Того, що ми через віру отримуємо перший імпульс життя, недостатньо. Перейшовши таким чином від смерті до життя, ми мусимо і надалі приймати і присвоювати собі духовну поживу, щоб нею зростати. Ми мусимо ходити вірою і піддаватися керівництву Святого Духа через Слово Правди. Життя з вірою є особистою справою, як в серці, так і в розумі. Воно є чимсь набагато більшим, ніж прийняття доктрин, які ми вважаємо біблійними, і тому правдивими. Це засвоювання того, про що ми переконалися, що є Правдою. Таким чином засади Правди стають нашими засадами, а її обітниці – нашим натхненням. – R 1798
* * *
Зусилля людства, яке знаходиться в стані упадку і прагне здобути вічне життя через учинки, виявились даремними. Жертва Христа дала можливість приписати праведність, незалежно від Закону, тим всім, які в неї вірять. Тому кожен, хто прийме Христа як свого Спасителя, одержить приписане через віру вічне життя, і таким чином праведний житиме – осягне життя, приписане через віру. Посвячені також живуть вірою, в тому значенні, що поступають згідно з вірою, а це відрізняється від життя видінням. І остаточно завдяки вірності одержується дійсне вічне життя на всіх рівнях існування. Таким чином в потрійному значенні праведний житиме вірою.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої — Пр. 23:26.
Віддане Богу серце, воля, старається пізнати Божу волю, аби зрозуміти Божу думку і бути їй слухняним в словах і ділах. І пропорційно до того, наскільки осягнений цей стан нового розуму, розпочинається цілком нове життя в кожному відношенні – в стремліннях, надіях, почуттях і зусиллях. Власне тому об’явлення Божої волі і Плану дане віруючим, аби через зростання в цьому знанні, через роздумування над тими речами, через наповнення розуму думками про Божий План і Його волю, перетворюючий вплив міг поширитися на всі сфери життя. – R 2890
* * *
Господь прагне нашого розуму, наших почуттів і волі. Він хоче нашого розуму, щоб очистити його від грішних, облудних, самолюбних і світських думок, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними думками. Наш розум, випорожнений і наповнений в такий спосіб, може стати посудом, освяченим і відповідним Господу для його вживання при благословенні нас та інших. Він просить наші почуття і нашу волю, аби очистити їх від грішних, самолюбних, світських і облудних почуттів та інтенцій, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними почуттями й інтенціями. Наші серця, так очищені і наповнені, можуть стати освяченим посудом, який надається для вживання Господом при благословенні нас та інших. Тому наш вірш сердечно заохочує віддати наші серце і розум Богові. Блаженний є той, хто піддається такому збагаченню серця і розуму!