Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий — Еф. 2:8.
Як члени грішного роду, ми не здатні виконувати які-небудь добрі діла, які святий Бог міг би прийняти. Тому наше теперішнє становище як християн не є наслідком чого-небудь, що зробила чи могла б зробити стара істота. Це не від нас самих, це – дар Божий. Цей урок мусить бути ґрунтовно оцінений, бо, інакше, ми постійно будемо в небезпеці падіння. Апостол, будучи далекий від того, щоб розглядати новий розум, серце і волю як еволюцію старого створіння, хоче, щоб ми добре зрозуміли, що це нове і окреме створіння. Ми створені в Ісусі Христі як майстерний витвір Бога – приготовані до добрих діл, але не через добрі діла. – R 3166
* * *
Наше спасіння є незаслуженою ласкою від нашого Небесного Отця. Кожний дар або благословення походить від Нього, і воно не заслужене нами. Хоча Бог вимагає віри як умови, та наша віра не більше заслуговує на Його ласку, аніж жебрак заслуговує на отриману милостиню. З Божої ласки ми одержали доступ до спасіння на підставі виправдання і спасіння на підставі Божого поклику. Як же ми повинні дякувати і високо оцінювати нашого великого Доброчинця!
Вірші Зоріння: 24. Статті з Вартової Башти: R 1262
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з цим віршем? Як я їх зносив? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої — Пр. 23:26.
Віддане Богу серце, воля, старається пізнати Божу волю, аби зрозуміти Божу думку і бути їй слухняним в словах і ділах. І пропорційно до того, наскільки осягнений цей стан нового розуму, розпочинається цілком нове життя в кожному відношенні – в стремліннях, надіях, почуттях і зусиллях. Власне тому об’явлення Божої волі і Плану дане віруючим, аби через зростання в цьому знанні, через роздумування над тими речами, через наповнення розуму думками про Божий План і Його волю, перетворюючий вплив міг поширитися на всі сфери життя. – R 2890
* * *
Господь прагне нашого розуму, наших почуттів і волі. Він хоче нашого розуму, щоб очистити його від грішних, облудних, самолюбних і світських думок, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними думками. Наш розум, випорожнений і наповнений в такий спосіб, може стати посудом, освяченим і відповідним Господу для його вживання при благословенні нас та інших. Він просить наші почуття і нашу волю, аби очистити їх від грішних, самолюбних, світських і облудних почуттів та інтенцій, а наповнити справедливими, правдивими, люблячими і духовними почуттями й інтенціями. Наші серця, так очищені і наповнені, можуть стати освяченим посудом, який надається для вживання Господом при благословенні нас та інших. Тому наш вірш сердечно заохочує віддати наші серце і розум Богові. Блаженний є той, хто піддається такому збагаченню серця і розуму!