Скинія – Додаток (Деякі Зауваження до Скинії)

129

ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ДО СКИНІЇ

————

ЗАУВАЖЕННЯ I – ДО 40 і 119 с.

  Як зазначено в примітці на 119 сторінці, наш Пастор подав думку [на 40 с.], що два сини Аарона, які пішли на смерть за те, що принесли чужий огонь (Лев. 10:1-11), зображують два класи: Надав (свавільний) – клас другої смерті, а Авігу (він мій батько) – Велику Громаду, і прийшов до висновку, що вони обидва зображують тих, які пішли на другу смерть. Спочатку, виходячи з значення їхніх імен, він думав, що тут були показані різні класи. Але текст не показує ніякої різниці в їх смерті і, як ми вже тепер бачимо, Надав зображує нові створіння, які навчали фальшивим доктринам в Парусії, а Авігу зображує нові створіння, які навчають фальшивим доктринам тепер, в Епіфанії; їх образні дії, провина і покарання, були однаковими, тому вони, очевидно, зображують членів того самого класу – класу другої смерті. Виконання дають нам можливість бачити між ними певні різниці: (1) вони виконували службу в різний час, антитипічний Надав в Парусії, а антитипічний Авігу в Епіфанії; і (2) вони провадили різні роди пересівань (антитипічний Надав провадив особливо п’ять пересівань серед членів класу другої смерті в Парусії, тоді як антитипічний Авігу провадить пересівання Великої Громади в Епіфанії). Зі значення імені останнього слідує те, що він провадить пересівання Великої Громади, а не те, що він є типом Великої Громади. Те, що вони у згаданому порядку зображують фальшивих вчителів, членів класу другої смерті в Парусії та Епіфанії, є аналогічним образу Яннія та Ямврія (Вих. 7:11,12; 2 Тим. 3:1-9),

130

а також Мойсея і Аарона, які двічі вдарили в скелю (Чис. 20:7-13; Євр. 6:6; 10:29): Янній і Мойсей зображують різні роди фальшивих вчителів класу другої смерті в Парусії, а Ямврій та Аарон зображують різні роди фальшивих вчителів класу другої смерті в Епіфанії.

 ЗАУВАЖЕННЯ II – ДО 50 с.

Як показав наш Пастор в Книзі Питань, 26 с., питання 4, він прийшов до зрозуміння, що антитипічним Днем Примирення є весь період від жовтня 29 р. до жовтня 2874 р., і тому включає Євангельський та Тисячолітній віки. Це, як він показав, полягає в слові примирення, поєднання, коли порівнювати його з фактами антитипу. Слово примирення вказує на те, що дві сторони, що є в суперечці, стають задоволені одна одною. Завдяки жертві Євангельського віку Бог буде задоволений світом, коли Христова заслуга в цих жертвах буде дана Йому на користь світу на початку Тисячоліття; і завдяки тому, що світ прийде до гармонії з Божою волею завдяки Тисячолітньому служінню Христа, він буде задоволений Богом, а це буде повним примирення, поєднанням. Та частина служби Дня Примирення, яку виконував Аарон в своїх жертовних льняних шатах, зображує ту частину антитипічної служби Дня Примирення, що відноситься до Євангельського віку; а та частина служби Дня Примирення, яку виконував Аарон в шатах слави і краси, зображує ту частину антитипічної служби Дня Примирення, яка відноситься до Тисячолітнього віку.

ЗАУВАЖЕННЯ III – ДО 69 с.

Те, що наш Пастор був непевний щодо кроплення кров’ю антитипічного Господнього Козла перед тим, як розпочне чинність з антитипічним Козлом Азазеля, і подавав думку, що впевненість можна буде осягнути лише тоді, коли виконані факти постануть перед братами, виникає з наступної цитати з Книги Питань, з останніх питань на 289 та 689 с. Спочатку приведемо перше посилання. Починаємо з 11 рядка 290 с.: «Також в Книзі Левит показано, що було зроблено з козлом Азазеля після того, як завершилась чинність з Господнім козлом;

131

але це ще не є доказом того [курсив наш], що це буде відбуватися цілком після [курсив наш] того, як Господній козел буде забитий, і після того, як його кров буде принесена, тому що ці образи не могли мати місця в один і той самий час, і там, звичайно ж, мав бути встановлений порядок – це перше, а те друге, і т.д.. Але той факт, що в першу чергу виконувалася чинність з бичком, а опісля чинність з Господнім козлом, і тільки потім чинність з козлом Відпущення, здається, вказує на те, що утиск прийде на цей клас особливо в кінці Євангельського віку, після переходу всіх вибраних [принаймні, до стану духовного сплодження]; не дивлячись на це, ми також думаємо, на підставі деяких текстів, що протягом цілого віку жили такі, що належали до цього класу великого утиску, хоч більша їх частина, правдоподібно, належить до його кінця з причини особливих обставин, що панують тепер». Це була перша цитата. Друга починається з останнього рядка на 689 с., де читаємо наступне: «Отже, здається, що після задоволення справедливості за них всіх [Церкву], після повного пожертвування заслуги Господа і після повного прийняття всієї цієї справи наступить запечатання живого козла. Наука, яка виникає з його образу, здається, є такою, що страждання Великої Громади не будуть офіційно визнані, доки чинність з Малою Черідкою [приписання заслуги] не буде завершена. Хоча Велика Громада мала уділ в утисках також і в минулому, то, однак, ця особлива чинність по відношенню до цього класу наступить, здається, лише після переходу Козла поза завісу. Але ми повинні додати, дорогі друзі, що кожен обрис цього образу і пророцтва відноситься до майбутнього і є більше чи менше непевним аж до моменту виконання [курсив наш]. Інакше кажучи, Бог не дав пророцтва і образу, щоб на їх підставі спекулювати, але для того, щоб ми в належному часі могли їх розпізнати. Так як наш Господь під час першого приходу сказав про Себе, що якби люди розпізнали виконання певних речей, то пізнали б, що виконалося те, що було написано. Таким чином, коли ми дійдемо до початку часу утиску [курсив наш], тоді ті, котрі будуть на той час жити і бачити Господню діяльність з класом Великої Громади, побачать щось, що буде для них помічним –

132

вони побачать, можливо, навіть, краще, аніж ви і я можемо бачити тепер [курсив наш]». Це була друга цитата.

Що доводять виконані факти? Що чинність з Козлом Азазеля відбувається ще до того, як останній член Тіла Священика залишить світ, і тому ще перед тим, як матиме місце антитипічне кроплення крові Господнього Козла. Ми віримо, що невпевненість нашого Пастора щодо цього питання виникає з того факту, що священик був в жертовних шатах, перш ніж почав чинність з козлом Азазеля. Ми не пригадуємо собі більш ясного його висловлювання на цю тему. Але, безперечно, наша думка щодо цього питання міститься в його науках у зв’язку з трьома речами: (1) в його думці, що жертовні шати зображують стан Церкви в часі її жертвування (Z ’10, 136); (2) в його думці, що кров антитипічного Бичка й надалі залишається на антитипічній Ублагальні для цілей примирення, доки останній член Великої Громади не залишить землю (Z ’10, 201, кол. 2, абз. 1-3; Z ’15, 103, абз. 5); і (3) в його поясненні, яке доводить, що Велика Громада випередить Старожитніх Гідних у воскресінні, тому що ці перші отримали прикриття крові антитипічного Бичка, аж до смерті, тоді як останні, що були пізніше, були привілейовані першими, отримавши користь від крові антитипічного козла. Кожне застосування заслуги гарантує воскресіння відповідному класу (Z ’16, 312, кол. 2, абз. 1,2; Книга Питань, 15 с., 3 пит.). Тому кров антитипічного Господнього Козла не буде застосована, поки Велика Громада не залишить землю і поки Мала Черідка ще перебуває в тілі під час чинності з Козлом Азазеля.

Без сумніву, як у випадку з проміжком часу між розділенням антитипічного Іллі та Єлисея та вознесінням першого до неба, Господь не дозволив нашому Пастору ясно побачити цього, тому що така ясність перешкодила б єдиній пробі, через яку Він хотів, щоб Його люд перейшов у зв’язку з розділенням (ТР №1, 27,79,197); з тією ж метою наш Господь не дозволив йому ясно побачити часової залежності між переходом Малої Черідки поза завісу і чинністю з Козлом Азазеля та кропленням крові антитипічного Козла і чинністю з Козлом Азазеля. Крім того, витяги та посилання на його праці, що були щойно подані, показують,

133

що його доктринальні, типічні та пророчі погляди щодо цього питання логічно змушують нас зробити висновок, що Мала Черідка повинна перебувати в тілі під час чинності Первосвященика Світу з Козлом Азазеля. Це ще один приклад, який доводить, що пророцтва і типи, пов’язані з цією пробою характеру, не можуть бути ясно зрозумілі, доки ця проба не спіткає Вірних.

 ЗАУВАЖЕННЯ IV – ДО 110 с.

Це правда, що св. Павло був головним в зорі Ефеської Церкви і, перевищуючи таким чином інших в Єврейському Жниві, він був зображений в Елеазарі. Але, відповідно, інші Апостоли становили частину цієї зорі (Z ’16, 345, 5; 346, 5), маючи також уділ у владі зв’язування та розв’язування (Мат. 18:18), тому й вони були зображені в Елеазарі в його чині, описаному в Чис. 4:16. А оскільки Апостоли також мали уділ в антитипічному кропленні рудої ялівки в напрямку антитипічної Скинії (Як. 2:21-25; 5:10,11,17; 1 Пет. 1:10-12; 3:5,6; 2 Пет. 1:21; 2:5,7; 1 Ів. 3:12; Юди 9,14,15), то ми повинні розуміти, що вони також є включені до образу Елеазара, що займався рудою ялівкою. Ми також зрозуміли, що Елеазар (Чис. 3:32; 4:16; 17:2-4) на період жнива Євангельського віку зображує того Раба. Ми також пам’ятаємо, що саме він звернув нашу увагу на факт існування з 1881 року класу несплоджених від духа, яких ми називаємо Молодими Гідними (Том 6, 156,157 (160,161, видання 1990 р.); Z ’11, 181 с., 5-10 абз.; Z ’15, 269 с., 11,12 абз.; Книга Питань 151,152). Ми також прийшли до висновку, що Елеазар має подвійне застосування: одне відноситься до Дванадцятьох в жниві Єврейського віку, а друге до того Раба в жниві Євангельського Віку. Ми розуміємо, що в другому застосуванні чинності Елеазара, пов’язаної з рудою ялівкою, він зображує чинність того Раба щодо Молодих Гідних, яких він завжди пов’язував зі Старожитніми Гідними з точки зору духа їх теперішньої служби й терпіння, а також з точки зору їх майбутньої служби й нагороди. Таким чином, деталі образу рудої ялівки, наскільки Елеазар мав з нею справу, мають відношення також до того Раба, так як деталі рудої ялівки самі по собі є образом деталей, що стосуються Молодих Гідних.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.