В Божому домі, що ним є Церква Бога Живого — 1 Тим. 3:15.
Церква Божа, єдина, до якої відноситься назва екклезія, або Церква, є такою незначною, скромною і в порівнянні до багатства цього світу так бідною, що не є розпізнана, ані навіть не надається до розпізнання з точки зору світу. Вона не створена людиною і не керується людиною. Імена її членів не записані на землі, а лиш в небі (Євр. 12:23). Її Головою і Єпископом є Господь. Її правом є Слово. Церква Божа має одного Господа, одну віру і одне хрещення. Вона збудована на свідоцтвах святих Апостолів і пророків, а Сам Ісус Христос є головним наріжним каменем. – R 2427
* * *
Слово «Церква» в грецькій мові визначає вибрані характери Божого люду. Вибрані є дійсно «покликаними», бо Господь відлучив їх від царства темряви й панування сатани і запровадив до Царства дорогого Божого Сина і під Його панування. Стовпом, що тримає Церкву, і фундаментом, на якому вона збудована, є Ісус Христос, її Господь. Будучи заснована на цій Скелі, вона триватиме вічно.
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.