б виключило Ісуса, Петра, Степана, Івана, і Хому з Малої Черідки, щодо яких ми маємо натхнений доказ, що вони перемогли. Без сумніву, це виключило б з Церкви багатьох інших, про яких ми знаємо як таких. Це мусить бути символічне стинання, тобто віддання наших природних сердець, розумів і волі та прийняття серця, розуму і волі Ісуса як Голови. Піддаймося під це стинання і перебуваймо в ньому в послусі Правді, котра визначає Бога і Христа в зв’язку з нашим спасінням і спасінням світу!
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.