І не будь ти невіруючий, але віруючий — Ів. 20:27.
Ми не можемо наблизитися до Господа в інший спосіб, як тільки через розвиток віри і довір’я до Нього, до Його доброти, до Його сили, до Його мудрості до Його любові. Віра є чеснотою, яку потрібно удосконалювати, розвивати. Ті ж самі Апостоли, які з переляком кликали під час бурі на Галілейському морі, поступово щораз більше зростали в вірі, аж, як про це свідчать записи, змогли довіряти Господу і довіряли навіть в часі Його відсутності і тоді, коли не могли Його побачити. Це повинно бути для нас уроком в щоденному житті, щоб ми могли розвивати віру в Господа і роздумувати про попередні життєві досвіди, а також про всі уроки Його Слова, щоб таким чином наша віра в Нього могла укоренитися й уґрунтуватися. – R 3337
* * *
Бути невіруючим означає мати брак розумового оцінення Бога і Христа і брак сполягання на Них серцем – на Їх особи, характери, слова й діла. В той же час бути віруючим означає розвивати розумове оцінення Бога й Христа і сполягати серцем на Них, на Їх особи, характери, слова й діла. Вони не заслуговують на невіру і жодна Божа дитина не повинна Їх нею зневажати, бо невіра в учинках говорить Богові і Христові, що на Них не можна покладатися. Навпаки, ми повинні бути дуже ревними в стосунку до Них, щоб довести ділами, що беззастережно покладаємось на Їх особи, характери, слова й діла. Так чинячи, ми будемо Їм подобатися.
Отож, хто від цього очистить себе, буде посуд на честь, освячений, потрібний Володареві, приготований на всяке добре діло — 2 Тим. 2:21.
Коли хто бажає почесті від Бога, то нехай не втомлюється шукати її у визначений Богом спосіб – шляхом покори, тому що свою благодать Господь дає покірним. Якщо ви хотіли б бути посудиною на честь, вживаною Володарем, то покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Та не дуже поспішай з цим, а «все, що всилі чинити рука твоя, теє роби», починаючи і постійно продовжуючи очищати свою земну посудину, щоб вона могла бути придатною для вжитку Володаря. – R 3096
* * *
Речі, від яких ми маємо очиститись, це вади тіла і духа. Це означає, що ми маємо звільнитись не лише від зла, яке вкоренилося в наших тілах, як особиста неохайність, тютюн, спиртні напої і наркотики, обжерливість, непристойність і т.п., але й від зла, яке вкоренилося в наших розумах і серцях, як неправда, невірство, розпач, нерішучість, нетерпимість, безбожність, нестача братерських почуттів, самолюбство, пиха, марнославство, боягузтво, лінивство, суперечки, ненависть, нещирість, жадібність і т.п. Основною частиною нашої християнської боротьби є бій проти гріха, омани, самолюбства і світовості. Таке очищення здійснюється через діяльність Святого Духа і зміцнення цього Духа. Воно приготовляє нас до почестей в Бога, резервує нас для Нього, пристосовує для Його служби і приготовляє до кожного доброго слова і діла. До нас всіх, а особливо пілігримів і старших, скерований наказ: «Очистьтеся ви, що носите посуд Господній!».