Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів — 1 Кор. 12:18.
Жоден член Христового Тіла не може сказати, що не потребує іншого; жоден член не може сказати, що він не може нічого робити в службі для Тіла. Під провідництвом нашого славного Голови кожен член, наповнений Його Духом, маючи бажання Йому служити, може це робити. А коли прийде час нагороди, то хто знає, скільки корисної праці Ап. Павла і Аполлоса може бути зараховано деяким покірним помічникам, таким як Акила і Прискилла, які в різний спосіб услуговували, заохочували і підтримували своїх здібніших братів у Господній праці. – R 3152
* * *
Якби ми могли навчитись уроку, що Бог розклав члени в Тілі так, як Йому хочеться, то не тільки не були б заздрісні до становища, яке займають наші співчлени, але радісно спільно з ними співпрацювали б у виконанні ними привілеїв їхнього становища. Бог захотів розмістити кожного члена в Тілі там, де він може найкраще допомогти іншим, і де він сам може отримати найкращу допомогу від інших.
Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі — Пс. 116:7.
Звичка думки Християнина має багато спільного з його духовним поступом або занепадом, а також є показником його духовного стану. Добру звичку думки потрібно старанно розвивати. Під «звичкою думки» ми розуміємо нормальний стан, до якого розум зазвичай (як правило) повертається, коли він інтелектуально не зайнятий. Коли ми активно зайняті життєвими обов’язками, то змушені зосереджувати свою увагу на виконуваній праці, бо якщо ми щось робимо механічно, не концентруючи своєї уваги на цій справі, то ми не можемо робити її добре. Але навіть тоді християнські принципи, добре утверджені в характері, будуть підсвідомо керувати ним. А коли напруження в праці і турботи на якийсь час минуть, тоді вироблена звичка думки, як магнітна стрілка компаса, повинна швидко повернутися до свого відпочинку в Бозі. – R 1884
* * *
З точки зору тіла в християнському житті є дуже багато замішань і неспокою, але для християнина небезпечно дозволити в таких обставинах, щоб це замішання і неспокій стали частиною його характеру. Щоб перебороти цю схильність, необхідно постійно і з довірою звертання до доброї волі Господа і до Його мети щодо нас, як це виражено в Слові, бо в такому споляганні на Господа, через Його Слово, він знаходить відпочинок і спокій серед неспокою і замішання.
Вірші Зоріння: 25. Статті з Вартової Башти: R 5387, 5492
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з Словом як нашим місцем відпочинку? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?