Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста — Пр. 16:32.
Хоча гнів в значенні ненависті, злоби, незгоди, заздрості повинен бути усунений тими всіма, хто старається бути відбитком дорогого Божого Сина, то гнів в значенні справедливого обурення проти беззаконня, гріха в його різних формах, є властивим. І хоча він повинен застосовуватися з великою поміркованістю, підтверджуватись любов’ю, то, однак, є такі обставини, в яких було б невластивим не мати праведного гніву і не виявляти його. – R 2068
* * *
Причиною, по якій повільні до гніву є ліпші від силачів, є те, що любов і симпатія спонукають їх брати до уваги слабкості інших, до чого не був би схильний силач. А причиною, по якій той, хто панує над своїм серцем, вищий від того, хто завоював місто, є те, що зусилля витіснити сатану, світ і тіло з фортеці свого серця вимагає більше витривалості, мужності і досконалої стратегії, аніж зусилля того, хто завоював місто. Таке панування над собою є правдивим завоюванням.
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.