Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене…, щоб потішити всіх, хто в жалобі…, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби — Іс. 61:1-3.
Ми маємо доручення шукати тихих і засмучених, які усвідомили свої власні хиби і слабості, які шукають сховку і визволення. Частиною нашого обов’язку є вказувати їм на «Божого Агнця, що на Себе гріх світу бере», на «оздобу» воскресіння «замість попелу» смерті, і на славу, яка, як обіцяв Господь, невдовзі займе місце духа пригніченості і розчарувань, смутків і клопотів теперішнього часу. Нашим посланням є говорити таким, що буде «радість на ранок», і допомагати їм піднестися і зодягтися в «одежу хвали», і почати ходити в «обновленні життя», співаючи «пісню нову в наших устах – для нашого Бога хвалу». – R 3304
* * *
Святе Боже серце і розум знаходяться над Його посвяченими. Це становить умову їхнього служіння. Завдяки цьому духу розум Божого люду отримує здатність спостерігати, запам’ятовувати, розуміти і виражати духовні речі. Через нього їхнім серцям також даються здібності, необхідні для того, аби розвивати віру, надію, любов і послух, щоб вони могли складати прийнятні жертви, пов’язані з їх службою. Дійсно, цей дух робить їх здатними потішати сіонських жалібників і випроваджувати їх з попелу смутку до оздоби святості і радості в Господі.
Теж недбалий у праці своїй – то брат марнотратнику — Пр. 18:9.
Ми не можемо дивитись на марнотратство якої-небудь Господньої дитини без відчуття, що, не дивлячись на те, яким великим є її поступ в пізнанні розуму Господнього в певних відношеннях, вона все ще має певні недоліки в цьому відношенні. Оцінення дару і пошана для Дарителя містить в собі поняття старанності і доморядництва в стосунку до тих всіх дарів, які приходять до нас від нашого Небесного Отця – як дочасних, так і духовних. Згідно з приповістями нашого Господа, Він вимірює нашу любов і ревність відповідно до міри вживання або надуживання талантів, можливостей і благословенств, уділених нам тепер. – R 3332
* * *
Дух людини недбалої є духом марнотратства. Недбалий марнує свій час, який є цінним і незворотнім. Він марнує свої таланти, які міг би удосконалювати. Втрачає можливості, які переходять до інших. Марнує енергію, яка іржавіє від бездіяльності. Втрачає репутацію, якої ніколи не поверне. Втрачає товаришів, які його залишають. Втрачає свій достаток, який забирається від нього. Руйнує свій характер, а це понижує його. Марнує своє життя, яке забирається від нього. Втрачає вічність, яка є для нього втраченою. Тому нехай недбальство буде далеко від нас як Господніх святих!