Цей предмет має бути цікавим для всіх. Останніми роками можна помітити більше зацікавлення цією темою серед різних християнських груп, включно з євангеліками та фундаменталістами, а також тими, на кого вони мали добрий вплив.
Слово міленіум (тисячоліття) походить з латинських слів mille, що означає тисяча, та annus, що означає роки. Це слово відповідно вживається для визначення особливого 1000-літнього періоду, перших 1000 років радісного та успішного панування або царювання Ісуса Христа і Його правдивої Церкви над землею.
Переважна меншість конфесійних християн, яких називають амілленаристами («а» – проти), відкидає тисячолітнє царювання або панування Христа і правдивої Церкви, а також майбутнє Боже Царство на землі. Перекладаючи деякі тексти Святого Письма, вони стверджують, що 1000 це просто образне число, і що всі обітниці про Царство відносяться до Церкви в її земному житті. Це вчення називається Амілленаризм. Але з інших біблійних текстів, таких як Пс. 90:4 і 2 Пет. 3:8 (порівняй Дії 17:31; 2 Тим. 4:1), стає очевидним, що 1000 років в Об. 20:4,6 означають 1000 буквальних років. Інші числа в Об’явленні також є буквальними, наприклад, два свідка, сім церков, ангелів, сурм і чаш, а також дванадцять Апостолів, підвалин, брам, поколінь, дорогоцінних каменів і т.п.
ПРЕМІЛЛЕНАРИЗМ і ПОСТМІЛЛЕНАРИЗМ
Серед християн, які вірять у Тисячоліття, тисячолітній період, і Боже Царство на землі, виділяються два різних погляди:
Премілленаризм – це погляд про те, що Христос приходить перед Тисячоліттям, щоб панувати зі Своєю правдивою Церквою протягом тисячі років, і щоб у цей період навернути світ.
Постмілленаризм – це погляд про те, що Христос прийде після Тисячоліття, щоб прийняти навернений світ і все довершене на землі.
В ЄВАНГЕЛЬСКОМУ ВІЦІ НЕМАЄ НАВЕРНЕННЯ СВІТУ
Біблія виразно показує, що постмілленаризм є неправдивим, тому що на час другого приходу Христа умови будуть не такими, які мали б бути характерними для наверненого світу, але як для ненаверненого, бо матиме місце гнів народів і стан бунту проти Бога, коли Його гнів буде вилитий на них (Пс. 2:1-12; Об. 11:18; 19:11-21). Святе Письмо каже нам, що останні часи будуть особливо небезпечними через беззаконня (2 Тим. 3:1-8); що злі люди і спокусники ставатимуть все гіршими (2 Тим. 3:13); що тоді так багато відступлять від віри (1 Тим. 4:1), що навряд чи існуватиме віра (правдива) на землі (Луки 18:8); що праведні і безбожні будуть рости разом, при чому аж до кінця Віку домінуватимуть останні (Мат. 13:30, 39); що фальшиві вчителі будуть настільки підступні, що якби можна було, то звели б навіть Вибраних (Мат. 24:24); що в цей час багато будуть насміхатися над другим приходом Ісуса (2 Пет. 3:3,4); що багачі у своїй захланності до багатства будуть утискати бідних, доходячи до безглуздя та виправдовуючи себе (Як. 5:3-6).
Близько 100 років тому, згідно звіту Лондонського Місіонерського Товариства, в світі жило лише близько 1,5 млрд. людей, з яких лише 500 млн. (один з трьох) були християнами, принаймні номінально.
Після того місіонери та євангелісти на різних місіонерських полях прикладають багато старанних, самовідданих зусиль, переживаючи багато труднощів, страждань, а навіть смерть, в намаганнях навернути світ на християнство. І багатьом це навернення здавалося близьким до реалізації. Одна з груп постійно повторює: «Дайте нам $30 млн., і ми навернемо світ».
Але що сталося? Не дивлячись на всі зусилля місіонерів та євангелістів останнього століття, статистика, наприклад в TheChristianInquirer, показує, що серед теперішнього населення світу, що складає бл. 4 млрд., тепер лише бл. 1 млрд. (лише один на чотири) є християнами*, принаймні номінально. Крім того, відсоток правдивих християн є значно меншим, аніж був століття тому.
* у 2019 р. всього є бл. 7,4 млрд., з яких бл. 2,5 млрд. є християнами, тобто кожен третій.
Відповідно, думаючим людям, виходячи з розуму і фактів, в додатку до Св. Писання, стає все більш очевидним, що навернення світу в Євангельському Віці, перед другим приходом Христа (про яке навчають постмілленаристи та інші) не варто очікувати, і що це не є Божим наміром і планом Віку Євангелії, або Віку Церкви; інакше, ми б зауважили, що це сталося, тому що Бог завжди досягає Своїх намірів, не дивлячись на опір демонів та безбожних людей (Іс. 46:9-11; 55:8-11).
Все більше думаючих проповідників, вчителів та інших визнають, що передтисячолітньою ціллю і планом Бога є відібрати, «вибрати», «учинити учнів» з людства, «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» (Мат. 28:19, ASV; Дії 15:14; Об. 5:9). Це передтисячолітнє насіння, діти Авраама, які мають благословити і навернути світ в Тисячолітті (Бут. 12:3; 22:16-18; Гал. 3:8,16,29).
Авраамове передтисячолітнє насіння включає всіх тих, хто перед тим, як Царство буде встановлене на землі, приходять через кроки (1) покаяння, (2) віри в Ісуса як свого Спасителя і (3) посвячення, або віддання себе Богові, і хто в виконанні свого посвячення залишаться вірними Йому та Його цілям в «теперішньому злому світі», коли важко залишатися правдивим Християнином (Гал. 1:4; 2 Тим. 3:12).
ЗРОСТАЮЧИЙ ІНТЕРЕС ДО ТИСЯЧОЛІТТЯ
Зацікавлення та віра в премілленаризм і наступаюче тисячолітнє панування або царювання Христа і Його правдивої Церкви значно зросло в останні роки, тоді як інтерес та віра в постмілленаризм значно знизились, тому що стан світу стає все гіршим і гіршим, а перспектива навернення світу в теперішньому Віці все більше і більше віддаляється.
Протягом багатьох років наші журнали, книги і трактати навчали та підкреслювали про наступаюче Тисячоліття і Боже Царство на землі, в той час як віра в них загалом відкидалася і не оборонялася, або ж їй надається мало ваги. Це приємно, і ми радіємо, коли бачимо, що тепер також інші все більше і більше навчають та підкреслюють ці речі, хоча вони в значній мірі не розуміють їх досить виразно і не заходять достатньо далеко в пізнанні Правди на часі.
Багато відомих євангелістів, проповідників, вчителів та письменників, таких як Біллі Грем, М. Р. Де Ган, д-р Істер, Гел Лінздей і Салем Кірбан навчають та підкреслюють про те, що Тисячоліття і Боже Царство на землі неминучі. Вони передбачають його як час великих можливостей для світу, миру, пізнання Бога і Його Плану, безпеки і рівності, з досконалим урядом, і тоді вся земля досягне досконалого едемського стану.
Це визначна тенденція і вказівка, серед усього іншого, що ми живемо в час, коли Боже Царство на землі незабаром буде встановлене. Ми сподіваємося, що набагато більше людей зможуть отримати це освічення і навчатимуть та підкреслюватимуть це, і що в додатку до цього першого кроку всі вони вчинять подальші кроки в пізнанні та зрозумінні Божого наміру і плану в Тисячолітті і почнуть навчати та підкреслювати це так само.
1 КРОК – ТИСЯЧОЛІТНЄ ЗЕМНЕ ЦАРСТВО
Перш за все, ми повинні визнати, що Св. Письмо виразно вчить про буквальне тисячолітнє панування або царювання Ісуса та Його правдивої Церкви на землі (Об. 5:9,10; 20:4,6; 2 Пет. 3:8; Мат. 19:28; Луки 12:32; 22:29,30). Це наступаючий час великого всесвітнього миру, поступу, пізнання Бога, безпеки та рівності, включно з досконалим середовищем, екологією та урядом.
Упродовж цього часу буде зняте прокляття з землі і вона стане як едемський садок (Іс. 35:1,2; 61:4; Єзек. 36:35). Сатана буде цілком зв’язаний, обмежений, і тому більше не буде в змозі зводити людей, а Христос буде мати повну владу, допомагаючи людям іти до праведності (Об. 20:1-3; Пс. 72:7,8). Омани та незнання будуть усунені від землі, а Правда пануватиме всюди (Іс. 25:7-9; 11:9). Гріх буде скинутий зі свого трону, а праведність засяде на ньому (Пс. 107:41,42; Іс. 62:12). Людський рід буде визволений із неволі й отримає можливість прийняти повну свободу у всіх відношеннях (Рим. 8:21). Місце людського смутку займе загальна радість (Іс. 35:10).
Війни будуть припинені, а всюди запанує мир (Іс. 2:4; 9:6). Праведні більше не будуть переслідувані, бо вони будуть вивищені завдяки своїй праведності (Іс. 25:8; Пс. 72:7). Безбожні більше не будуть вивищуватися, але будуть понижені і карані задля направи, а непоправні будуть понищені (Мал. 3:18; Іс. 26:9; Пс. 37:35,36). Фальшивих релігій більше не буде, натомість буде загально прийнята одна правдива релігія (Іс. 65:15; 60:14,15; Соф. 3:9). Більше не буде гнітючих урядів, а сприятливий уряд Христа буде благословляти і допомагати всім (Іс. 2:2-4; 60:12; Пс. 72:12-14). Люди більше не будуть працювати надаремно і виконувати важку працю, бо кожен буде мати успіх у своїх стараннях (Іс. 65:23; 60:17). Там більше не буде експлуатації та бідності, бо кожен втішатиметься власним маєтком (Іс. 65:22; Мих. 4:4).
Ми раді бачити, що тепер багато приймають і навчають правди на цю тему! Але мусять бути вчинені ще наступні кроки.
2 КРОК – ЛЮДСТВО ВІДНОВЛЕНЕ ДО ДОСКОНАЛОСТІ
Додатково, впродовж Тисячолітнього Посередницького Царства під пануванням Христа і Його правдивої Церкви кожен з людського роду, хто прийме Христа, віддасть, посвятить своє життя Богові і слухняно виконуватиме своє посвячення, поступово буде підніматися до людської досконалості і осягне реституцію.
В Діях 3:19-21 ми читаємо, що Ісуса Христа «небо мусить прийняти [залишати, Diaglott]» – тобто, що Його другий прихід не може розпочатися «аж до часу відновлення [в англійських перекладах restitution або restoration] всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх».
Реституція означає повернення до початкового стану. Початковим станом людського роду були Божі образ і подоба, які були відображені в батьку Адамі та матері Єві. Під образом Бога ми розуміємо досконалість істоти; мається на увазі «дуже добрий» стан істоти (Бут. 1:26,27,31; Євр. 2:6-8); натомість під подобою Бога ми розуміємо людське правління над землею, подібно, як Бог є Правителем над Всесвітом (Бут. 1:26,28,29; Мат. 25:34).
Божий образ означає досконалість в фізичних, розумових, моральних та релігійних якостях. Адам і Єва, перед тим, як згрішили, були прикладом такої досконалості. Божа подоба означає досконалу землю з досконалими правителями на ній. Але, як каже Св. Павло (Євр. 2:8), образ і подоба Бога (початкова досконалість істоти і правління) були втрачені; замість образу Бога прийшла фізична, розумова, моральна та релігійна деградація. Замість Божої подоби прийшла тиранія над людиною проклятої землі, яка дуже її утискає, аж до позбавлення життя (Бут. 3:17-19). Як запевняє нас Св. Письмо, все це прийшло на людину через гріх батька Адама (Бут. 3:1-24; Рим. 5:12-21; 1 Кор. 15:21,22). Тепер людський рід є лише залишками того, чим він був в Адамі і Єві. Цей сумний, занепалий стан нашого роду глибоко торкався почуттів нашого Творця, Який, винісши вирок (смерть, а не вічне життя в муках!), пригадав про Своє милосердя до грішної та засудженої людини, пославши на світ Свого улюбленого Сина як ціну Викупу від смерті (1 Тим. 2:4-6; Мат. 20:28; Ів. 3:17; Рим. 5:7,8,16-19).
Як перший прихід Христа був призначений для того, щоб принести ціну Викупу (Євангельський Вік, будучи часом, вставленим для вибору Його Нареченої між Його двома приходами, став благословенною можливістю лише для Його Церкви), так Його другий прихід призначений для того, щоб ця ціна Викупу дала можливість відновлення для невибраних, під час реституції, повернення до початкового стану, від залишків втрачених образу і подоби Бога, що спадково прийшли на всіх через гріх Адама.
Таким чином смерть безгрішної «людини Христа Ісуса (1 Тим. 2:3-6) запевняє заслугу, достатню для визволення усіх від осуду Адамового гріха, і гарантує можливість отримання повного визволення від його наслідків, реституцію до початкової Адамової досконалості. І, крім усього іншого, наслідком цього буде відновлення славного Божого образу, повернення людству досконалого тіла, розуму і серця, а також відновлення чудесної Божої подоби, повернення людству досконалого правління над едемською землею, яке Христос поверне на цю землю. Всі, які приймуть та будуть вірними розумним вимогам Тисячолітнього Царства Христа, отримають всі ці благословення.
Таким чином реституція, або відновлення, включає в себе не лише впровадження едемських умов, досконалої екології на землі, але також вдосконалення бажаючих і слухняних з людського роду до тієї досконалості, яку мав Адам. Людство в загальному було створене для того, щоб жити на землі, а не на небі. Адам і Єва були вигнані з Едемського саду ангелом з огняним мечем і більше не були впущені назад, бо інакше вони могли б їсти з дерев життя і жити на землі як досконалі люди і не померти (Бут. 3:22-24). Лише вибрані, як виняток з загального правила людського роду, житимуть вічно в небі як в своїй вічній оселі (Євр. 10:34; 1 Пет. 1:4), натомість всі інші спасенні з людського роду отримають реституційне спасіння і житимуть на землі.
Тому знання про реституцію також є важливим кроком у зрозумінні Божого Плану, і ми раді, коли дізнаємося, що багато приймають і навчають про неї. Але є щось іще.
3 КРОК – ДОБРО ДЛЯ ЖИВИХ І МЕРТВИХ
Оскільки Божі дороги є правильними та безсторонніми (Єзек. 18:29-32), і оскільки смерть сама по собі не є незмінною, то не лише живущі будуть мати користь і в Тисячолітті отримають нагоду на земне спасіння, але також померлі, які ще не мали своєї нагоди спасіння в цьому житті – ті, які не мали п’ять благословень з Євр. 6:4,5. «Спаситель наш Бог… хоче, щоб усі люди спаслися [від Адамового осуду], і прийшли до пізнання [епігносіс, докладного знання] правди» (1 Тим. 2:3-6). Ті, що померли без пізнання, будуть пробуджені з мертвих, щоб отримати його, і тоді Бог дасть його.
Після того, як буде дане це пізнання Правди, кожен невибраний з людства матиме нагоду прийняти Христа, посвятившись Богові та будучи вірним Йому. Хто буде вірним у цьому правильному напрямку, той одержить вічне життя на землі. Всі інші будуть відтяті від життя, винищені з-поміж людей (Пс. 145:20; Дії 3:23; Об. 20:12-15; 21:8). «Бог… усім людям Спаситель [через Христа, від Адамового осуду], найбільше ж [на вічне життя] для вірних (1 Тим. 4:10).
Наша стаття «Чи є надія для кого-небудь з неспасенних померлих?» приводить багато біблійних текстів, логічно показуючи, що буде можливість для тих, які не мали такої нагоди в цьому житті. Наприклад, дивись Пс. 22:27-29; Мат. 12:31,32; Ів. 1:9; 12:32; Луки 2 10-14; Фил. 2:6-11; Єзек. 16:44-63.
Для правильного розуміння Божого Плану спасіння людства дуже важливо ясно зрозуміти цю правду Біблії про реституцію або відновлення, як для невибраних померлих, так і для невибраних живих.
4 КРОК – ВІЧНЕ ЦАРСТВО НА ЗЕМЛІ
Боже Царство на землі, з відродженим (і невибраним) людством, яке тут живе, буде існувати не лише протягом тисячі років, але вічно. Це виразно показують багато біблійних текстів, таких як Дан. 2:35,44; 7:13,14,18 (зауваж, що тут сказано «аж навіки, і аж на віки віків»), 22,27 (зауваж, що це Царство буде не в небі, але «під усім небом» – порівняй Мат. 6:10); Об. 11:15; 21:1-4.
«Теперішній злий світ (Гал. 1:4, KJV)», з його «небесами», його пануючими силами – сатаною та його підданими (2 Кор. 4:4), а також його «землею», людським зорганізованим суспільством, має бути знищений в теперішньому великому «огні» знищення, великому Часі Утиску (2 Пет. 3:7-13). Але планета Земля була створена для проживання на ній людства, і вона стоятиме навіки (Іс. 45:18; Пс. 113:24, Еккл. 1:4).
Нова земля, новий суспільний порядок з відновленим та вдосконаленим спасенним людством, що житиме в ньому в мирі, безпеці та щасті, має існувати навіки, так само, як і нові небеса, нові духовні пануючі сили, Божі вибранці (Іс. 65:17; 66:22; 2 Пет. 3:13). Ми радіємо цій чудовій перспективі, коли «кожне створіння, що воно на небі, і на землі», говоритиме: «Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки!» Ми всіх заохочуємо до дослідження, прийняття та проголошення цієї чудової біблійної правди. (Деталі дивіться в наших книжках Божий План Віків і Тисячоліття, а також в нашій брошурі Царство Боже – небесне і земне.
BS №499, ʼ77,77; SB №27, ʼ87,156
Біблійний Прапор № 11, 2019
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать — Євр. 4:15, 16.
В хвилини спокуси ми повинні серцем піднестися до великого Учителя, з цілковитою певністю віри, визнаючи Його любов, Його мудрість і Його здатність допомогти нам, Його бажання зробити так, щоб усе допомагало на добре тим, які люблять Його. Коли ми прохаємо про поміч в часі такої потреби, то це напевно принесе нам Господню пораду, поміч і силу ходити в праведності, правді, чистоті і любові. Завдяки цьому ми будемо переможцями щогодини, щодня і остаточно – повними переможцями. – R 2248
* * *
Немає таких досвідчень, які переносить Божий люд від тіла, світу і сатани, щоб їх не переходив наш Господь. Та хоча Його спокуси не стосувалися гріха, але світовості і природного самолюбства, то були, все ж, болісними і виробили в Ньому симпатію до нас, які перебуваємо в подібних випробовуваннях. Це повинно наповнити нас довірою і наблизити до Бога через Нього і в Ньому для отримання допомоги в кожній потребі.
Хто вірний в найменшому, – і в великому вірний — Лук. 16:10.
Це не означає, що Божий люд має бути задоволений звичайною рутиною щоденного життя вдома чи на роботі, і має говорити собі: «Бог приймає мою працю так, немов би вона була зроблена безпосередньо для Нього в якійсь іншій, більш прийнятній формі»; натомість, це означає, що кожен, хто знаходиться в такому становищі, повинен день за днем старанно переглядати свої земні обов’язки і зобов’язання, щоб побачити, яким чином можна було б правильно і справедливо викроїти хвилини, години або дні від служби земним речам і земним інтересам, щоб пожертвувати їх для духовних речей і духовних інтересів, своїх та інших. Посвячене серце, самовідданий учень, буде використовувати так швидкоплинні хвилини, вживаючи їх, наскільки це можливо, для справи Отця. – R 3265
* * *
Характер особи проявляється у всьому, що вона робить. Тому її ставлення до малих справ і малих обов’язків є таким же добрим свідоцтвом її характеру, як і поводження у великих справах. Такою є Божа засада оцінення характеру, оцінення святих, вірність Господу яких у малих справах теперішнього життя Він розглядає як достатню гарантію вірності в майбутніх великих справах.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе — Мат. 12:34, 35.
Отож, нашою найпершою турботою повинно бути наше серце, щоб його почуття і нахили могли бути вповні під контролем Божої ласки, щоб кожен принцип правди і праведності міг бути там укорінений, а справедливість, милосердя, доброта, братерська ввічливість, любов, віра, тихість, стриманість, найвища пошана до Бога і Христа і гаряча любов до всіх рис святості могли бути міцно закріплені як провідні принципи життя. Якщо ці принципи будуть закріплені, утверджені в серці, тоді з доброго скарбу серця уста будуть говорити слова правди, розсудливості, мудрості і ласки. – R 1937
* * *
Серце є джерелом наших слів і вчинків; тому, якими є слова і вчинки людини, таким є її серце. Добре серце наповнене добрими словами і вчинками; лихе серце – лихими словами і вчинками. Наскільки ж необхідним є берегти серце в чистоті! Наступна настанова призначена особливо всім послідовникам Господа: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Пр. 4:23).
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.
А помазання, яке прийняли ви від Нього, – воно в вас залишається — 1 Ів. 2:27.
Благословення і сила Господа супроводили в якийсь спосіб помазання Давида, – хоча як саме, ми не можемо зрозуміти, – даючи йому здібність зростати в знанні і т.п., пристосовуючи і приготовляючи його до обов’язків уряду, на який він був помазаний. Чи у зв’язку з цим ми не можемо розглядати помазання, яке сплинуло на Церкву від часу прийняття її Господом, як прообраз цього? Помазання Церкви не було фізичним помазанням; благословенства, які вона отримала, не були дочасними, бо члени Церкви зростали в ласці, знанні й любові як Нові Створіння, і як такі в майбутньому, в першому воскресінні, вони будуть вдосконалені і зійдуть на престол разом з нашим Господом і Учителем, своїм Головою. – R 3225
* * *
Старожитні ніколи не розуміли, що Помазанець буде складатися з певного числа осіб. Однак ця таємниця була вияснена Церкві Євангельського віку, а вірним є запевнене становище в цьому помазаному гроні. Святе серце і розум, сплоджені при посвяті, були завдатком їх спадщини, незмінним гарантом вірності Бога щодо вірних.
І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому — Мал. 3:17.
Якби Господь послав нас шукати Його вибраних, то, мабуть, ми зібрали б таких, яких Він відкинув би як негідних, тому що ми не можемо читати сердець. Ця думка повинна розвинути в нас покору, ввічливість і лагідність в стосунку до всіх і повне сполягання на Господа, а також схильність шукати Його керівництва щодо нашої праці як Його слуг, подібно, як Самуїл пошукував Господа у зв’язку з помазанням Давида. – R 3225
* * *
Господь дав славні обітниці тим, які шукають Його як головної мети свого життя. Він чинить їх Своєю власністю, а навіть Своїми синами, що особливо буде заманіфестоване в цей великий день. Він поводиться з ними з делікатною доброзичливістю. Жоден земний батько не трактує своїх дітей з більшою поблажливістю, ніж це чинить Єгова щодо Своїх дітей, які знаходять задоволення у виконуванні Його волі.
Отче, у руки Твої віддаю [в депозит] Свого духа! — Лук. 23:46.
Наш дорогий Відкупитель звернувся з повним довір’ям до Отця, і сповнений віри заявив, що Він усе Своє життя і всі блаженні надії на майбутнє віддає любові Отця і силі Отця, щоб бути в гармонії з Планом і Словом Отця. І так само ми, як послідовники нашого Учителя, мусимо дивитись вперед з вірою, і в нашу смертну годину передати усі наші справи Тому, Який виявив Свою велику любов до нас не лише в даруванні Сина Свого, як нашого дорогого Відкупителя, але і в передбачливій опіці впродовж усієї нашої мандрівки, в Його великих і дорогоцінних обітницях, які йдуть перед нами і дають нам силу, заохочення і запевнення. – R 2473
* * *
Хоча на кілька хвилин перед Своєю смертю наш Господь відчув себе покиненим Богом, та, однак, в момент смерті до Нього повернулось усвідомлення Божої ласки, тому Він звернувся до Бога як до Отця. Його довір’я до Божої ласки було так повним, що Свої надії майбутнього існування Він без тіні сумніву доручив Отцівській силі, маючи досконале запевнення, що Отець знову поверне Його до життя. Дослівний переклад вказує, що Господь, також для блага інших, віддав на зберігання Отцю Свої людські життєві права і Своє право до людського життя.
Вірші Зоріння: 189. Статті з Вартової Башти: R 5621
Питання: Що означала для мене заслуга Христа на цьому тижні? Як на мене вплинуло Його довір’я Богові? Які благословенства вилились на мене, а через мене на інших?
Що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахований — Іс. 53:12.
Як кожен, хто йде слідами Господа, мусить пережити певні гефсиманські досвідчення, то так само кожен, принаймні в якійсь мірі, мусить скуштувати всіх досвідчень свого Учителя. Тож не забуваймо шукати довкола себе нагод служити «братам», «малим», співучням Христа! Будьмо обережні, щоб не додавати наруг, які мусять впасти на всіх послідовників Агнця, але, навпаки, дарувати слова співчуття і допомагати нести один одному тягарі в труднощах і випробуваннях на цьому шляху. Таким чином ми найкраще покажемо нашому Господу і Голові, як ми оцінили б нагоду допомагати Йому нести Його хрест дорогою на Голгофу. – R 2473
* * *
Смерть нашого Господа не була вдаваною смертю. Його смерть була дійсною. Він був у всій Своїй істоті підданий смерті. Цей процес був повільним. Він тривав три з половиною роки і складався з Його фізичного виснаження, розумового смутку та фізичного насильства. Він так сильно нас полюбив, що для нашого блага впродовж трьох днів перебував у стані смерті. Його останні години життя також не пройшли в кращих умовах. Хоча Господь не вчинив ані гріха, ані злочину, все ж, був засуджений на смерть як грішник і злочинець з грішниками і злочинцями.
Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя — Ів. 6:53.
З радістю, любий Господи, ми споживаємо (присвоюємо для наших потреб) заслугу Твоєї чистої природи, принесеної в жертву за нас – для нашого виправдання. Ми також радо будемо учасниками з Тобою в чаші страждання, розуміючи, що це великий привілей – терпіти з Тобою, щоб у властивому часі також царювати з Тобою; бути померлими з Тобою, щоб у вічній майбутності жити з Тобою і бути подібними до Тебе й ділити Твою любов і Твою славу, як Твоя Наречена. О, щоб ми були вірні, не тільки у виконуванні цього символу, але також і в дійсності! Благословенний Господи, ми слухаємо Твоє Слово, яке говорить: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся». Господи, ми самі не здібні так жертвуватися, але Твоя ласка є достатньою для нас, тому що ми повністю Твої, тепер і навіки. – R 2436
* * *
Споживати тіло Сина Людського означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконалу людську природу, а пити Його кров означає, серед іншого, присвоювати собі через віру Його досконале життя. Таким чином ми присвоюємо собі з заслуги Христа докладну рівноцінність нашого боргу, який виник в результаті гріха Адама. Завдяки цьому присвоєнню досконалої людської природи і життя ми є визнані за досконалих і таких, що мають досконале життя. Без цього присвоювання ми є мертвими в Адамі і не можемо мати життя, але завдяки йому ми маємо життя. Споживання Його тіла і пиття Його крові, особливо останнє, означає, серед іншого, також участь Церкви в жертвенній смерті.
Чаша благословення, яку благословляємо, – чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне – нас багато — 1 Кор. 10:16,17.
Це одна чаша, хоча вона має сік з багатьох виноградних грон, так як один хліб, хоча він складається з багатьох зерен. Зерна не можуть зберегти своєї індивідуальності і свого власного життя, якщо мають стати хлібом для інших. Подібно, грона не можуть залишатися гронами, якщо мають стати оживляючим напоєм. Тому бачимо красу слів Апостола, що Господній люд є учасником одного хліба і однієї чаші. Тут немає іншого шляху, яким ми могли б осягнути нову природу, як тільки прийняття Господнього запрошення пити Його чашу і бути переломленими з Ним, як члени одного хліба [буханця], і бути поховані з Ним в хрещенні в Його смерть, і в такий спосіб осягнути з Ним воскресіння слави, честі і безсмертя. – R 2771
* * *
Хоча основною думкою, символізованою в Господній Вечері, є виправдання, то наступною є посвячення. З цієї точки зору чаша, наповнена для нас Отцем, символізує страждання, пов’язані з процесом жертвенного вмирання, а хліб символізує людську природу Церкви, складену в жертвенній смерті. Так в Пам’ятці є представлена смерть Ісуса і Церкви.
Вірші Зоріння: 54. Статті з Вартової Башти: R 5341
Питання: Чи я страждав на цьому тижні з Господом і братами? Яким чином? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: