Питання і Відповідь: Чи Христос помер за Адама і злих людей з його роду?

ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

Питання: Чому «Свідки Єгови» заперечують, що Христос помер за Адама і злих людей з його роду?

Відповідь: Вони це роблять не тому, що мають якусь підставу Святого Письма, оскільки тексти Святого Письма не заперечують, а скоріше підтверджують, що ціна викупу Христа є застосована за Адама і цілий його рід. Вони відкидають цю біблійну доктрину, оскільки вона є відкинена їхнім «керівництвом», їх теологічною штаб-квартирою. Вони прийшли до того заперечення внаслідок певної кількості помилок, наприклад, що весь клір і вожді отари (багато з них не є новими створіннями) та всі, які помруть в Армагедоні, ідуть на другу смерть, а їх «Йонадави» мають народити реституційний клас в Тисячолітті, що в їхній оцінці скасовує необхідність повернення з гробу всіх невибраних нащадків Адама. Це «нове світло» виступає з найбільш вражаючою суперечністю до викупу і у великій мірі суперечить трьом фундаментальним доктринам спасіння: (1) Божій любові і постанові на користь спасіння кожної людини; (2) смерті Ісуса за кожного з метою спасіння; (3) діяльності Духа по відношенню до кожної людини з метою спасіння. Численні тексти Святого Письма підтверджують ці три твердження. Коротко розглянемо головні з них, які відносяться відповідно до тих трьох пунктів:

• Божа любов і постанова на користь спасіння кожної людини. «Так бо Бог полюбив світ, що Сина свого … дав, щоб кожен … мав життя вічне [був спасенний] (Ів. 3:16,17). Бог показує свою любов до людського роду через віддання Христа, щоб Він помер за нечестивих (Рим. 5:6-8). Його любов до світу побуджує Його до постанови спасти усіх людей від вироку Адама і довести їх до повного знання Правди (1 Тим. 2:4). Таким чином, завдяки Своїй любові Він є Спасителем усіх людей з-під того вироку (1 Тим. 4:10). Ця любов є Божою благодаттю, яка «з’явилася…, що спасає всіх людей» (Тит. 2:11). Його любов до всіх з метою спасіння сама виявила себе, даючи Христа на смерть за людство, як читаємо в Посланні до Тита 3:4: «З’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога». Ці та багато інших віршів безперечно вчать нас, що Бог так любить усіх людей, що хоче спасти їх, і Він чинить це.
• Тепер подамо деякі тексти, які доводять, що Христос помер за усіх з метою спасти їх: смерть нашого Господа за цілий рід грішників є описана найбільш наочно і пророчо через Ісаю в розділі 53:4-12. Наш Господь є Божим Агнцем, який бере гріх світу [цілий рід має участь в гріху Адама] (Ів. 1:29). Ісус сказав, що коли він буде піднесений з землі, то буде впливати на всіх людей, викликаючи їхню прихильність до Себе (Ів. 12:32,33). Як гріх і непослух Адама спровадили гріх і смерть на усіх людей, так послух і праведність Христа спровадять скасування цього гріха і смерті, даючи всім можливість здобути права до життя (Рим. 5:18,19). Ісус дав викуп за всіх людей, через що Він став Посередником для усіх людей (1 Тим. 2:5,6). Він скуштував смерті за кожну людину завдяки Божій любові і благодаті, і з цією метою мав стати відповідною ціною Адама (Євр. 2:8,9). Він є задоволенням Божої справедливості, не лише за гріхи Церкви, але також за гріхи світу (1 Ів. 2:2).
• Як результат Божої любові, яка дала Христа на викуп за всіх людей, і смерті Христа за всіх людей, діяльність Духа на користь спасіння в Тисячолітті пошириться на всіх без винятку невибраних з роду Адама. Дійсно, є дуже багато текстів Святого Письма, які вчать цій думці, з яких ми процитуємо лише відносно небагато: Христос, як насіння Авраама, виконуючи тисячолітнє діло Духа, буде благословляти з метою спасіння всі племена, покоління і народи землі (Бут. 12:3; 18:13; 22:18). Бог, на прохання Христа, дасть Йому в Тисячолітті народи і границі землі (ціле людство) як Його спадок і посілість (маєток, «володіння») (Пс. 2:8). Всі границі землі, всі покоління народів і всі ті, хто до пороху сходить (всі померлі в Адамі), повернуться, віддаватимуть честь і поклоніння; будуть перед Господом (Пс. 22:28-30). Бог створив всі народи, і вони на протязі Тисячоліття будуть Його хвалити і славити (Пс. 86:9). Бог об’явить свій план всім; цілий світ побачить його в реалізації (Пс. 98:2,3). Всі народи стануть частинами Божого Царства (Іс. 2:2). Знання про Бога буде глибоким як море і широким як світ; всі народи будуть шукати Христа (Іс. 11:9,10). Царство знищить кожен наслідок прокляття і зробить щасливими всіх, хоча деяких лише ненадовго (Іс. 25:6-9; 65:20). Всі невибрані, що блудили без Божої Правди, ясно її пізнають (Іс. 29:18,24). Всі сліпі очі і глухі вуха розуміння побачать і оцінять Правду; морально кульгаві зроблять швидкий поступ на святій дорозі, а відкуплені Господа (Він дав Себе на викуп, відповідну ціну за Адама і людський рід в його стегнах, тому за всіх людей – 1 Тим. 2:6) повернуться з гробу, щоб веселитися і прийняти радість Царства, а смуток прокляття буде усунений (Іс. 35:5,6,10). Кожне тіло побачить [зазнає] спасіння від вироку смерті, що буде вчинене Богом (Іс. 40:5; Луки. 3:6). Невибрані отримають таке глибоке враження, що згідно з обітницею, зв’язаною присягою, усі посвятяться за короткий час (Іс. 45:22,23), хоча деякі дещо пізніше відпадуть (Об. 20:1-9). В результаті об’явлення Богом Христа для цілого світу усі зможуть осягнути діло Божого спасіння (Іс. 52:10). Так, всі, від найменшого до найбільшого, пізнають Господа (Єр. 31:34), оскільки Бог приготував спасіння як радість для всіх невибраних, піднімаючи навіть занепалий Ізраїль (Лук. 2:10, 31-34), а Ісус як правдиве Світло буде навчати Правди кожну людину на цьому світі (Ів. 1:9) в той день, коли розп’ятий Ісус з прихильністю притягне до себе всіх людей (Ів. 12:31,32). В Посланні до Фил. 2:10,11, в гармонії з Іс. 45:22; 9:2; Рим. 14:11, сказано, що кожне коліно, включаючи коліна тих, які були в стані смерті («підземні»), схилиться перед Ісусом і кожен язик, включаючи тих, які були в стані смерті, визнає, що Ісус є Господь. Бог дає всім свідоцтво Своєї любові, деяким в цьому житті – смерть Христа за всіх і діло Духа для всіх (1 Тим. 2:5,6). Хоча тепер діло Духа поширюється лише на вибраних (Йоіл 2:29), в Тисячолітті воно пошириться на всіх невибраних (Йоіл 2:28; Об. 22:17), оскільки тоді Христос стане Господом, Владикою померлих (Рим. 14:9), включаючи людей з Содому, Гоморри, міст розташованих в долинах, а також і народи з південного царства, яке складається з двох поколінь, та з північного царства, яке складається з десяти поколінь (Єзек. 16:53-63). Тому ці три розглянутих моменти: (1) Божа любов, (2) смерть Христа і (3) діло Духа повністю збивають заперечення «Свідками Єгови» ціни викупу як відповідної ціни за Адама і ввесь його рід.

Питання: Чи ціна викупу була дана за Адама? Мені сказали, що він не був зведений, що він був добровільним грішником, і тому викуп не був даний за нього.

Віповідь: Біблія навчає, що Ісус був точним відповідником Адама. Адам згрішив свідомо (з роздумуванням) і людський рід в ньому зробив так само, згідно з текстом 1 Тим. 2:14 (порівняний з Рим. 5:12-14). Ісус помер, щоб перемогти всі наслідки свідомого гріха Адама; а свідомий гріх Адама зробив його і цілий рід в його стегнах свідомими грішниками перед Божою Справедливістю. Таким чином цілий людський рід став винний за свідомий гріх Адама і так їх трактує Бог. Ісус помер за цей свідомий гріх Адама і його роду. Боргом Адама для Божої Справедливості було досконале людське тіло, життя, право до життя і життєві права, а це є точно тим самим, що Ісус віддав, складаючи викуп. Оскільки ніхто інший, крім Адама, не мав тих чотирьох досконалих речей, то ці чотири досконалі речі, які віддав Ісус, щоб вони були відповідною ціною, мусили бути дані за Адама.

Божа Справедливість жадає точного еквіваленту за борг. Адам був єдиною особою, крім Ісуса, який мав досконале людське тіло, життя, життєві права і право до життя. Внаслідок цього, через давання викупу, Ісус міг дати безпосередньо відповідну ціну тільки за Адама. В дійсності, якби Адам не мав бути відкуплений, то Бог не просив би досконалого чоловіка, щоб він став відповідною ціною, оскільки Ісус не є еквівалентом недосконалого людського роду, якщо його розглядати без Адама. Таким чином, не було б відповідно рівноважної ціни за грішний людський рід, хіба що грішний рід є рівнозначний, як частина Адама, в його стегнах, відкуплений в Адамі, оскільки одна досконала людська істота не є відповідною ціною за мільярди недосконалих людських істот, які розглядаються окремо. Тільки тоді, коли ці мільярди недосконалих людських істот розглядалися як досконалі в стегнах досконалого Адама, Бог міг вимагати досконалої людської істоти як відповідної ціни, в стегнах якої був досконалий рід. Тому це доводить, що Адам був безпосереднім предметом викупу. Решта людського роду була тільки опосередковано включена до викупу, бо вона була в стегнах Адама і за неї Ісус віддав ненароджений досконалий рід в своїх стегнах.

В Посланні до Євр. 2:7,9 тільки Адам і Ісус представлені як двоє людей, увінчаних честю і величністю, тобто досконалі в Божому образі і подобі. Таким чином Ісус показаний як точний еквівалент Адама, і тому Він дав себе, «щоб смерть скуштувати за всіх». Адам був членом людського роду і таким чином він був включений у викуп Ісуса, оскільки 1 Тим 2:5,6 говорить нам, що Ісус помер за «всіх», тому за кожного члена людського роду. Згідно з текстом Євр. 2:7-9 Адам був єдиним увінчаним честю і величністю, за кого Ісус, як другий увінчаний честю й величністю, міг безпосередньо померти. Візьмімо під увагу, що 8 вірш  показує, що решта роду не увінчана честю і величністю, що з даної точки зору це означає, що Ісус був еквівалентом Адама і тому відкупив Адама і його рід, коли він був в стегнах Адама. Два вияснені вище фрагменти містять в собі викуп, який зосереджений в Адамі і це, власне, на основі того, що Ісус дав викуп за Адама. В 1 Кор. 15:21,22 і Рим. 5:15-19 Павло подає контрастне порівняння між наслідками, які Адам стягнув на людський рід, і наслідками діла Ісуса на людський рід.

Здатність Ісуса усунути наслідки гріха Адама на світ, як показують ці два уривки, базується на факті, що Ісус задовольнив Божу Справедливість, учинив відшкодування за свідомий гріх Адама і людського роду в ньому, в його стегнах. Тому викуп мусить включати Адама. Якби не це, не було б можливості усунути наслідки його гріха перед Божою Справедливістю, бо ці наслідки охопили людський рід. Тому потрібно повторити, що жертва Ісуса довершує примирення за свідомий гріх Адама і за уділ людського роду в ньому, а також довершує примирення за всі наслідки, які виникли з того свідомого гріха, які обтяжують Адама і Адамів рід, всі слабості і незнання.

Тому це лише софізм, якщо хтось каже, що смерть нашого Господа усуває тільки ті гріхи, які виникають зі слабості і несвідомості. Це є правдою, що вона в результаті анулює наші гріхи, вчинені зі слабості і несвідомості, але вона також усуває провину свідомого гріха Адама, оскільки ця провина охоплює його і нас, і тому таким чином викуп Ісуса є складений для скасування добровільності Адама і добровільності людського роду, які містяться в цьому гріху. Якби смерть Ісуса не виконала примирення за свідомий гріх Адама, по причині його свідомості, то тоді вона не вчинила б примирення за уділ людського роду в цьому свідомому гріху, по причині його свідомості. Тому ми не могли б бути відкуплені від вироку за цей свідомий гріх як його учасники з причини нашого перебування в стегнах Адама, коли він свідомо згрішив. Тому, хоча багато наших гріхів, які виникають зі слабості і несвідомості, були б скасовані в примиренні через смерть Ісуса, то, однак, ми не були б звільнені від початкового вироку, винесеного Адаму і його роду за його свідомий гріх. Такий гріх робить неможливим спасіння. Заперечення, що Ісус дає викуп за Адама, є прямим відкиданням найбільш фундаментальної частини викупу – що він є відповідною ціною за Адама.

Питання: Якщо Адам був на пробі і не встояв, чи він буде мати другу пробу, і якщо так, то чому? Чому він має воскреснути, якщо не встояв у першій пробі?

Відповідь: [Видана Пастором Расселом в 1909 році Книга Питань, стор. 6]. Причиною того, що Адам має воскреснути і мати другу пробу, є Божа воля, Бог так хотів і це Його найвище право. Тепер, якщо хочете знати чому, ми можемо зробити кілька припущень, можливо для нашої користі.

Думаю, що причиною, чому Бог так хотів, є факт, що Адам з певних точок зору не мав проби в найбільш сприятливих умовах, які Бог міг би забезпечити, хоча його проба була справедливою. Адам мав повне забезпечення, дивлячись на розумові здібності, але на нього прийшла велика спокуса, і по причині браку досвіду він впав у пробі. Що було цією пробою або спокусою?

Пригадуємо собі, як Апостол говорить, що Адам не був зведений, він знав що робить, що їсть заборонений плід, порушуючи Божий наказ, а це означало смерть. Це не було несвідомо. Чому він це зробив? Гадаю, що історія виражає думку, що він вчинив це по причині співчуваючої любові. Він був без жінки, і хоча різні роди пташок могли цвірінькати, а інші звірі могли рухатися й оживляти середовище, то, однак, це не було достатнім для людини. В ситуації, коли Бог дав йому жінку, кість з його костей і тіло від тіла його, і коли він скуштував солодкого товариства і зрозумів, що втратить її й залишиться знову самотнім після того, як вона виявила непослух, сказав: живу з нею і помру з нею. Якщо вона мусить іти до неприготованої землі і померти, я зроблю те саме. Так, насправді це благородна риса характеру першого чоловіка, а умова його проби, як побачите, зробила її дуже суворим випробуванням. Гадаю, що потім наш Небесний Отець міг би сказати щось на зразок: Адаме, коли ти це зробив, ти не знав усього, що Я міг би або хотів би зробити для тебе, і що ти міг би мати, якби був слухняним. Тепер, Адаме, Я планую відкупити тебе і ввесь твій рід. Я покажу тобі мою любов, і коли ти пізнаєш височину і глибину, довжину і ширину моєї любові, Я сподіваюся, ти тоді будеш повністю і досконало виконувати Мій закон і будеш жити вічно, але якщо не будеш слухняний, то помреш другою смертю і ніколи не отримаєш іншої можливості реституції.

Питання: Чи Святе Письмо навчає про універсальне відкуплення чи універсальне спасіння або цих двох наук?

Відповідь: Ця справа може бути виражена різними визначеннями, і вони будуть правильні. Ми могли б сказати, що ми маємо універсальне відкуплення, яке діє на користь всіх, і що наслідки смерті Христа будуть результативними для всіх з роду Адама. Коли відкуплення стане результативним для всіх, воно буде означати їх спасіння: або що таким чином вони будуть дійсно і повністю спасенні від умов гріха і смерті, або, що вони будуть мати повну, цілковиту можливість повернення з гріха і смерті, а це тільки з участю їх власної волі. Вчинок першого Адама буде повністю витертий Христом. Кожен член людського роду буде мати привілей повернення до всього, що було втрачене, якщо захоче. Вічне спасіння, цілковите звільнення від гріха і смерті, буде вимагати повної співпраці особи. Існує Божий закон, порушення якого веде до вироку смерті, як це було у випадку отця Адама. Порушення того права будь-ким, хто став звільнений від вироку Адама і повністю відновлений, означало б повторний осуд даної особи на смерть. Біблія говорить про цей осуд, як про другу смерть і вчить, що деякі будуть їй підлягати. Перша смерть прийшла на усіх по причині гріха одного чоловіка. Друга смерть прийде тільки за свідомий, вчинений зі зрозумінням гріх особи, який, як вчить Біблія, деякі вчинять. Такий гріх не міг би бути вчинений, якщо ці особи перед тим не будуть звільнені від вироку, який був попередньо отриманий отцем Адамом – вироку першої смерті. Тому світ не міг би тепер помирати другою смертю, оскільки ще не був звільнений від першої смерті. Жодну людину не можна судити і винести вирок за ту саму провину двічі. Щоб отримати другий вирок, такий мусив би бути звільнений від першого вироку або дійсно або пораховано, а потім вчинити другий переступ. Світ – Адам і весь його рід – був засуджений один раз. Доки вони не будуть звільнені з цього осуду, не можуть бути повторно засуджені.

Тому Біблія засвідчує, що Бог має замір впровадження великого Дня, Тисячолітнього Дня, коли Христос буде судити світ або поставить його на пробу. Право до такої проби світу наш Господь Ісус забезпечив через Свою смерть, коли «смерті скуштував» за Адама і ціле його потомство, засуджене в ньому (Євр. 2:9). Смерть нашого Господа, досконалого чоловіка, скасує вирок, винесений першій людині. Таким чином був відкритий шлях для великого «часу відновлення всього» [реституції], про який говорив Апостол Петро (Дії 3:19-21). Так наш Господь Ісус став Відкупителем, Тим, Хто купив Адама і весь його рід. Він ще не повністю завершив діло купівлі, оскільки застосування заслуги Його жертви за світ має наступити після Його другого приходу, коли Церква буде скомплектована. Скасування гріха світу наступить, як тільки буде довершена купівля. Тоді світ буде відданий Христу, вільний від кари за початковий, тобто Адамів гріх. Кожна особа буде мати повну можливість або пробу, або суд, щоб встановити свій дійсний характер, свої дійсні мотиви, дійсне становище щодо добра і зла, Бога і гріха. Перш за все, це стосуватиметься живих народів, а потім поступово тих, які були в гробі, звідки почнуть виходити. Це буде універсальне відкуплення або звільнення від Адамової кари смерті, універсальна купівля зі смерті, але не універсальне звільнення або спасіння до вічного життя, яке буде на умовах.

Апостол Павло, говорячи про великий день випробування або день суду світу, засвідчує: «Він [Бог] визначив день [майбутній], коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив» (Дії 17:31). Слово «муж» в цьому випадку є звичайно ж вжите образно, щоб представити Ісуса, Голову Христа, і Церкву, Його Тіло, які мають складати великого Посередника між Богом і людьми, на період тисячу років, щоб всьому людству дати можливість цілковитого звільнення від Адамової кари і повної можливості повернення до Бога. «Хто хоче», може мати цю повну можливість, і роблячи поступ, може бути визнаний за гідного вічного життя. Такий, при закінченні тисячі років, в останній пробі людства, може показати, що він здатний і охочий – здатний, бо досконалий, охочий, бо має праведні наміри серця – щоб дотримуватися Божого закону. Всі такі отримають від Отця вічне життя. Всі інші будуть знищені.

Адам був на пробі отримання вічного життя, але зазнав невдачі на самому її початку. Світ, людство, після початку Тисячоліття, почне іти відмінною дорогою. Вони розпочнуть недосконалими, але, маючи досвід стосовно природи і наслідків гріха, і будучи під охороною Христового діла – не даного, як індивідуальне приписання, але через діяльність Посередницького Панування – отримають заохочуючий дозвіл підніматися щораз вище з гріха і смерті. Маючи цей привілей, вони отримають дозвіл виявити свої характери утвердженими в добрі чи у злі. Вони одержать вічне життя, якщо будуть вірно утверджені в доброму. Якщо в злі, то втратять вічне життя і помруть знову і залишатимуться мертвими назавжди – стягнуть на себе другу смерть. Таким чином Біблія вчить про універсальне відкуплення або спасіння від Адамової кари смерті, але не навчає про універсальне спасіння до вічного життя.

Біблійний Прапор № 9, вересень-грудень 2017