ПИТАННЯ: Чи ад (гадес) є тим самим, що й озеро огняне?
ВІДПОВІДЬ: Ні! Дехто навчає, що вони є тим самим, але це велика помилка. Говорячи про тисячолітній День Суду, Богослов звертається до нас в дусі пророцтва, що «дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад [гадес, могила] дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками. Смерть же та ад [гадес] були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне» (Об. 20:13,14). Звичайно, ад (гадес) не є озером огняним, тому що озеро огняне не може бути вкинуте саме в себе. Така думка була б такою ж абсурдною, якби ми твердили, що змія може з’їсти себе, починаючи з хвоста.
Книга Об’явлення є книгою символів (Об. 1:1). Такі речі, як свічник, зорі, арфи, сурми, блискавки, громи, град, річки, води, жаби, звірина, роги, птахи, дерева і т.п. є символічними, тому мають пояснюватися у згоді з символічним вживанням в інших біблійних текстах. Таким чином, «огонь» вживається, щоб зображував знищення (Соф. 3:8; Мал. 4:1; Мат. 3:11,12), тому що він є найбільш нищівним засобом. Це показано в Юди 7 (перекл. Одінцова), де пояснюється, що «Як Содом і Гоморра… поставлені в приклад вічного огню, понісши кару» – не що вони вічно горітимуть і ніколи до кінця не знищаться, але що їх знищення буде вічним.
Відповідно, озеро огняне (яке в Святому Письмі також названо геєнною) зображує вічне знищення, – «другу смерть» (Об. 20:14,15; 21:8), – а не життя в будь-якому значенні. «Смерть [процес вмирання під Адамовим осудом] і ад [гадес, забуття, несвідомий сон смерті]» будуть вкинені в озеро огняне, тобто будуть повністю знищені, коли велика в’язниця гробу віддасть усіх своїх мертвих (Ів. 5:28,29), і процес вмирання, разом з усіма болями, стражданнями, усілякими розумовими та моральними недосконалостями, припиниться через реституцію, відновлення людського роду до повної досконалості (1 Кор. 15:26; Дії 3:19-21). (Додаткові деталі дивись в нашій книжці Життя-Смерть-Майбутнє і в трактаті Що таке ад).
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
В якій би галузі Господньої служби Йому не сподобалось відкрити нам двері можливостей, ми повинні швидко та енергійно увійти в них – з ревністю до Господа і Його справи, до якої Він нас покликав. Лише такий підхід до справи може бути прийнятий Господом. Якщо ми ліниві і занедбуємо використовувати нагоди, то ці нагоди напевно будуть забрані від нас і віддані комусь іншому, тому що Господь здатний побудити того чи іншого до служби Його справі, і то без примусу чи втручання в його вільну волю. Стараймося щораз більше оцінювати кожний привілей, який нам трапляться, будучи співпрацівниками з Богом, а особливо у зв’язку з Його великою службою, яку наш Господь і Учитель Ісус виконує! До співучасті в цій службі ми стали покликані. – R 2888
* * *
Шанувати Бога означає ставити Бога на першому місці в своєму житті. З одного боку, це означає, що ми постійно й успішно противимось тому, чому сам Бог противиться, тобто сатані, світу і тілу, так як вони об’являються в гріху, омані, самолюбстві і світовості всередині і назовні. З іншого ж боку, це означає постійно і результативно підтримувати те, що тішиться Божою ласкою і підтримкою, а саме – роздумування над Божим Словом і його розповсюдження, розвивання характеру в гармонії зі Словом Божим, зношення зла через лояльність до Божого Слова, а також пильнування й молитва в гармонії зі Словом Божим. Таких Бог дійсно вшанує. В теперішньому житті Він нагородить їх Святим Духом, розумінням Його Слова, привілеєм молитви, привілеєм служби, відлученням від гріха, омани, самолюбства і світовості, розвитком в подібності до Христа й перемогами в наших битвах. В майбутньому житті вшанує їх великими благословенствами Царства в характері, природі, перспективах, прославленні, спільності, спадку, уряді і праці.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: