А хто каже, що в Нім пробуває, той повинен поводитись так, як поводився Він — 1 Ів. 2:6.
Він повинен поводитись так, як поводився його Господь в житті загалом і стосовно всього, що є добре, а також уникати відповідно всього, що є погане. Він повинен ступати докладно, як тільки можливо, слідами Ісуса. Однак, це не означає, що він повинен чи може в своєму недосконалому тілі піднятись до висот досконалості свого Господа, котрий навіть в тілі був досконалий. Думка вищевказаного вірша є такою, що ми повинні поступати так, як поступав Він – в той же спосіб і в тому самому напрямку, до тієї самої мети і взірця, якого Він визнав і встановив. – R 3235
* * *
Пробувати в Христі означає не тільки посвятитись і наповнитись Духом, але й тривати в стані посвяти, бути мертвим для себе і світу, а живим для Бога. Ісус виконав Свої обітниці посвяти – Він залишався мертвим для Себе і світу, а живим для Бога. Тому Він досліджував Слово, пильнував і молився в гармонії з тим Словом, проповідував і практикував Слово, а також терпів в святості за вірність Слову. Хто перебуває в Христі, той не просто повинен так поводитись, але в дусі він буде це чинити досконало, а в тілі настільки досконало, наскільки занепала земна посудина йому дозволить. Дійсно, благословенним є поводження, подібне до Христового! Хто так поступає, посідає все.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!