Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене — Рим. 15:3.
Стараймось переносити зневаги Христові так, як Він їх переносив – зі співчуттям і молитвою за тих, які помилились і впали, щоб, якщо їм дозволить Бог, вони могли покаятись. Як добрі воїни оцінюймо також з покірною витривалістю привілей доказати нашу відданість Господу, переносячи труднощі в Його службі. Він не був здивований виявом людської розбещеності. Він знав, що був у неприязному світі, який є зв’язаний гріхом і у великій мірі знаходиться під владою князя темряви, і тому Він сподівався зневаг, насмішок і переслідувань, і все це Він переносив терпеливо, в той же час Його дуже любляче серце, майже не звертаючи уваги на свої власні страждання, було сповнене співчуття і люблячої турботи про інших. – R 1963
* * *
Фальшиве представлення характеру нашого Небесного Отця в результаті введення в оману противником і невірного зрозуміння мети Отця по причині людської грішності та незнання, приводить до того, що нерелігійні люди зневажають Його. Ті, котрі стають по його стороні, як члени Його правдивого люду, діючи в Його справі, переносячи в Його обороні переслідування від тих самих осіб, хоча не завжди і зазвичай не з тих самих причин.
Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас. Але через те, що берете ви участь у Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись — 1 Пет. 4:12, 13.
В неприязному ми світі можемо сподіватися, що одержимо лише зневаги, такі ж, як впали на нашого Господа, тому що учень не більший від свого Учителя. Світ, тіло і диявол противляться нашій дорозі. Існує боротьба всередині і страх назовні, і є багато стріл і вогненних жал, спрямованих на праведних. Якою ж є найбезпечніша постава душі в нещастях і суворих пробах? Чи це не є тихість перед Богом – очікування і пильнування, щоб перш за все пізнати Його керівництво, Його волю в кожній справі, перш ніж наважимось братися до якихсь справ, які часто мають велике значення? Тому Псалмист говорить: «Занімів я в мовчанні, замовк про добро [навіть від чинення чи говорення того, що виглядає добрим в моїх очах]». – R 1937
* * *
Нехай Божі Діти не дивуються, коли приходять випробовування, тому що їх посвячення означає страждання з Христом. Ці випробовування також не повинні їх знеохочувати, а радше мають бути причиною радості, бо вони дають їм привілей страждання з Христом, а такий досвід зробить нашу майбутню славу набагато солодшою. Чим більше ми переносимо страждань, тим більшою буде й майбутня слава. Нехай ця думка буде для нас заохоченням.