Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом – то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається — Як. 4:4.
Бог спеціально уклав справи таким чином, що Його люд повинен робити вибір, і має втратити або Божу дружбу і спільноту, або дружбу і спільноту світу. Ті речі, які любить Господь, є прикрими для людей світу, натомість ті речі, які любить світ, його злі діла, злі думки і злі розмови, є огидою в очах Господа, тому той, хто любить і практикує ці речі, втрачає спільноту з Ним – він не має Його Духа. «Коли хто не має Христового Духа, той не Його». – R 2442
* * *
Дружба з цим світом містить в собі поняття доброї волі, схвалення, довір’я, котрими особи, що знаходяться в гармонії з теперішнім порядком речей, обдаровують інших людей. І оскільки теперішній порядок речей не є в гармонії з принципами Божого характеру і керівництва, то світ не підтримує дружніх стосунків з Господнім людом, обдаровуючи ними лише тих, які люблять теперішній порядок. Світові люди недружньо наставлені до Бога. Якщо між ними немає приязні, то дружба з світом безсумнівно вказує на нашу ворожість щодо Бога. Ціна дружби зі світом є занадто висока.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.