Але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба – Фил. 2:7.
Як жодна людина не може служити двом панам, задовольняючи обох і поступаючи щодо обох справедливо, коли їхні інтереси суперечні, так само і ми не можемо подобатися Богу, служити Йому і праведності, і в той же час подобатися противнику, «князю цього світу», котрий панує під час теперішньої епохи, а також тим, які є у згоді з ним. Всі посвячені Господу, котрі збирають скарби на небі і є багатими в Бозі, мусять охоче згодитись на непопулярність серед тих, які не є посвяченими і які, незважаючи на своє визнання, в дійсності служать мамоні, самолюбству, теперішньому життю, котрі не посвячують тих справ задля осягнення Царства. – R 2715
* * *
Цей вірш разом з попередніми і наступними, коли правильно перекладені, належать до найсильніших в Біблії, які вказують на те, що Ісус не тільки не був Всемогутнім Богом, але й віддав Свою передлюдську природу й становище, аби стати людиною. Тому, коли жив на землі, Він не був Боголюдиною, але перед Своїм зачаттям від Духа був лише досконалою, безгрішною людиною. Вислів «але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба», правильно перекладений, означає, що Він відрікся своєї передлюдської природи й становища з їх славою; а вислів «ставши подібним до людини» означає прийняття Ним людської природи. Отже, таким чином Він став в природі і характері точним еквівалентом Отця Адама, а це дало Йому можливість стати Викупом за Адама і його рід.
Співзвучні вірші: Ів. 1:14; 2 Кор. 8:9; Євр. 2:9-18; Рим. 5:18,19; Іс. 42:1; 52:13-15; 53:11; Мат. 20:27,28; Лук. 22:27; Ів. 13:14.
Пісні: 81, 82, 36, 51, 69, 81, 71 / 25, 96, 41.
Вірші Зоріння: 27. Статті з Вартової Башти: R 5842.
Питання: Як на цьому тижні на мене вплинуло те, що Христос умалив Самого Себе? В який спосіб? Чому?