ПИТАННЯ: Чи ад, до якого зійшов Ісус, є місцем вічних мук?
ВІДПОВІДЬ: Якщо карою для Адама та його роду, «заплатою за гріх», не є «смерть», а вічне життя в муках, як продовжують навчати деякі, які ще не звільнилися від цього богозневажливого середньовічного вчення про вічні муки, і якщо ад є місцем, станом вічних мук, про що вони також неправдиво навчають, тоді беззаперечним та єдиним логічним висновком є те, що або (1) Ісус, сплачуючи борг Адама та його роду, страждаючи за наші гріхи, «праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18), продовжує страждати і вічно буде нести муки в полум’яному пеклі, або (2), що борг вічного життя в такому пеклі вічних мук залишається несплаченим, і тому Ісус не став нашим Спасителем від кари за гріх, і що ми навіки занапащені і всі підемо на вічні муки.
Дякувати Богові, що біблійний ад не є місцем вічних мук! «Душа, що грішить, вона помре»; «Бо заплата за гріх смерть»; тому «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням»; «на смерть віддав душу Свою»; був «умертвлений тілом, але Духом оживлений» (Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:3; Іс. 53:10,12; 1 Пет. 3:18). Ад, до якого зійшов Ісус, був біблійним адом (шеолом, гадесом), до якого в момент смерті ідуть як праведні, так і безбожні (Бут. 37:35; Йов 14:13; 1 Цар. 2:6,9). Сучасні переклади залишають слова шеол і ад (гадес) не перекладеними, але деякі переклади перекладають слова шеол і гадес, вживаючи слова пекло або могила, показуючи, що вони означають те ж саме (наприклад (порівняй різні переклади), Пс. 49:15; 55:16; 86:13; Іс. 14:9; Йона 2:3; 1 Кор. 15:55; Об. 20:13). Ад, до якого пішла душа Ісуса (Дії 2:31; Іс. 53:10,12) і з якого вона була пробуджена третього дня, це був стан «сну» (1 Кор. 15:20), забуття, до якого пішли також Його послідовники, які померли (Ів. 11:11-14, 39-44; Дії 7:60; 1 Кор. 15:18; 1 Сол. 4:14). (Більше деталей дивіться в наших брошурах Де знаходяться померлі і Що таке ад).
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
В якій би галузі Господньої служби Йому не сподобалось відкрити нам двері можливостей, ми повинні швидко та енергійно увійти в них – з ревністю до Господа і Його справи, до якої Він нас покликав. Лише такий підхід до справи може бути прийнятий Господом. Якщо ми ліниві і занедбуємо використовувати нагоди, то ці нагоди напевно будуть забрані від нас і віддані комусь іншому, тому що Господь здатний побудити того чи іншого до служби Його справі, і то без примусу чи втручання в його вільну волю. Стараймося щораз більше оцінювати кожний привілей, який нам трапляться, будучи співпрацівниками з Богом, а особливо у зв’язку з Його великою службою, яку наш Господь і Учитель Ісус виконує! До співучасті в цій службі ми стали покликані. – R 2888
* * *
Шанувати Бога означає ставити Бога на першому місці в своєму житті. З одного боку, це означає, що ми постійно й успішно противимось тому, чому сам Бог противиться, тобто сатані, світу і тілу, так як вони об’являються в гріху, омані, самолюбстві і світовості всередині і назовні. З іншого ж боку, це означає постійно і результативно підтримувати те, що тішиться Божою ласкою і підтримкою, а саме – роздумування над Божим Словом і його розповсюдження, розвивання характеру в гармонії зі Словом Божим, зношення зла через лояльність до Божого Слова, а також пильнування й молитва в гармонії зі Словом Божим. Таких Бог дійсно вшанує. В теперішньому житті Він нагородить їх Святим Духом, розумінням Його Слова, привілеєм молитви, привілеєм служби, відлученням від гріха, омани, самолюбства і світовості, розвитком в подібності до Христа й перемогами в наших битвах. В майбутньому житті вшанує їх великими благословенствами Царства в характері, природі, перспективах, прославленні, спільності, спадку, уряді і праці.
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: