Питання: Чи Ісус приходить і дійсно і особисто на землю в своїм другім приході, чи Він залишається в небі, а на землі лише проводить працю для спасіння людського роду?
Відповідь: Біблія ясно показує, що Ісус дійсно приходить на землю особисто в часі свого другого приходу. З багатьох Писань, які стосуються цієї справи, зауважмо наступне:
(1) В Ів. 14:2, 3 контраст між Його відходом та повторним приходом доводить, що Його другий прихід буде дійсний і особистий.
(2) В Діях 1:11 Його повторний прихід в подібний спосіб як Він сходив до неба, доводить ті самі думки.
(3) Дії 3:19-21 показують, що Він мав залишатися в небі аж до часів реституції всіх речей, що означає, що Він на той час залишить небо і прийде на землю.
(4) Його сходження з неба (1Сол. 4:16) доводить Його особистий прихід.
(5) 1Сол. 4:17 запевняє, що святі, які живуть, зустрінуть Його в атмосфері землі, а це доводить Його особисте повернення до атмосфери землі.
(6) Притча про чоловіка славного роду (Луки 19:12-27) через контрастне представлення його відправлення в далеку країну, щоб отримати царство, і пізнішого повернення, демонструє, що повернення нашого Господа є так само особисте і фактичне, як особистим і фактичним було його залишення землі і відхід до неба.
(7) Фил. 3:20-21 показує, що Його прихід є з неба («звідки»), звідки святі в згоді з науками Св. Письма виглядають прихід Ісуса для їх визволення. Якщо Він приходить з неба, то Його прихід звичайно мусить бути особистим.
Виразні контрасти цих семи абзаців, до яких могли б бути додані інші, ясно показують, що повернення нашого Господа в Його другому приході є фактичне й особисте.
Ісус невидимий для людських очей
Питання: Чи другий прихід Ісуса видимий для людських очей?
Відповідь: Згідно з поглядами різних визнань наш Господь повернеться, будучи видимий для людських очей, на буквальній хмарі, зодягнений в палаючий огонь, сяючи буквальним світлом, яснішим за сонце і сурмлячи в буквальну сурму так голосно, щоб було чути по всій землі. Цей погляд має на меті налякати людей, щоб вони виявили покаяння. Це найбільш абсурдний погляд. Він не є в гармонії з Святим Письмом, розумом і фактами і порушує принципи біблійного тлумачення. Оскільки він узятий з буквальної інтерпретації символічних уривків, таких як притчі, символи й незрозумілі вирази, які згідно з вченням Біблії й правилами мови, ясна річ, мусять бути інтерпретовані символічно. Цей погляд основується на фальшивому методі інтерпретації, але на підставі логічного аналізу його абсурдність стає очевидною.
Наприклад, з огляду на округлість землі, яким чином люди на антиподах місця Його прибуття могли б бачити Його прихід? Навіть якби після свого прибуття, як дехто подає, залишався нерухомий в якомусь місці неба протягом 24 годин, щоб земля оберталася навколо осі, щоб Його можна було бачити по всій землі, від сходу до заходу, то однак округлість землі спричинила б Його невидимість на території кількасот миль на північ і на південь. Хмари, які формуються в межах атмосфери землі, округлість землі, як також її великий розмір, робили б Його невидимим вже з невеликої відстані.
Буквальна сурма, що сурмить страшенно голосно, так щоб її було чути по всій землі, мусила б спричинити лопання барабанних перетинок у всіх в межах принаймні 12 000 миль. Якби світло від прославленого тіла Ісуса стало видиме для людей, то вони були б моментально осліплені, так як був осліплений Савл в дорозі до Дамаску, натомість, якби могли побачити тіло Ісуса, то моментально впали б мертві, бо ніхто не може бачити Його і жити (Вих. 33:20; Євр. 1:3; 1Тим. 6:16). І якби всесвіт потрібно було б розуміти буквально в уривках, які кажуть про небо і землю, що втікають перед Його лицем (Об. 20:11 і т.д.), то мусили б проминути давно тому (так!) відразу після створення, бо Його обличчя звернене на всі речі. Тому правильні методи інтерпретації Біблії, розум і факти, суперечать тій думці, що наш Господь Ісус в своїм поверненні явиться очам людей, так що буде видимий.
Неупереджене, сповнене честі та уважне дослідження Св. Письма пояснює той факт, що повернення нашого Господа буде невидиме для людського зору, але видиме для їх розумового бачення, для їх очей зрозуміння.
Біблія прямо вчить, що Ісус не буде більше видимий для фізичних очей людських створінь. «Ще не довго і світ Мене більше не побачить» (Ів. 14:19). Це пояснення нашого Господа є безперечно правильним. В той же час відповідні властивості, а також 1Ів 3:2 показують, що Господня Церква побачить Його, коли буде перемінена, Ів. 14:19 ясно навчає, що ніхто інший з людського роду не побачить Його. Звичайно Ісус говорить тут про Себе як про невидимого назавжди для людського роду в Своєму прославленому, воскреслому (з мертвих) тілі. Цей факт ясно показаний в твердженні святого Павла, яке відноситься до нашого Господа, відколи Він пішов щоб замешкати з Богом в славі: «єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого (в Його прославленому стані) не бачив ніхто із людей, ані бачити не може» (1Тим. 6:16). Ці фрагменти дуже виразно показують, що наш Господь від Його вознесіння до слави був і назавжди залишиться невидимим для людей. Тому в Своїм поверненні Він є невидимий для фізичних людських очей.
Який рід очей побачать Ісуса
Питання: Як слід розуміти Об. 1:7, де сказано, що побачить Його кожне око?
Відповідь: В Об. 1:7 читаємо: «Ото Він із хмарами (терпіння в великому утиску) йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його «прокололи були». Коли б ми інтерпретували «хмари» з цього віршу буквально, то зробили б його текстом, який навчає абсурду, як ми показали це вище; також якби ми інтерпретували вираз віршу «кожне око» як такий, що стосується фізичних очей, то зробили б цей текст суперечним з 1Тим. 6:16; Ів. 14:19. Не має потреби казати, що пошана до Божого Слова повинна стримувати нас від інтерпретації Писань всупереч одне одному.
Яким чином ми можемо інтерпретувати цей і подібні фрагменти і зберегти гармонію Біблії? Відповідаємо, що 1Тим. 6:16 і Ів. 14:19 є однозначно буквальні і відносяться до буквального зору; тому очі з Об. 1:7 мусять бути символічні і відноситися до нашого зрозуміння. Тому цей вірш означає, що друга присутність нашого Господа поєднана з хмарами утиску, і що очі розуміння у всіх людей, включаючи навіть євреїв, будуть відкриті на відповідне знання про Нього. Власне, так розуміючи «бачення», святий Павло заявляє: «Бачимо [тепер] Ісуса» (Євр. 2:9). З певністю він не мав на думці, що ми бачимо Ісуса нашими природними очима, але скоріше нашими очима зрозуміння, нашими розумовими очима.
Така інтерпретація доводить не тільки її розумність і біблійне застосування в інших фрагментах, але також символічний характер книги Об’явлення. Наш Господь дав її Івану у вигляді знаків і символів. Тому також хмари, око і бачення з Об. 1:7 слід інтерпретувати символічно. Посилання у цьому вірші на євреїв, які Його прокололи і які мають Його побачити, розв’язує цю справу. А це тому, що Ісус в середу перед розп’яттям, тобто за два дні до того, як євреї востаннє Його бачили, сказав їм, що більше Його не побачать аж до Його другого приходу, коли привітають Його з окриком: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я!» (Мат. 23:39). Цей фрагмент доводить, що не про фізичний зір тут іде мова, вони бачили Його фізичними очима через два дні після виголошення тих слів. Тому тут іде мова про розумовий зір, а це означає, що ті, які Його розп’яли, побачать Його під час Його другого приходу, тобто не своїми фізичними, а розумовими очима.
Додатково підтверджує це проповідь Ісуса два дні перед тим – тобто в день Його тріумфального в’їзду до Єрусалиму, чотири дні перед смертю – про їх розумове засліплення по причині гріхів (Лук. 19:42, 44); а святий Павло запевняє нас, що таке їх засліплення мусить тривати доти, аж буде знайдене повне число вибраних з поган (Рим. 11:7-10, 25-33 ). В той час в другім приході воно буде поступово усунене і євреї побачать (зрозуміють) Ісуса як Божого Месію й Спасителя. Дуже подібними до Об. 1:7 текстами, як в значенні, так і в методі інтерпретації, є Мат. 26:64. Ці уривки, з поданої вище точки зору, гармонійні з ясними заявами 1Тим. 6:16 та Ів. 14:19, а будучи зрозумілі таким чином, доводять, що повернення нашого Господа є невидимим для фізичних очей людей, хоча помітним для їх розумових очей.
Теперішня Правда №58, січень-грудень 2012
Т.Р. ’89, 62 –63
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: