Бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує — Пс. 75:7,8.
Ми можемо мати прагнення і стремління щось виконувати, які ніколи не здійсняться. Можливо Господь бачить, що ми не зможемо знести вивищення і слави, яких ми шукаємо. Він знає набагато краще за нас, що є для нашого добра, і тому бажає, щоб ми мали спокій, будучи задоволені Його провидінням, і щоб були не лінивими, а старанними, не недбалими, а пильними, не байдужими, а ревними, щиро бажаючи чинити Божу волю. Будьмо терпеливими тоді, коли ми є обмежені, і задоволеними, коли є знехтувані та забуті, пам’ятаючи, що «служать також і ті, котрі тільки стоять і чекають», і що Господь у відповідну вибрану Ним годину може попровадити нас до здійснення Його замірів. – R 1756
* * *
В досвідченнях Божого люду немає випадковості, бо як вивищення, так і упокорення, як його успіх, так і невдачі, знаходяться під Господнім наглядом. Його безпомилковий суд застосовує різних в наших потребах відповідне провидіння, скеровуючи все на добро тим, які люблять Бога. Тому-то ми можемо бути спокійними в Його руках.
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?