Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене — Рим. 15:3.
Стараймось переносити зневаги Христові так, як Він їх переносив – зі співчуттям і молитвою за тих, які помилились і впали, щоб, якщо їм дозволить Бог, вони могли покаятись. Як добрі воїни оцінюймо також з покірною витривалістю привілей доказати нашу відданість Господу, переносячи труднощі в Його службі. Він не був здивований виявом людської розбещеності. Він знав, що був у неприязному світі, який є зв’язаний гріхом і у великій мірі знаходиться під владою князя темряви, і тому Він сподівався зневаг, насмішок і переслідувань, і все це Він переносив терпеливо, в той же час Його дуже любляче серце, майже не звертаючи уваги на свої власні страждання, було сповнене співчуття і люблячої турботи про інших. – R 1963
* * *
Фальшиве представлення характеру нашого Небесного Отця в результаті введення в оману противником і невірного зрозуміння мети Отця по причині людської грішності та незнання, приводить до того, що нерелігійні люди зневажають Його. Ті, котрі стають по його стороні, як члени Його правдивого люду, діючи в Його справі, переносячи в Його обороні переслідування від тих самих осіб, хоча не завжди і зазвичай не з тих самих причин.
Милість та правда нехай не залишать тебе, – прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого — Пр. 3:3.
Хоча справедливість є першою рисою заповіді любові, вона не є єдиною її вимогою. Вона вимагає, аби наша любов, виходячи за межі точної справедливості, спонукала нас проявляти милосердя і прощення. А проявляючи таким чином милосердя, ми наслідуємо Божу любов. В нашому поводженні з іншими, які, як і ми, є грішними та недосконалими, ми повинні пам’ятати про цю важливу рису і бути не лише справедливими до них, але ще й милосердними, великодушними та доброзичливими, навіть до невдячних – щоб тим самим ми могли бути дітьми нашого Отця, Який є в небі. – R 3020
* * *
Правда є Господнім Словом; а милосердя є застосуванням Господнього Слова в теперішніх смутках. Жодне кольє, оздоблене дорогим камінням, не становить кращої оздоби, аніж ці риси, які прикрашають християнський характер. Любов до милосердя і правди повинна бути скристалізована в серці. Бо тоді ці прикмети стають нашою вічною оздобою, чинячи нас більш привабливими, ніж найрідкісніший самоцвіт чи найкоштовніший діамант, який випромінює ясне сяйво навколо нас.
Вірші Зоріння: 275. Статті з Вартової Башти: R 5309
Питання: Чи дотримувався я милосердя і правди, чи тривав в них, чи проявляв їх у практичному житті минулого тижня? Як? Чому? В яких обставинах? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? З якими результатами?