Бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете — Гал. 5:17.
Це велика і постійна боротьба. Бо хоча нова воля утверджується, підкорює тіло і примушує його піддатися новому розумові, то, однак, смертне тіло, не будучи насправді мертвим, постійно контактує зі світом і противником, від яких постійно одержує підживлення і зміцнюється земними турботами, амбіціями, методами, боротьбою, конфліктами і непослухом щодо нашої нової волі. Немає святого без такого виду досвідів – боротьби зовні і зсередини. Ця боротьба мусять тривати до кінця, інакше ми не зможемо осягнути нагороду, за яку боремось. Бо хоча нове серце, розум і воля при допомозі Господньої ласки і сили багато разів подолають смертне тіло, то, однак, в цій боротьбі не може бути перерви до самої смерті. – R 3272
* * *
Під словом тіло тут мається на увазі людська схильність, вроджена чи набута; в той же час під словом дух розуміється нове серце, розум і воля, нерозвинена чи розвинена. Навіть тоді, коли б тіло не було деградоване, то і так було б неприязне духові, бо походить з землі, є земним, звідси і його стремління до земних речей. А дух походить з неба, є небесний, і прагне небесних речей, які можна осягнути лише відрікшись земних речей. В результаті весь час триває конфлікт між тілом і духом. Він робить неможливим пожадане нами досконале поводження. Цей конфлікт триватиме до смерті тіла або духа.
Вірші Зоріння: 199. Статті з Вартової Башти: R 5211.
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з цим віршем? Як я їх прийняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Які були результати?
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! — Пс. 141:3.
Число вартівників і застав, які пильнують і стережуть наше поводження і наші слова, буде менш численним пропорційно до того, наскільки буде зміцнена лінія застав, які стережуть наші розуми та наші думки. Тут, власне, ми повинні особливо пильнувати. «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Ця загальна правда проявляється особливо у відроджених особах, які, у порівнянні з іншими, є більш відкриті в своєму поводженні та висловлюванні. Маючи в своєму серці праведні почуття, вони, правдоподібно, менш обережні в способі висловлювання, ніж колись. Але тим більше вони повинні пам’ятати слова Апостола: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Як. 3:2). – R 3304
* * *
Через людську схильність помилятися в слові і схильність більшості людей до неправильного розуміння, а меншості до перекручування, християнин повинен добре пильнувати свої слова. Занедбування цього спричинило багато зла, в той же час пильнування такого поводження не тільки запобігло злу, але й принесло багато добра. Найпевнішим способом пильнувати наші уста є наповнювання наших розумів Правдою і віддзеркалення її духа нашими серцями. Якщо ми не можемо цього досягти власними силами, то повинні молитися до Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, стеріг двері наших губ. Тоді ми нікого не образимо своїм словом.