Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно — Вих. 20:7.
Хоча ця заповідь не була дана духовному Ізраїлеві, однак ми можемо легко побачити, що її дух відноситься також і до нас… Ми прийняли Імення Христа як наше власне. Святе Ім’я Голови належить всім посвяченим. Яку обережність ця думка повинна вселяти в нас, і наскільки доречно, щоб ми говорили собі: «Я мушу переконатись, чи я не брав Імення Господа надаремно, чи оцінюю почесність, гідність і відповідальність мого становища Його представника і посланця в світі. Я буду поводитись обачно, стараючись, наскільки це можливо, не приносити ганьби цьому Імені, а навпаки, віддавати честь в кожній думці, слові і вчинку». – R 3329
* * *
Ім’я Бога означає Його назву, природу, характер, репутацію, честь, владу і слово. Посвячені особи, як представники Бога, беруть Його Ім’я в усіх тих аспектах – тепер тимчасово, а після воскресіння на постійно та вічно. Брати Його Ім’я надаремно означало б занедбувати або надуживати привілеями, які ми як представники Бога отримуємо в результаті посвяти. Відповідно, хто невірний в посвяті, той бере Ім’я Бога надаремно. І навпаки, той, хто вірний обітницям посвяти, бере Ім’я Бога властиво і згідно з метою. Таке поводження повинно бути нашою щоденною метою.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.