РОЗДІЛ IV
ЕПОХИ ТА ВІКИ,
ПОЗНАЧЕНІ В РОЗВИТКУ БОЖОГО ПЛАНУ
Божий план є визначеним і систематичним – Три великі епохи в історії світу – Їх характерні риси – «Земля віковічно стоїть» – Майбутній світ, Нові небеса і земля – Поділ цих великих епох – Винесення на розгляд важливих рис Божого Плану – Розпізнавання порядку виявляє гармонію – Правильне розбирання Слова Правди.
Як дехто через свою необізнаність недооцінює майстерності та мудрості великого архітектора і будівельника через його ще незавершену роботу, то так само й сьогодні багато є таких, що через свою необізнаність недооцінюють Бога з причини Його ще незавершеної праці. Та незабаром, коли грубе риштування зла, яке було дозволене для навчання людини, і в результаті послужить для її добра, буде прибране, а все сміття буде вичищене, тоді завершена праця Бога буде всюди звіщати про Його безмежну мудрість та силу; тоді стане зрозумілим, що Його плани є в гармонії з Його славним характером.
Якщо Бог говорить нам, що в Нього є чітко визначена мета, і що всі Його наміри будуть здійснені, то нам, Його дітям, слід довідатись, що являють собою ці плани, щоб ми могли бути в гармонії з ними. Зауважте, як виразно Єгова говорить про непорушність Своїх намірів: «Присягав був Господь Саваот та казав: По правді, – як мислив собі Я, так станеться, й як Я був врядив – те сповниться». «Бо врадив Господь Саваот, і хто Його раду відмінить?» «Бо Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я». «Мій замір відбудеться,
65
і всяке жадання Своє Я вчиню». «Так, Я сказав – та й спроваджу, що Я задумав був – теє зроблю!» (Іс. 14:24-27; 46:9-11). Тому, якою б безсистемною чи таємничою не виглядала Божа діяльність з людьми, той, хто вірить цьому свідченню Його Слова, мусить визнати, що Його початковий та незмінний план поступав і далі систематично поступає до свого звершення.
Тоді як маси людства, йдучи навпомацки в темряві незнання, мусять чекати явних результатів Божого плану, перш ніж вони зрозуміють славний характер Божественного Архітектора, Божі діти мають привілей бачити, завдяки вірі та світлу Його Світильника, провіщену славу майбутності, й через те по-іншому оцінювати Його таємничу діяльність минулого і теперішнього. Тому, як зацікавлені Божі сини та спадкоємці обіцяної спадщини, ми звертаємось до Слова нашого Отця, щоб з показаних в ньому планів та подробиць зрозуміти Його наміри. З нього ми довідуємося, що Божий план стосовно людини охоплює три великі періоди часу, починаючи від створення людини і сягаючи в безмежне майбутнє. Апостоли Петро і Павло називають ці періоди «трьома світами», які ми представляємо в наступній діаграмі.
ВЕЛИКІ ЕПОХИ, НАЗВАНІ «СВІТАМИ»
Ці три великі епохи представляють три відмінних прояви Божественного провидіння. Перша, від створення
66
до потопу, була під наглядом ангелів, і Ап. Петро називає її «тодішній світ» (2 Пет. 3:6).
Друга велика епоха, від потопу до встановлення Божого Царства, знаходиться під обмеженим контролем сатани, «князя цього віку», і тому вона названа «Теперішній Злий Світ» (Гал. 1:4, KJV; 2 Пет. 3:7).
Третя буде «світом без кінця» (Іс. 45:17, KJV) під божественним управлінням, Божим Царством, і вона названа «світ майбутній», де «правда пробуває» (Євр. 2:5; 2 Пет. 3:13).
Перший з цих періодів або «світів», який перебував під наглядом ангелів, зазнав невдачі; другий, під володінням сатани, узурпатора, був дійсно «злим світом»; але третій буде ерою праведності та благословення всіх народів землі.
Останні два з цих «світів» згадуються особливо часто, і ті вислови, що до них відносяться, дуже відрізняються один від одного. Теперішній або другий період має назву «теперішній злий світ» не тому, що в ньому немає нічого доброго, а через те, що злу дозволено в ньому мати перевагу. «А тепер ми вважаємо пишних щасливими, і ті, хто вчиняє безбожне, будуються та випробовують Бога, і втікають (Мал. 3:15). Третій світ або епоха згаданий як «майбутній світ», де «правда пробуває», не тому, що в ньому не буде зла, а тому, що зло не матиме переваги. Усування зла буде поступовим, вимагаючи цілої першої тисячі років. Зло тоді не пануватиме; не матиме успіху; більш не буде такого, що нечестивий процвітатиме; а «праведний буде цвісти» (Пс. 72:7), слухняні будуть «добра землі споживати» (Іс. 1:19) і «злочинці будуть витяті» (Пс. 37:9).
Таким чином бачимо, що наступна епоха настільки відрізнятиметься від теперішньої, що буде повною її протилежністю майже в кожній деталі. Слова нашого Господа показують, чому є
68
різниця між теперішньою та майбутньою епохами. А це тому, що Він буде князем або правителем майбутнього світу, в якому процвітатимуть справедливість та правда; а, оскільки сатана є князем (правителем) теперішнього злого світу, зло процвітає, а безбожним ведеться. Це тому, як сказав Ісус, що князь цього віку «в Мені нічого не має» – і через те не має справ з Його послідовниками, хіба що, аби перешкоджати, спокушати, надокучати та пригнічувати (Ів. 14:30; 2 Кор. 12:7); тому в теперішньому злому світі, або епосі, якщо хтось хоче жити побожно, той буде переслідуваний, тоді як безбожний розростається, немов саморосле зелене дерево (2 Тим. 3:12; Пс. 37:35).
Ісус сказав: «Моє Царство не з світу цього», і поки не прийде ця ера, або «майбутній світ», Христове Царство не буде володіти землею. І тому ми навчені сподіватися його й молитися: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя на землі». Сатана є «світоправителем цієї темряви», і тому «темрява землю вкриває, а морок – народи». Сьогодні він панує і працює в серцях дітей непослуху (Еф. 2:2; 6:12).
В плані великого Архітектора щодо спасіння людини мусить мати місце одна дуже важлива частина, яка ще вповні не розвинулась – інакше б новий князь і нова епоха давно були б запроваджені. Чому це було відкладено до призначеного часу, а також, яким чином відбудеться зміна з теперішнього панування зла під впливом сатани до того праведного, під владою Христа – це цікаві питання, які будуть повніше представлені пізніше. А зараз достатньо сказати, що царства цього світу, піддані тепер сатані, у властивому часі стануть царствами нашого Господа і Христа Його (Об. 11:15). Контекст показує, що перехід відбудеться під час загального часу утиску. Про це Ісус сказав так: «Ніхто бо не може вдертись в дім дужого та й пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже
69
дужого, і аж тоді пограбує господу його» (Мар. 3:22-27). Отже, ми зрозуміли, що перш ніж зможе бути встановлене Христове Царство праведності і миру, сатана мусить бути зв’язаний, обмежений та усунений. Тому, це в’язання сатани є показане як перша праця нової епохи (Об. 20:2).
Слід пам’ятати, що ця земля є основою всіх цих «світів» та епох, і що хоча віки проходять, а епохи змінюються, та земля далі існує – «земля віковічно стоїть» (Екл. 1:4). Продовжуючи цю ілюстрацію, Ап. Петро називає кожен з цих періодів окремими небесами і землею. Тут слово небеса символізує вищі або духовні контролюючі сили, а земля символізує людський уряд і суспільний порядок. Таким чином, перші небеса і земля, існуючий на той час порядок або устрій, виконали своє призначення та закінчилися потопом. Але фізичні небеса (небо і атмосфера) та фізична земля не проминули – вони залишились. Тому так само й теперішній світ (небеса і земля) промине з великим гуркотом, полум’ям і перетопленням – в замішанні, утиску та остаточному зникненні. Сильний (сатана), будучи в’язаний, боротиметься, щоб втримати свою владу. Промине теперішній порядок або державний і суспільний устрій, а не фізичні небеса і земля. Теперішні небеса (духовні контролюючі сили) мусять поступитися місцем «новим небесам» – духовному контролю Христа. Теперішня земля (людське суспільство, організоване тепер під контролем сатани) мусить (символічно) розтопитись та зникнути на початку «Дня Господнього», що «палає, як піч» (Мал. 4:1). Її замінить «нова земля», тобто суспільство, реорганізоване в гармонії з новим Князем землі – Христом. Коли існуючі порядки поступляться місцем новому і кращому Царству, основою якого буде точна справедливість, тоді праведність, мир і любов запанують між людьми.
70
Ап. Павло одержав проблиск наступної епохи, або, як він його називає, «майбутнього світу». Він сказав, що був «узятий» (фізично чи в думках, чи і так і так, він не міг сказати, настільки реальними йому виглядали ті речі), перенесений в часі до нового стану речей, до «нових небес», тобто до «третього неба». Він бачив речі такими, якими вони будуть під духовним контролем Христа; він не міг їх відкрити (2 Кор. 12:2-4). Це, без сумніву, були ті ж самі речі, котрі пізніше бачив Іван, якому було дозволено виявляти їх для Церкви в символах, які можуть бути зрозумілі лиш тоді, коли на це приходить властивий час. Іван, під час об’явлення, даного йому нашим Господом на острові Патмос, був перенесений у видінні крізь теперішній Християнський Вік і його змінні сцени з історії церкви та держави до кінця теперішнього злого світу, або епохи; і там, в пророчому видінні, він бачив зв’язаного сатану, царюючого Христа і встановлені нові небеса та нову землю; бо старі небеса та земля проминули (Об. 21:1).
Віки або Епохи
Тепер звернімо увагу на віки, на які поділяються ці великі епохи, як це показано в наступній діаграмі.
Перша з цих великих епох («світів») не була поділена: метода Божого поступування з людиною не змінювалась протягом усього того часу – від гріхопадіння Адама до потопу. Бог дав людині Своє право, написане в самій її природі; та після того, як вона згрішила, Бог певною мірою дозволив їй іти власним шляхом, який був низхідним, «тільки зло повсякденно», щоб таким чином людина
71
могла зрозуміти своє безумство, і щоб була об’явлена Божа мудрість, яка вимагає абсолютного послуху. Ця епоха закінчилась потопом, який забрав усіх, окрім праведного Ноя та його сім’ї. Таким чином перша епоха виявила не лише згубні наслідки гріха, але й показала, що він веде до низу, до все більшої деградації та убозтва; він також доводить необхідність втручання Єгови, якщо б відновлення того, що «загинуло» – початкового стану людини – мало бути коли-небудь здійснене.
Друга епоха, або «теперішній світ», містить в собі три віки, кожен з яких є кроком Божого плану в знищенні зла. Кожен наступний крок є вищий від попереднього і просуває цей план уперед, ближче до завершення.
Третя велика епоха – «майбутній світ» – майбутнє, починаючи від другого приходу Христа, яке охоплює Вік Тисячоліття або «часи відновлення» (реституції), а також наступаючі після нього інші «майбутні віки», деталі яких нам не відкриті. Теперішні об’явлення стосуються повернення людини від гріха, а не славної вічності, що чекає попереду.
Перший вік «теперішнього світу» ми називаємо Віком (або епохою) Патріархів, тому що протягом цього періоду Божа діяльність і ласка обмежувалась лише кількома особами, решта ж людства була майже залишена без уваги. Такими привілейованими були патріархи: Ной, Авраам, Ісак та Яків. Кожен з них по порядку, як виглядає, був Божим улюбленцем. Зі смертю Якова цей вік, або порядок дій, закінчився. При смерті Якова його нащадки вперше були названі «дванадцятьма поколіннями Ізраїлю» і разом були визнані Богом Його «особливим народом»; завдяки образним жертвам вони образно були «народом святим», відлученим від інших народів для особливої цілі, й тому вони втішались певними особливими привілеями. Час, уділений для цієї риси Божественного плану, що мав початок там, а завершився при смерті Христа, ми називаємо Єврейським Віком або епохою закону.
72
Під час цього віку Бог особливо благословив цей народ. Він дав їм свій закон; Він уклав з ними спеціальну угоду; Він дав їм Намет, в якому слава шекіна, в Святая Святих, представляла присутність Єгови серед них, як їх Вождя і Царя. До них Він посилав пророків, а на кінець – свого Сина. Ісус чинив серед них Свої чуда та навчав, і не ходив ані сам, ані учням своїм не дозволяв іти до оточуючих народів. Розсилаючи їх, Він сказав: «На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте, але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мат. 10:5,6). І ще Він сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого» (Мат. 15:24). Те, що ласка для цього народу закінчилася разом з їх відкиненням та розп’яттям Ісуса, показують Його слова, коли, за п’ять днів до розп’яття, Він заявив: «Ось ваш дім залишається порожній для вас!» (Мат. 23:38).
Тоді, коли Ісус помер, розпочався новий вік – Християнський Вік, або Євангельська Епоха, в якій мала бути проголошена добра новина про виправдання, і не лише для євреїв, а й для всіх народів, тому що Ісус Христос, з Божої ласки, смерть скуштував за всіх людей. Під час цього Євангельського віку покликується також певний клас до особливої ласки, для якого були дані особливі обітниці, а саме для тих, хто вірою приймає Ісуса Христа як свого Відкупителя й Господа, йдучи Його слідами. Протягом близько дев’ятнадцяти століть євангельська проповідь поширювалася скрізь, по всій землі, так що тепер можна сказати, що вона була проповідувана більше чи менше в кожному народі. Вона не навернула народів – цього й не було задумано зробити в теперішньому віці»; вона лише вибрала деяких в різних місцях, всього лиш «мале стадо», як провістив Ісус (Лук. 12:32), для яких Отцеві сподобалося дати Царство у майбутньому віці, наступному після нинішнього.
73
Разом з цим віком закінчується «теперішній злий світ». І варто зазначити, що хоча Бог дозволив на перевагу й панування зла, нібито зі шкодою для своєї справи, та, все ж таки, Його глибокий задум постійно просувався згідно з незмінним та визначеним планом і згідно з точним порядком визначених Богом часів. В кінці цього віку і на світанку наступного по ньому, Тисячолітнього віку, сатана має бути зв’язаний, а його влада повалена, приготовляючи встановлення Христового Царства і початку «майбутнього світу», де «правда пробуває».
Тисячоліття (що означає тисячу років), є загальновживаною назвою для періоду, згаданого в Об. 20:4, для тисячі років Христового царювання – першого віку в «майбутньому світі». Протягом Тисячолітнього віку буде відбуватися реституція всіх речей, втрачених через упадок Адама (Дії 3:19-21), і перед його закінченням усі сльози будуть витерті. Поза його межами, в наступних благословенних віках, не буде більше смерті, ані смутку, ані крику, ані жодного болю більше не буде. Старі речі минуться (Об. 21:4). Божі об’явлення не подають подальших деталей, і на цьому ми зупинимось.
Тут ми поглянули тільки на загальний обрис цього плану віків. Чим більше ми будемо його досліджувати, тим більше знаходитимемо в ньому досконалу гармонію, красу і порядок. Кожен вік має виконати свою частку, необхідну для повного розвитку Божого плану в цілому. Цей план є прогресивним, тобто таким, що відкривається поступово, з віку в вік, рухаючись вище і ближче до величного завершення початкового задуму Божественного Архітектора, Який «все чинить за радою волі Своєї» (Еф. 1:11). Жоден з цих великих періодів, ані на одну годину не є задовгим чи закоротким для виконання своєї цілі. Бог є мудрим економістом як часу,
74
так і засобів, хоча Його ресурси є безмежними; і ніяка сила, якою б злобною вона не була, ні на мить не затримає й не перешкодить Його намірам. Всі речі, як злі, так і добрі, співпрацюють під Божим наглядом та керівництвом, виконуючи Його волю.
Для несвідомого та недосвідченого розуму, який може бачити лише дещо зі складного механізму Божого плану, він виглядає як анархія, замішання та невдача, так як ціла складна машина, або навіть її частина, виглядала б для дитини. Для її незрілого та недосвідченого розуму це є незбагненним, а протилежні рухи її коліщат та ременів є лиш безладом. Але дозрілість і дослідження покажуть, що те, що здається безладом, це – прекрасна гармонія, що приносить добрі результати. Однак, машина насправді була так само добра перед тим, як дитина зрозуміла принцип її дії, як і опісля. Отже, тоді як Божий план тепер, як і раніше, діє успішно, людина одержувала необхідний урок, не лише, щоб отримати змогу розуміти його складні процеси, але й щоб відчути його благословенні результати.
Продовжуючи дослідження Божого плану, ми мусимо тримати в пам’яті ці віки, їх відповідні особливості та цілі, тому що в жодному з них окремо не можна побачити плану, а лише у всіх разом, подібно як ланка не є ланцюгом, але кілька ланок, сполучених разом, творять ланцюг. Ми отримуємо правильне поняття про цілий план, звертаючи увагу на відмінні риси кожної частини, і таким чином можемо правильно розбирати Слово правди.
Твердження Божого Слова, що стосуються однієї епохи, або диспенсації, не треба застосовувати до іншої, бо сказане про один вік не завжди є правдою стосовно іншого. Наприклад, було б неправильно казати про теперішній час, що знання Господа наповняє цілу землю, або, що сьогодні немає потреби говорити ближньому: Пізнай Господа (Іс. 11:9; Єр. 31:34). Це не є правдою в теперішнім віці, й не може бути правдою доти, доки Господь, прийшовши знову, не встановить Свого Царства. На протязі цього віку було багато підступного обману, і нам сказано, що навіть при самому кінці віку, «останніми днями… люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши» (2 Тим. 3:1,13). А те, що знання і справедливість наповнять усю землю так, як море вода покриває, то це станеться в результаті царювання Месії на протязі Тисячолітнього віку.
Подібно помилковим, і то досить загальним, є припущення, що Боже Царство вже встановлене та управляє землею, і що Його воля виконується тепер серед народів. Це є явно далеким від правди, тому що царства цього світу підтримуються і збагачуються шляхом гноблення, несправедливості та обману настільки, наскільки дозволяє зростаюча свідомість людей. Сатана, нинішній «князь цього світу», ще має бути усунений, і ці царства, що знаходяться тепер під його впливом, повинні стати царствами Господа та Його Помазанця, коли Він візьме свою велику силу і царство.
Завдяки світлу, що належить тепер дому віри, ми розпізнаємо систему і порядок, які відзначають величний поступ нашого Бога в минулих віках. І ми просто змушені згадати тут прекрасні рядки Коупера, натхнені живою вірою, яка довіряла навіть там, де не могла зауважити Всемогутнього Єгову:
Відкриє Він
Бог незбагненним нам шляхом
Вершить дива Свої,
Йому підвладний грізний шторм,
Його сліди на дні.
У Ньому неосяжна всім,
Безмірна глибина.
Як скарб, ховає задум Свій
І всім керує Сам.
Тих хмар не бійтеся, святі,
Бо милосердя там;
Тож переміняться усі
Вони в блаженство вам.
І поверхнево не судіть
Про Господа діла.
За хмурим видом провидінь
Він доброту хова.
Ростить Бог наміри Свої –
Ми бачимо їх слід.
Хоч смак в бутона є гіркий,
Але солодкий цвіт.
Невіра лиш марнує час,
Веде у нікуди,
Бо зрозуміти Бог лиш дасть,
Відкриє Він один.
_________________________
Шляху перед собою я не знаю,
Чи радості, чи смутки він несе;
Чи хмари наді мною нависають,
Чи біля нього квітів лан росте.
Але є Той, Хто завжди поруч йтиме,
Ні в радості, ні в горі не покине.
Ось в чому втіху й спокій я знайду:
«Він добре знає шлях, котрим я йду».