Того, що ми через віру отримуємо перший імпульс життя, недостатньо. Перейшовши таким чином від смерті до життя, ми мусимо і надалі приймати і присвоювати собі духовну поживу, щоб нею зростати. Ми мусимо ходити вірою і піддаватися керівництву Святого Духа через Слово Правди. Життя з вірою є особистою справою, як в серці, так і в розумі. Воно є чимсь набагато більшим, ніж прийняття доктрин, які ми вважаємо біблійними, і тому правдивими. Це засвоювання того, про що ми переконалися, що є Правдою. Таким чином засади Правди стають нашими засадами, а її обітниці – нашим натхненням. – R 1798
* * *
Зусилля людства, яке знаходиться в стані упадку і прагне здобути вічне життя через учинки, виявились даремними. Жертва Христа дала можливість приписати праведність, незалежно від Закону, тим всім, які в неї вірять. Тому кожен, хто прийме Христа як свого Спасителя, одержить приписане через віру вічне життя, і таким чином праведний житиме – осягне життя, приписане через віру. Посвячені також живуть вірою, в тому значенні, що поступають згідно з вірою, а це відрізняється від життя видінням. І остаточно завдяки вірності одержується дійсне вічне життя на всіх рівнях існування. Таким чином в потрійному значенні праведний житиме вірою.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?