І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! — Мат. 28:20.
Напевно Той, Хто турботливо наглядав працю засіву, є не менше зацікавлений і турбується про працю жнива. Запустімо серп Правди з енергією і відвагою, пам’ятаючи, що ми служимо Господу Христу, що ми не є відповідальні за жниво, а тільки за нашу енергію в громадженні тих дозрілих зерен, котрі можемо знайти. Якщо мусимо виконати велику працю, щоб знайти кілька дозрілих зерен, то тим більше радіймо з них, вчімося любити і оцінювати те, що є рідкісним і коштовним. Пам’ятаймо, використовуючи в цьому служінні всю мудрість, на яку ми здатні, що даючи нам частку в Його праці, Господь мав на меті не стільки те, чого ми можемо досягти, скільки благословенство, яке ця праця нам принесе. – R 2808
* * *
Це одна з останніх обітниць нашого Господа для Церкви перед Його вознесінням. Вона запевняє не тілесну Його присутність зі Своїми вибраними, а Його особливу ласку, спільність, симпатію, любов, турботу, керівництво, обмеження, протекцію, виправлення, заохочення, поради і співпрацю. Вислів «повсякденно» не дає нам зрозуміти, що Господь буде з нами періодично, а навпаки, підкреслює, що буде безперестанно, не допускаючи, щоб минув хоча б один день без дотримання Ним в найвищому ступені Своєї обітниці відповідно до потреб Церкви. Господь вірно дотримав цієї обітниці, і це підтверджує історія Церкви. Через досвід і спостереження ми є живими свідками цього факту у відкриванні Правди, в жатті та пересіваннях Жнива, і в нашому особистому житті в теперішньому – Лаодикійському періоді Церкви.
Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх! — Пс. 141:3.
Число вартівників і застав, які пильнують і стережуть наше поводження і наші слова, буде менш численним пропорційно до того, наскільки буде зміцнена лінія застав, які стережуть наші розуми та наші думки. Тут, власне, ми повинні особливо пильнувати. «Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Ця загальна правда проявляється особливо у відроджених особах, які, у порівнянні з іншими, є більш відкриті в своєму поводженні та висловлюванні. Маючи в своєму серці праведні почуття, вони, правдоподібно, менш обережні в способі висловлювання, ніж колись. Але тим більше вони повинні пам’ятати слова Апостола: «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Як. 3:2). – R 3304
* * *
Через людську схильність помилятися в слові і схильність більшості людей до неправильного розуміння, а меншості до перекручування, християнин повинен добре пильнувати свої слова. Занедбування цього спричинило багато зла, в той же час пильнування такого поводження не тільки запобігло злу, але й принесло багато добра. Найпевнішим способом пильнувати наші уста є наповнювання наших розумів Правдою і віддзеркалення її духа нашими серцями. Якщо ми не можемо цього досягти власними силами, то повинні молитися до Господа, щоб поставив сторожу на наші уста, стеріг двері наших губ. Тоді ми нікого не образимо своїм словом.