«І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд, так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (Євр. 9:27,28).
Наш текст здавна неправильно розуміється; для більшості християн він означає наступне: стережіться того, щоб під час смерті не піти на вічні муки, і стережіться дня останнього суду. Він (на їхню думку – заув. перекл.) наказує людству тремтіти від самої лише думки про ізоляцію від Бога, яка чекає всіх, котрі в цьому житті не досягли миру з Богом у Христі. Ми цілком погоджуємося з тим, що Святе Письмо справді вчить про справедливу заплату, чи то тепер, чи в майбутньому житті, «на всяку душу людини, хто чинить зле» (Рим. 2:9; Мат. 12:36; 1 Тим. 5:24). Ми погоджуємося, що ніхто не може безкарно порушувати будь-якого Божого права, і «що тільки людина посіє, те саме й пожне» (Гал. 6:7), але ми цілком відкидаємо погляд, що Божественний Творець з моменту створення людини запланував жорстокі та несправедливі неймовірні тортури, з їх болючим та постійним стражданням, до яких в момент смерті нібито вкидається більша частина людства, де вона має навіки лишатися.
Цей помилковий погляд перекочував до нас з середньовіччя. Та ми дякуємо Богові, що очі нашого розуміння поступово відкриваються, в результаті чого від нас відходять ті вчення, які кажуть про це страшне жахіття, яке нас колись поневолювало, а наші розуми побачили більш тверезий образ Всемогутнього разом з кращим розумінням Його Слова, яке вчить, що кара за гріх – смерть, тобто припинення життя, а остаточною карою для непоправно грішних буде знищення (Рим. 6:23; Пс. 144:20; див. спец. видання нашого журналу Біблійний Прапор, «Багач в аду»).
Неправда зазвичай є дуже непослідовною, так як і в цьому випадку: з одного боку, деякі на підставі зацитованого віршу стверджують, що суд усіх відбувається негайно після смерті, і що невимовні страждання всіх тих, визнаних за негідних, тобто безбожних, невідроджених, починаються відразу після того і триватимуть цілу вічність без будь-якої зміни чи полегшення. З іншого боку, вони стверджують, що в майбутньому буде день суду, під час другого приходу Христа і воскресіння померлих, якого усі мусять чекати, і що тоді ті, котрі в мить смерті були вже засуджені як негідні, будуть спроваджені з місця вічних мук і знову будуть засуджені як негідні, після чого будуть відіслані назад в ті самі безнадійні вічні муки.
Такий погляд є, звичайно, дуже нелогічним, оскільки, якщо всі ті, які були визнані негідними, в мить смерті відправляються на покарання у вічні муки, то чому вони мають бути збережені на майбутній день суду? Вчення про те, що одразу після смерті всі відправляються або до небесної слави, або на вічні муки, не згідна з Божим свідоцтвом, яке відносить нагороду і карання на час після пробудження у воскресінні (Мат. 16:27; Лук. 14:14; Об. 11:18; 2 Пет. 2:9; Йов 21:30, див. Турконяка і KJV).
Ми не обговорюємо зараз наш текст детально. Перш за все, ми просто аналізуємо деякі загально поширені помилкові погляди щодо суду, як також біблійний погляд щодо часу суду Церкви і світу. Який же посвячений, освячений Духом християнин, не визнає того факту, що він тепер стоїть на випробуванні, щоб могло бути прийняте рішення, чи може він, чи не може бути визнаний за гідного Божої ласки і вічного життя? Правдивими християнами ми стаємо тепер через віру і посвячення, будучи на «пробі», як це визнають наші друзі методисти. Часом випробування є наше земне життя, в якому ми виконуємо власне спасіння зо страхом і тремтінням (Фил. 2:12). Нашою пробою є перевірка вірності, щирості та лояльності у згоді з угодою посвячення. Прекрасні остаточні нагороди після пробудження у воскресінні під час другого приходу Христа будуть залежати виключно від нашої вірності під час проби в земному житті.
СУД СВІТУ НАЛЕЖИТЬ ДО МАЙБУТНЬОГО
В Діях 17:31 Апостол виразно показує, що суд світу належить до майбутнього. Він це підтверджує, запитуючи: «Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?» (1 Кор. 6:2). Оскільки Євангельський вік був призначений для того, аби визначити, хто буде членом Христового Тіла, аби з Ним царювати тисячу років (Об. 20:4,6), і становити вибраних суддів світу, а також, аби визначити, хто буде належати до позосталих вибранців – для кожної думаючої людини має бути цілком очевидним, що суд світу або день проби не може настати перед завершенням суду і проби всіх вибраних.
Характер суду, або проби вибраних в час теперішнього віку, повинен, крім того, стати такою ілюстрацією теми випробування, тобто суду, яка раз і назавжди відкинула б такий немудрий погляд, який дістався у спадок від середньовіччя, а саме, що день суду світу триватиме 24 години, коли Христос просто винесе вирок людству, оминаючи, при тому, будь-який сенс процесу, найперше, в значенні навчання та випробування його у знанні правди, а потім карання задля направи.
Тексти Святого Письма досить виразно й логічно доводять, що часом проби, або суду світу, має бути день Тисячоліття (що триватиме 1000 років), і що в цей день зійде Сонце Праведності, яке осяє розуми цілого світу знанням про Бога, правду і праведність (1 Тим. 2:4-6; Мал. 4:2; Іс. 11:9; Єр. 31:34).
Ми віримо, що для величезної більшості людства (усіх, за винятком Його правдивого люду) суд, або проба, наступить після смерті – після законного усунення вироку Адамової смерті та її поглинення перемогою (1 Кор. 15:54), що добре представлено в нашій літературі.
Аргументи Павла знали ті, котрі були ознайомлені з образними службами при скинії. В її церемоніях кожного року мало місце пригадування гріхів; щороку в день примирення приносилась типічна жертва, яка насправді ніколи не усувала гріха, а була лише образом на правдиве діло, яке пізніше мало бути виконане Христом. Бо кров козлів і телят не могла усунути гріха, вони були лише образами й ілюстраціями правдивої жертви – «Агнця Божого, що на Себе гріх світу бере», «щоб власною жертвою знищити гріх».
ПРИМИРЕННЯ, ПОКАЗАНЕ В ОБРАЗАХ
Бог покерував, щоб весь процес примирення за гріхи людини був показаний в типах, тобто образах, нам на науку, щоб Божа людина була «до всякого доброго діла готова». Отже, євреї мали святая святих, що зображувала присутність Єгови – тобто саме небо; а смерть Христа була щороку ілюстрована священиками, які вживали тварин, щоб зображувати свою смерть. Коли забивався бичок, що зображував (був принесений за) священика, він символізував смерть священика, який з того моменту зображував Христа як «нове створіння»; він брав кров (як доказ жертвування свого попереднього життя) з собою до святая святих, щоб представити її як ціну викупу за гріхи народу, і таким чином отримати від Бога прощення гріхів народу і його майбутню ласку.
Але, оскільки ці люди були в даних чинностях типом Христа і Його досконалого діла, то це повинно було бути показане; для цього була така постанова, що якщо священик не приносив точно визначеної жертви у властивий спосіб, то повинен був померти біля другої завіси і не ввійти до святая святих, в наслідок чого не відбулося б примирення за гріхи народу і він не міг би вийти, щоб благословити цей народ. Та якщо все було докладно виконане, то священик і його жертва були прийняті Єговою, після чого мало місце скасування гріхів і благословення народу. Таким чином, стає зрозуміло, що для тих людей, які в посвяченні і забиванні тварин протягом багатьох років були типом Христа, після цієї репрезентативної смерті наступав суд, тобто проба. Чи це було досконало виконано в кожній деталі? Якщо так, то їх суд мав бути успішним, а вони повинні були вийти, щоб образно скасувати гріхи народу і благословити його.
Як було встановлено в типі, щоб ці люди (священики) репрезентативно помирали і т.д., ТАК І Христос був один раз принесений в жертву – дійсно помер, аби понести гріхи багатьох; (як показує тип) було необхідним, щоб Його жертва була прийнята в святая святих. Ми маємо докази на те, що Христос перебуває в цій святая святих, – в досконалому духовному стані, – і це є для нас підтвердженням, що Він був приємною жертвою, і що у відповідному часі Він вийде з благословеннями для всіх, за чиї гріхи Він заплатив ціну викупу – власне життя.
Тут є очевидною причина, чому Апостол представив цю справу. Євреї насміхалися з погляду про Спасителя, який помер, не рятуючи їх, оскільки вони очікували, що Месія буде панувати у великій земній славі і пишноті. Павло показує їм, що Христос обов’язково повинен був найперше страждати, аби купити їх, – відкупити, – перш ніж зможе врятувати і благословити, і що все це було показане в типах Закону. І як людям (вашому священству) призначено найперше померти, а потім увійти до святая святих і т.д., ПЕРШ НІЖ могло наступити благословення, ТАК І з Христом, Якого ваш священик був лише типом, тобто тінню (Дивись також книжку Тіні Скинії).
BS №677, ’92,69; SB №86, ’95,31
Біблійний Прапор №6, вересень-грудень 2016
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: