Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом – то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається — Як. 4:4.
Бог спеціально уклав справи таким чином, що Його люд повинен робити вибір, і має втратити або Божу дружбу і спільноту, або дружбу і спільноту світу. Ті речі, які любить Господь, є прикрими для людей світу, натомість ті речі, які любить світ, його злі діла, злі думки і злі розмови, є огидою в очах Господа, тому той, хто любить і практикує ці речі, втрачає спільноту з Ним – він не має Його Духа. «Коли хто не має Христового Духа, той не Його». – R 2442
* * *
Дружба з цим світом містить в собі поняття доброї волі, схвалення, довір’я, котрими особи, що знаходяться в гармонії з теперішнім порядком речей, обдаровують інших людей. І оскільки теперішній порядок речей не є в гармонії з принципами Божого характеру і керівництва, то світ не підтримує дружніх стосунків з Господнім людом, обдаровуючи ними лише тих, які люблять теперішній порядок. Світові люди недружньо наставлені до Бога. Якщо між ними немає приязні, то дружба з світом безсумнівно вказує на нашу ворожість щодо Бога. Ціна дружби зі світом є занадто висока.
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.