Бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете — Гал. 5:17.
Це велика і постійна боротьба. Бо хоча нова воля утверджується, підкорює тіло і примушує його піддатися новому розумові, то, однак, смертне тіло, не будучи насправді мертвим, постійно контактує зі світом і противником, від яких постійно одержує підживлення і зміцнюється земними турботами, амбіціями, методами, боротьбою, конфліктами і непослухом щодо нашої нової волі. Немає святого без такого виду досвідів – боротьби зовні і зсередини. Ця боротьба мусять тривати до кінця, інакше ми не зможемо осягнути нагороду, за яку боремось. Бо хоча нове серце, розум і воля при допомозі Господньої ласки і сили багато разів подолають смертне тіло, то, однак, в цій боротьбі не може бути перерви до самої смерті. – R 3272
* * *
Під словом тіло тут мається на увазі людська схильність, вроджена чи набута; в той же час під словом дух розуміється нове серце, розум і воля, нерозвинена чи розвинена. Навіть тоді, коли б тіло не було деградоване, то і так було б неприязне духові, бо походить з землі, є земним, звідси і його стремління до земних речей. А дух походить з неба, є небесний, і прагне небесних речей, які можна осягнути лише відрікшись земних речей. В результаті весь час триває конфлікт між тілом і духом. Він робить неможливим пожадане нами досконале поводження. Цей конфлікт триватиме до смерті тіла або духа.
Вірші Зоріння: 199. Статті з Вартової Башти: R 5211.
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з цим віршем? Як я їх прийняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?
А тепер чого гаєшся? Уставай й охристися — Дії 22:16.
В цьому зверненні є безпосередність, гідна наслідування тими всіма, котрі мають вплив на інших і стараються вивести їх на властиву дорогу, спонукаючи до готовності, до цілковитого послуху, до цілковитого визнання Господа і Правди. Якщо такі не відчувають схильності до негайного послуху, хоча очима своєї віри побачили Господа, а вухами почули Його голос, то вони будуть ще менш слухняні тоді, коли світ, тіло і диявол скажуть їм: Не будьте скрайніми, будьте радше поміркованими, не посвячуйтесь цілковито Господу, бо ваші ближні і друзі подумають, що ви не в своєму розумі; це перешкодить також вашим надіям і перспективам, а ваших друзів змінить на ворогів; це дуже дорого вам коштуватиме, не поспішайте! – R 2823
* * *
Здається, Савл з Тарсу, згідно з нашим віршем, перед тим, як активно розпочати служіння, очікував на обставини, події та умови, які уповноважать його до того, до чого заохотив його Господній посланник. В цьому він є для нас прикладом. Ми маємо стояти спокійно і чекати на Господа, аж Слово Господа через свої засади і свого Духа, а також провидіння згодиться схвалити те, до чого ми є схильні, якщо навіть обставини, події та умови, здається, будуть підганяти вперед. Однак, як Савл, не вагаймося піти вперед, коли Господнє Слово запрошує нас до цього. Ефективний опір злому тиску піти вперед, переможне очікування на Господа, аж Він запросить нас піти наперед, і швидкий послух в той час є славним ступенем осягнення розвитку характеру. Правдоподібно, на жодному пункті християнського характеру ми не є частіше випробовувані, ніж на цьому, а особливо, коли ми є провідниками Господнього люду.