Не належимо ми ночі, ні темряві. Тож не будемо спати, як інші — 1 Сол. 5:5, 6.
Християнин, як послідовник Господа, як учень в школі Христа, готується до свого становища в Тисячолітньому Царстві – до участі в його дивовижних блогословенствах і нагородах. Тому в Святому Письмі ми бачимо необхідність частого нагадування, щоб люд Божий був пильним – не з тих, що сплять, не з тих, що ліниві, не з тих, які переобтяжені журбою про це життя, але з тих, котрі, служачи Господеві, мають гарячого духа. Їх служіння Господу полягає, в першу чергу, в приведенні себе до стислої гармонії з волею Господа і до якнайближчої подібності Божественного зразка; по-друге, в допомозі через повчання й приклад іншим, покликаним на цю саму вузьку дорогу. – R 3155
* * *
В символах Святого Письма ніч зображає гріх, а темрява – неправду. В цей час бідний людський рід знаходиться під впливом маніпуляцій сатани. Впродовж цієї ночі світило світло Господа і декотрі, на відміну від світу, пробудились; бачучи це проміння і йдучи за ним, вони були припроваджені до праведності і правди. Вони, тобто люд Божий, безперервно реагують на це світло і йдуть за ним.
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої — Пр. 23:26.
Віддане Богу серце, воля, старається пізнати Божу волю, аби зрозуміти Божу думку і бути їй слухняним в словах і ділах. І пропорційно до того, наскільки осягнений цей стан нового розуму, розпочинається цілком нове життя в кожному відношенні – в стремліннях, надіях, почуттях і зусиллях. Власне тому об’явлення Божої волі і Плану дане віруючим, аби через зростання в цьому знанні, через роздумування над тими речами, через наповнення розуму думками про Божий План і Його волю, перетворюючий вплив міг поширитися на всі сфери життя. – R 2890
* * *
Господь прагне нашого розуму, наших почуттів і волі. Він хоче нашого розуму, щоб очистити його від грішних, облудних, самолюбних і світських думок, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними думками. Наш розум, випорожнений і наповнений в такий спосіб, може стати посудом, освяченим і відповідним Господу для його вживання при благословенні нас та інших. Він просить наші почуття і нашу волю, аби очистити їх від грішних, самолюбних, світських і облудних почуттів та інтенцій, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними почуттями й інтенціями. Наші серця, так очищені і наповнені, можуть стати освяченим посудом, який надається для вживання Господом при благословенні нас та інших. Тому наш вірш сердечно заохочує віддати наші серце і розум Богові. Блаженний є той, хто піддається такому збагаченню серця і розуму!