І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, – той не може бути учнем Моїм! — Луки 14:27.
Несення Господом хреста полягало у виконуванні волі Отця в неприязних обставинах. Такий шлях спровадив на нього заздрість, ненависть, незгоду, переслідування і т.п. від тих, які вважали себе Божим людом, але про яких наш Господь, Який читав їхні серця, сказав, що їх батько – диявол. З того часу, як ми йдемо тим самим шляхом, яким ішов наш Господь, ми можемо слушно сподіватися, що наші хрести будуть подібні до Його хреста – опозиція до нашого виконання волі нашого Небесного Отця, опозиція до нашої служби для Його справи і до чинення так, щоб наше світло світило згідно з вказівками нашого Господа і Провідника. – R 3235
* * *
Хрест означає несприятливі досвідчення, які ми мусимо проходити під час наших намагань підпорядкувати свою поведінку засадам Божого Слова. Таке поводження, а не інше, виражають слова: «йде вслід за Мною». Величезна більшість не чинить так навіть у звичайних обставинах. Мала меншість чинить це в таких обставинах, і лише нечисленні послідовники Ісуса чинять так за будь-яких умов. Часом це вичерпує їхні сили майже до меж витривалості. І якби не спеціальна поміч Господа, то, без сумніву, вони не були б спроможні нести свого хреста. Його поміч, удільна їм щeдро і з задоволенням, утримує їх від упадку і підтримує в стані учнівства.
Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи — 1 Пет. 2:12,19.
Про нас можуть погано говорити і обмовляти нас, але всі, які нас знають, які мають з нами справи, повинні на досвіді переконатись в нашій відданості принципам, в наших стараннях, щоб слова наших уст, як і думки нашого серця і життєва поведінка, були приємні Господу і приносили славу і честь Його Імені і Його справі, щоб у тім всім ми могли прославляти Бога через Христа, якому належить слава і Царство навіки. – R 3246
* * *
Господній люд часто незаслужено обмовляють. Він повинен безперервно дбати, щоб в своєму житті не заслуговувати на докори. І навіть, якщо це сталося, він не повинен стомлюватися в правильному поводженні; нехай він і надалі поводиться шляхетно, впевнений, що хоча тепер йому не вдається благословити інших своїми добрими ділами, то потім, в День Христа, коли люди одержать можливість спасіння, вони пригадають собі ті добрі вчинки і одержать з того благословенство, яке буде корисним для Божої слави. Насіння, хоча дуже спізнене в паростінні, видасть тоді щедрий врожай. Тому дякуймо Богові за привілей терпіти зло через нашу доброчесність.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:21; Рим. 12:17; Фил. 4:8; Нeeм. 5:9; 1 Пет. 2:15; 3:13-18; Мат. 5:16; Ів. 13:34,35; 1 Пет. 2:20-24; Рим. 8:17-19; 2 Тим. 2:10-12; Євр. 13: 10-14.
Пісні:
Вірші Зоріння: 287. Статті з Вартової Башти: R 5116.
Питання: Чи обходились зі мною погано минулого тижня? Як я це зносив? Які були результати?