Як зазначено в примітці на 119 сторінці, наш Пастор подав думку [на 40 с.], що два сини Аарона, які пішли на смерть за те, що принесли чужий огонь (Лев. 10:1-11), зображують два класи: Надав (свавільний) – клас другої смерті, а Авігу (він мій батько) – Велику Громаду, і прийшов до висновку, що вони обидва зображують тих, які пішли на другу смерть. Спочатку, виходячи з значення їхніх імен, він думав, що тут були показані різні класи. Але текст не показує ніякої різниці в їх смерті і, як ми вже тепер бачимо, Надав зображує нові створіння, які навчали фальшивим доктринам в Парусії, а Авігу зображує нові створіння, які навчають фальшивим доктринам тепер, в Епіфанії; їх образні дії, провина і покарання, були однаковими, тому вони, очевидно, зображують членів того самого класу – класу другої смерті. Виконання дають нам можливість бачити між ними певні різниці: (1) вони виконували службу в різний час, антитипічний Надав в Парусії, а антитипічний Авігу в Епіфанії; і (2) вони провадили різні роди пересівань (антитипічний Надав провадив особливо п’ять пересівань серед членів класу другої смерті в Парусії, тоді як антитипічний Авігу провадить пересівання Великої Громади в Епіфанії). Зі значення імені останнього слідує те, що він провадить пересівання Великої Громади, а не те, що він є типом Великої Громади. Те, що вони у згаданому порядку зображують фальшивих вчителів, членів класу другої смерті в Парусії та Епіфанії, є аналогічним образу Яннія та Ямврія (Вих. 7:11,12; 2 Тим. 3:1-9),
130
а також Мойсея і Аарона, які двічі вдарили в скелю (Чис. 20:7-13; Євр. 6:6; 10:29): Янній і Мойсей зображують різні роди фальшивих вчителів класу другої смерті в Парусії, а Ямврій та Аарон зображують різні роди фальшивих вчителів класу другої смерті в Епіфанії.
ЗАУВАЖЕННЯ II – ДО 50 с.
Як показав наш Пастор в Книзі Питань, 26 с., питання 4, він прийшов до зрозуміння, що антитипічним Днем Примирення є весь період від жовтня 29 р. до жовтня 2874 р., і тому включає Євангельський та Тисячолітній віки. Це, як він показав, полягає в слові примирення, поєднання, коли порівнювати його з фактами антитипу. Слово примирення вказує на те, що дві сторони, що є в суперечці, стають задоволені одна одною. Завдяки жертві Євангельського віку Бог буде задоволений світом, коли Христова заслуга в цих жертвах буде дана Йому на користь світу на початку Тисячоліття; і завдяки тому, що світ прийде до гармонії з Божою волею завдяки Тисячолітньому служінню Христа, він буде задоволений Богом, а це буде повним примирення, поєднанням. Та частина служби Дня Примирення, яку виконував Аарон в своїх жертовних льняних шатах, зображує ту частину антитипічної служби Дня Примирення, що відноситься до Євангельського віку; а та частина служби Дня Примирення, яку виконував Аарон в шатах слави і краси, зображує ту частину антитипічної служби Дня Примирення, яка відноситься до Тисячолітнього віку.
ЗАУВАЖЕННЯ III – ДО 69 с.
Те, що наш Пастор був непевний щодо кроплення кров’ю антитипічного Господнього Козла передтим, як розпочне чинність з антитипічним Козлом Азазеля, і подавав думку, що впевненість можна буде осягнути лише тоді, коли виконані факти постануть перед братами, виникає з наступної цитати з Книги Питань, з останніх питань на 289 та 689 с. Спочатку приведемо перше посилання. Починаємо з 11 рядка 290 с.: «Також в Книзі Левит показано, що було зроблено з козлом Азазеля після того, як завершилась чинність з Господнім козлом;
131
але це ще не є доказом того [курсив наш], що це буде відбуватися цілком після [курсив наш] того, як Господній козел буде забитий, і після того, як його кров буде принесена, тому що ці образи не могли мати місця в один і той самий час, і там, звичайно ж, мав бути встановлений порядок – це перше, а те друге, і т.д.. Але той факт, що в першу чергу виконувалася чинність з бичком, а опісля чинність з Господнім козлом, і тільки потім чинність з козлом Відпущення, здається, вказує на те, що утиск прийде на цей клас особливо в кінці Євангельського віку, після переходу всіх вибраних [принаймні, до стану духовного сплодження]; не дивлячись на це, ми також думаємо, на підставі деяких текстів, що протягом цілого віку жили такі, що належали до цього класу великого утиску, хоч більша їх частина, правдоподібно, належить до його кінця з причини особливих обставин, що панують тепер». Це була перша цитата. Друга починається з останнього рядка на 689 с., де читаємо наступне: «Отже, здається, що після задоволення справедливості за них всіх [Церкву], після повного пожертвування заслуги Господа і після повного прийняття всієї цієї справи наступить запечатання живого козла. Наука, яка виникає з його образу, здається, є такою, що страждання Великої Громади не будуть офіційно визнані, доки чинність з Малою Черідкою [приписання заслуги] не буде завершена. Хоча Велика Громада мала уділ в утисках також і в минулому, то, однак, ця особлива чинність по відношенню до цього класу наступить, здається, лише після переходу Козла поза завісу. Але ми повинні додати, дорогі друзі, що кожен обрис цього образу і пророцтва відноситься до майбутнього і є більше чи менше непевним аж до моменту виконання [курсив наш]. Інакше кажучи, Бог не дав пророцтва і образу, щоб на їх підставі спекулювати, але для того, щоб ми в належному часі могли їх розпізнати. Так як наш Господь під час першого приходу сказав про Себе, що якби люди розпізнали виконання певних речей, то пізнали б, що виконалося те, що було написано. Таким чином, коли ми дійдемо до початку часу утиску [курсив наш], тоді ті, котрі будуть на той час жити і бачити Господню діяльність з класом Великої Громади, побачать щось, що буде для них помічним –
132
вони побачать, можливо, навіть, краще, аніж ви і я можемо бачити тепер [курсив наш]». Це була друга цитата.
Що доводять виконані факти? Що чинність з Козлом Азазеля відбувається ще до того, як останній член Тіла Священика залишить світ, і тому ще перед тим, як матиме місце антитипічне кроплення крові Господнього Козла. Ми віримо, що невпевненість нашого Пастора щодо цього питання виникає з того факту, що священик був в жертовних шатах, перш ніж почав чинність з козлом Азазеля. Ми не пригадуємо собі більш ясного його висловлювання на цю тему. Але, безперечно, наша думка щодо цього питання міститься в його науках у зв’язку з трьома речами: (1) в його думці, що жертовні шати зображують стан Церкви в часі її жертвування (Z ’10, 136); (2) в його думці, що кров антитипічного Бичка й надалі залишається на антитипічній Ублагальні для цілей примирення, доки останній член Великої Громади не залишить землю (Z ’10, 201, кол. 2, абз. 1-3; Z ’15, 103, абз. 5); і (3) в його поясненні, яке доводить, що Велика Громада випередить Старожитніх Гідних у воскресінні, тому що ці перші отримали прикриття крові антитипічного Бичка, аж до смерті, тоді як останні, що були пізніше, були привілейовані першими, отримавши користь від крові антитипічного козла. Кожне застосування заслуги гарантує воскресіння відповідному класу (Z ’16, 312, кол. 2, абз. 1,2; Книга Питань, 15 с., 3 пит.). Тому кров антитипічного Господнього Козла не буде застосована, поки Велика Громада не залишить землю і поки Мала Черідка ще перебуває в тілі під час чинності з Козлом Азазеля.
Без сумніву, як у випадку з проміжком часу між розділенням антитипічного Іллі та Єлисея та вознесінням першого до неба, Господь не дозволив нашому Пастору ясно побачити цього, тому що така ясність перешкодила б єдиній пробі, через яку Він хотів, щоб Його люд перейшов у зв’язку з розділенням (ТР №1, 27,79,197); з тією ж метою наш Господь не дозволив йому ясно побачити часової залежності між переходом Малої Черідки поза завісу і чинністю з Козлом Азазеля та кропленням крові антитипічного Козла і чинністю з Козлом Азазеля. Крім того, витяги та посилання на його праці, що були щойно подані, показують,
133
що його доктринальні, типічні та пророчі погляди щодо цього питання логічно змушують нас зробити висновок, що Мала Черідка повинна перебувати в тілі під час чинності Первосвященика Світу з Козлом Азазеля. Це ще один приклад, який доводить, що пророцтва і типи, пов’язані з цією пробою характеру, не можуть бути ясно зрозумілі, доки ця проба не спіткає Вірних.
ЗАУВАЖЕННЯ IV – ДО 110 с.
Це правда, що св. Павло був головним в зорі Ефеської Церкви і, перевищуючи таким чином інших в Єврейському Жниві, він був зображений в Елеазарі. Але, відповідно, інші Апостоли становили частину цієї зорі (Z ’16, 345, 5; 346, 5), маючи також уділ у владі зв’язування та розв’язування (Мат. 18:18), тому й вони були зображені в Елеазарі в його чині, описаному в Чис. 4:16. А оскільки Апостоли також мали уділ в антитипічному кропленні рудої ялівки в напрямку антитипічної Скинії (Як. 2:21-25; 5:10,11,17; 1 Пет. 1:10-12; 3:5,6; 2 Пет. 1:21; 2:5,7; 1 Ів. 3:12; Юди 9,14,15), то ми повинні розуміти, що вони також є включені до образу Елеазара, що займався рудою ялівкою. Ми також зрозуміли, що Елеазар (Чис. 3:32; 4:16; 17:2-4) на період жнива Євангельського віку зображує того Раба. Ми також пам’ятаємо, що саме він звернув нашу увагу на факт існування з 1881 року класу несплоджених від духа, яких ми називаємо Молодими Гідними (Том 6, 156,157 (160,161, видання 1990 р.); Z ’11, 181 с., 5-10 абз.; Z ’15, 269 с., 11,12 абз.; Книга Питань 151,152). Ми також прийшли до висновку, що Елеазар має подвійне застосування: одне відноситься до Дванадцятьох в жниві Єврейського віку, а друге до того Раба в жниві Євангельського Віку. Ми розуміємо, що в другому застосуванні чинності Елеазара, пов’язаної з рудою ялівкою, він зображує чинність того Раба щодо Молодих Гідних, яких він завжди пов’язував зі Старожитніми Гідними з точки зору духа їх теперішньої служби й терпіння, а також з точки зору їх майбутньої служби й нагороди. Таким чином, деталі образу рудої ялівки, наскільки Елеазар мав з нею справу, мають відношення також до того Раба, так як деталі рудої ялівки самі по собі є образом деталей, що стосуються Молодих Гідних.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: