Ми зауважуємо, що маси постійно купують законодавство у всіх законодавчих, державних і народних органах. А найстрашніше в цьому те, що багато з тих людей не мають достатньо морального почуття, щоб зрозуміти, що вони настільки нечесні і підлі! Вони здивовані, скільки шуму є по причині давання й отримування хабарів. Цих людей називають шановними. Ці люди носять капелюхи та пальта, ходять до церкви і мають ложу в опері чи на симфонічних концертах. Чи вони втратили будь-яке почуття честі та чесності? Чи їх моральна природа настільки деградувала внаслідок хабарництва, подібно, як руки деяких паралізовані через роботу з певними хімікатами? А коли звернемося до стану в наших околицях, то бачимо будівельних підприємців, які обдурюють робітників матеріалами поганої якості, і працівників, що обдурюють підприємців недбалою шахрайською роботою. Працівники міських влад обманюють місто різними способами – через скорочення годин праці, завищену і незаслужену заробітну плату, прихований блат, рахунки, виставлені за речі, які ніколи не були закуплені.
Коли проаналізуємо бізнес, то бачимо хабарництво, практиковане всюди: торговці платять за ринок, працівників перекуповують для того, щоб можна було забрати бізнес їхніх працедавців, газети контрольовані рекламодавцями. Кожен працедавець, який дає роботу більшому числу молодих людей, скаже, як рідко зустрічається серед них почуття честі і чесності; як будуть ухилятися від праці і як не будуть почувати себе незручно перед всілякими вигідними пропозиціями. Молоді люди крадуть марки, і навіть гроші, щоб сплатити борги за рахунок. Навіть хлопці з коледжів обманюють на вступних іспитах.
Якщо це буде тривати й надалі, то куди ми можемо дійти, як не до морального хаосу? Ми потребуємо нового почуття честі; потребуємо нового покоління людей з таким почуттям честі, що будуть нехтувати і відвертатися від усього, що позбавить їх чистих рук і чистих сердець, які будуть ненавидіти брехню в будь-якому вигляді.
Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно — 1 Пет. 2:23.
Ісус терпеливо переносив і засвоював уроки, а також давав докази Своєї вірності, розвинув і виявляв правдивий характер, відчував і виявляв жалість та любов до людей в їх сліпоті та неуцтві не тому, що Його вороги знайшли в Ньому щось, за що могли б Його заслужено та справедливо докоряти й лихословити, і не тому, що вороги Ісуса були самі такі близькі до досконалості, що Він не міг би знайти в них нічого, що б заслуговувало на осуд та оскарження, а тому, що був цілковито підданий Божій волі, і тому міг покірно й терпеливо зносити глум і лихослів’я людей, пам’ятаючи, що до цього був покликаний. – R 2877
* * *
Лихословити означає несправедливо й без потреби говорити і поводитися непристойно з іншими. Ісуса, після того, як Він був засуджений на смерть, особливо лихословили вояки в палацах Кайяфи і Пилата, а також люди й вояки на хресній дорозі та на Голгофі. Він не заслуговував на таке лихословлення, скоріше вони Його заслужили, але «Він не лихословив взаємно». Без сумніву, сатана старався затримати в Його розумі їхні погані слова і вчинки й пробудити в Ньому дух, слова і вчинки лихослів’я. Але він помилився, бо наш дорогий Відкупитель, «не звертавши уваги на сором», порахувавши його малозначним, сконцентрував Свою волю на тому, щоб подобатися Отцеві, серед та не дивлячись на їхнє лихослів’я. В цьому, як і в будь-якому іншому відношенні, наш благословенний Відкупитель є прикладом для нас. Яке б лихослів’я не спало на нас, які б спокуси на нас не прийшли, аби схилити нас лихословити взаємно, «не звертаймо уваги на сором», як і Він, погорджуймо соромом, концентруймо нашу волю на тому, щоб подобатися Господу серед і не дивлячись на лихослів’я, яке припадає на нашу долю.