Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий — Еф. 2:8.
Як члени грішного роду, ми не здатні виконувати які-небудь добрі діла, які святий Бог міг би прийняти. Тому наше теперішнє становище як християн не є наслідком чого-небудь, що зробила чи могла б зробити стара істота. Це не від нас самих, це – дар Божий. Цей урок мусить бути ґрунтовно оцінений, бо, інакше, ми постійно будемо в небезпеці падіння. Апостол, будучи далекий від того, щоб розглядати новий розум, серце і волю як еволюцію старого створіння, хоче, щоб ми добре зрозуміли, що це нове і окреме створіння. Ми створені в Ісусі Христі як майстерний витвір Бога – приготовані до добрих діл, але не через добрі діла. – R 3166
* * *
Наше спасіння є незаслуженою ласкою від нашого Небесного Отця. Кожний дар або благословення походить від Нього, і воно не заслужене нами. Хоча Бог вимагає віри як умови, та наша віра не більше заслуговує на Його ласку, аніж жебрак заслуговує на отриману милостиню. З Божої ласки ми одержали доступ до спасіння на підставі виправдання і спасіння на підставі Божого поклику. Як же ми повинні дякувати і високо оцінювати нашого великого Доброчинця!
Вірші Зоріння: 24. Статті з Вартової Башти: R 1262
Питання: Які я мав на цьому тижні досвідчення, пов’язані з цим віршем? Як я їх зносив? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх
— Євр. 4:10.
Право любові, замість вимагати одного дня з семи, по суті контролює і регулює весь наш час. Ми маємо сім днів в тижні любити Господа Бога нашого з цілого серця, розуму, душі і сили; сім днів в тижні ми маємо любити наших ближніх так, як себе, і сім днів в тижні ми маємо відпочивати – відпочивати від діл наших, відпочивати вірою в завершене Христове діло, відпочивати в Божій любові, відпочивати в мирі Божім, який перевищує всяке зрозуміння, який постійно панує в нашому серці. – R 3037
* * *
Ввійти до відпочинку означає прийняти завершене діло нашого виправдання перед Богом, також означає перебувати в досконалій упевненості, яка випливає з усвідомлення користання з усіх благословенств Тисячоліття. Хто має цю віру, той, замість намагань встановити власну праведність, має спокій в значенні користання з Христової праведності. Отже, виправдовуюча віра дає відпочинок виправдання. Крім того, ми маємо відпочинок в посвяченні, в відреченні від життя для себе самого і світу; привілей дивитися в майбутнє з певністю, яка досконало гарантована успішним результатом Божого Плану; маємо такий же спокій, яким насолоджується Бог.
Співзвучні вірші: Євр. 3:7-4:11; Йов 22:21,26; 34:29; Пс. 4:9; 17:15; 25:12; 29:11; 37:4,11,37; 119:165; 125:1,5; Пр. 3:17,24; Іс. 26:3,12; 28:12; 53:5; 54:10; 13; 57:2,19; Ів. 14:27; 16:33; Дії 10:36; Рим. 5:1; 8:6; 14:17; 15:13; Гал. 5:22; Еф. 2:14-17; Фил. 4:7,9; Кол. 3:15; 2 Сол. 3:16.
Пісні:
Вірші Зоріння: 83. Статті з Вартової Башти: R 5387
Питання: Якими були мої досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були прийняті? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? В чому виявився результат?