Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? — 1 Кор. 4:7.
Усі з Господнього посвяченого народу повинні розуміти, що вони прийшли до теперішньої благодаті і правди не через свою власну мудрість, ані через мудрість інших, але через мудрість і ласку Господа. Ця сама думка повинна розважатися всіма, які служать люду Божому як служителі, слуги в кожній ділянці праці, котрі в якійсь мірі відповідальні перед Господом за своє становище в домі віри, а їхні нагоди служби як Господніх речників повинні бути ними відчуті і визнані. Хто цього не визнає, той показує, що не оцінює їх належно. – R 3277
* * *
Те, чим ми відрізняємося від інших у важливих життєвих справах (в межах талантів, становища або привілеїв в Божій службі), залежить не від нас самих, але від Бога. Це Він робить так, що ми відрізняємося один від одного. Тому властива позиція нашого розуму щодо нашого становища в Господній службі – це покора. Вихваляння є виключене, оскільки все є милістю від Нього.
Щоденно і щохвилини ми можемо зберігати себе в Господній любові через послух і зростаючу любов до принципів праведності. Ми повинні також радіти з кожного життєвого досвіду – з його випробувань, його труднощів, смутків, розчарувань і т.п. – не менше, чим з його приємностей, якщо через який-небудь з цих засобів чи через усі разом Господь буде нас навчати і давати нам ясніше зрозуміння наших власних недомагань і краще пізнання цього досконалого права свободи і любові, яке Він встановив і стосовно якого вимагає повного і вірного підкорення нашого серця. – R 3021
* * *
Божа Любов – яка складається з безкорисливої любові до Отця і Сина з усього серця, розуму, душі і сили; з безкорисливої любові до братів, більшої, ніж до себе; з безкорисливої любові до людського роду загалом, а навіть до ворогів, як до себе самого – не залишається сама по собі в людських серцях в теперішніх умовах. Хто не старається зберегти її в умовах, що ведуть до її знищення, напевно, втратить її. Тому, коли ми осягнули цю любов, стараймося її втримати.