ПИТАННЯ: Чи ад, до якого зійшов Ісус, є місцем вічних мук?
ВІДПОВІДЬ: Якщо карою для Адама та його роду, «заплатою за гріх», не є «смерть», а вічне життя в муках, як продовжують навчати деякі, які ще не звільнилися від цього богозневажливого середньовічного вчення про вічні муки, і якщо ад є місцем, станом вічних мук, про що вони також неправдиво навчають, тоді беззаперечним та єдиним логічним висновком є те, що або (1) Ісус, сплачуючи борг Адама та його роду, страждаючи за наші гріхи, «праведний за неправедних» (1 Пет. 3:18), продовжує страждати і вічно буде нести муки в полум’яному пеклі, або (2), що борг вічного життя в такому пеклі вічних мук залишається несплаченим, і тому Ісус не став нашим Спасителем від кари за гріх, і що ми навіки занапащені і всі підемо на вічні муки.
Дякувати Богові, що біблійний ад не є місцем вічних мук! «Душа, що грішить, вона помре»; «Бо заплата за гріх смерть»; тому «Христос був умер ради наших гріхів за Писанням»; «на смерть віддав душу Свою»; був «умертвлений тілом, але Духом оживлений» (Єзек. 18:4,20; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:3; Іс. 53:10,12; 1 Пет. 3:18). Ад, до якого зійшов Ісус, був біблійним адом (шеолом, гадесом), до якого в момент смерті ідуть як праведні, так і безбожні (Бут. 37:35; Йов 14:13; 1 Цар. 2:6,9). Сучасні переклади залишають слова шеол і ад (гадес) не перекладеними, але деякі переклади перекладають слова шеол і гадес, вживаючи слова пекло або могила, показуючи, що вони означають те ж саме (наприклад (порівняй різні переклади), Пс. 49:15; 55:16; 86:13; Іс. 14:9; Йона 2:3; 1 Кор. 15:55; Об. 20:13). Ад, до якого пішла душа Ісуса (Дії 2:31; Іс. 53:10,12) і з якого вона була пробуджена третього дня, це був стан «сну» (1 Кор. 15:20), забуття, до якого пішли також Його послідовники, які померли (Ів. 11:11-14, 39-44; Дії 7:60; 1 Кор. 15:18; 1 Сол. 4:14). (Більше деталей дивіться в наших брошурах Де знаходяться померлі і Що таке ад).
Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас — Ів. 15:18.
Як наш Учитель був зненавиджений без причини, нехай так буде і з нами, наскільки це можливо, щоб ненависть, злість, заздрість і вбивство – які можуть бути звернені проти нас – були нами не заслужені; щоб наше життя було таке чисте, як тільки можливо. Так далеко, наскільки це можливо, нехай наші думки, слова і вчинки виявляють честь нашому Господу і говорять про нашу любов до всіх людей, а особливо до одновірних. В майбутньому, коли буде повністю запроваджена нова епоха, ті, які тепер нас ненавидять, головним чином по причині їх засліплення та зведення противником, вклоняться Господньому Помазанцеві, а ми матимемо велику радість підіймати та заохочувати їх, мати участь в їх благословенні та прощенні, а також будемо допомагати їм повернутися до повного Божого образу і подоби. – R 2880
* * *
Слово світ у Святому Письмі виступає в різних значеннях, а саме: Всесвіту, землі, порядку речей в суспільствах різних епох, згідних з ним людей і цілого людського роду. Очевидно цілий людський рід не мав ненависті до Господа, оскільки декілька поган, з якими Він зіткнувся, вшанували Його. А ненавиділи Його релігійні вожді євреїв і ті, на яких вони мали вплив. Ненавиділи Його тому, що Його науки висвітлювали їх помилки, Його приклад викривав їх лицемірство, а Його викривання шкодили їх престижу, Його реформи загрожували їх амбіціям, Його релігія розвалювала їхні секти, а Його вплив зменшував їх владу. Оскільки «темрява ненавидить світло», то вірний люд Божий під час віку Євангелії був зненавиджений номінальним людом Божим – з тих же самих причин, з яких зненавиджено Ісуса. І так буде аж до кінця.