Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.
Ви не знаєте, якого ви духа. Бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати! — Лук. 9:55, 56.
Це стосується всіх учнів Господа: вони постійно мають вчитися уникати цієї надто критичної схильності до засуджування та нищення інших людей, якщо прагнуть милосердя для себе. Правило, яке встановив Господь, полягає в тому, що ми повинні сподіватися милості від Нього лише в такій мірі, в якій виявляємо цю чесноту до інших. Така прискіпливість, яка готова звинувачувати і засуджувати кожного, вказує на поганий стан серця – такий, якого Господній народ має остерігатися. Милосердя, доброта, любов є елементами характеру, які Він бажає бачити в духовних Ізраїльтянах і без яких ми не можемо довго залишатися Його дітьми – R 3315.
* * *
Подібно як Іван та Яків, багато хто з Господнього народу, бачивши зневагу Господа і Його справи, мали бажання закликати Бога до знищення чинителів зла. Вони не усвідомлювали розбіжності між такою поведінкою та своїм служінням Євангелії. Слуги Правди мають запам’ятати, що вони, як християни, повинні старатися, жертвуючи свого життя на користь світу – рятувати світ від стану смерті та процесу вмирання. Тому вони не можуть перекреслити мету свого посвячення через прагнення помстити своїм ворогам в будь-якому значенні цього слова.
Співзвучні вірші: Повтор. 32:35; Мат. 1:21; 5:44; 18:11; 20:28; Мар. 10:45; Рим. 12:17,19; 1 Сол. 5:15; 1 Пет. 2:23; 3:9; Лук. 19:10; Ів. 3:15-17; 10:10; 12:47; Рим. 3:21-27; 4:24,25; 5:6-11; 12:19-21; 2 Кор. 5:18-21; Євр. 10:30.
Пісні: 82, 5, 15, 20, 67, 82, 102 / 46, 63, 126. // 167, 5, 15, 28, 132, 168, 246.
Вірші Зоріння: 226. Вартова Башта: R 4849.
Питання: Чи цього тижня я відчув спасаючу працю Ісуса? Як? Як це на мене вплинуло?