Навіть незрілий в духовних справах повинен знати, що ніхто з людської родини, хто знаходиться під Божим вироком, виданим Адаму і успадкованим усіма з його роду, не міг би мати вічного життя. Ні, він навіть не міг би мати проби, яка могла б забезпечити йому життя, котру мав Адам і втратив свій шанс. Винятком в цьому стані було б представлення ціни викупу і звільнення Адама та його роду від цього початкового вироку Адама. Це той ясний аргумент, який подає великий Апостол Павло в Посланні до Римлян 5:12,17-19.
Велика жертва викупу на Голгофі забезпечила Адаму і його роду, який знаходився ще в його стегнах, одну можливість або шанс на життя. І цей шанс є цілком достатнім. Святе Письмо запевняє нас, що вона (жертва) була «за всіх» (1 Тим. 2:4,6; 4:10; Євр. 2:9), була «ублаганням за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2). Це логічно означає те, що «всі», «весь світ», отримають можливість скористатися цим шансом, якщо захочуть, щоб розвинути гармонію з Богом на підставі Його милосердних умов і здобути таким чином Божий дар, вічне життя, через Ісуса Христа, нашого Господа. Цей один шанс має бути таким повним, таким широким, що не буде потреби в іншому. Він буде другим шансом, другою індивідуальною пробою, тільки для однієї особи – для Адама. Ми могли б також розглядати це як другий шанс для цілого людського роду тільки визнаючи, що цілий рід мав перший шанс тоді, коли він ще був в стегнах Адама в Едемі. Адам і всі в ньому втратили цей шанс або пробу в Едемі. Ніхто не отримав життя з цього шансу або проби. Отже, дивлячись на втрачене життя, всі були відкуплені другим Адамом, який прийшов, «щоб знайти та спасти, що загинуло» (Лук. 19:10), і забезпечив можливість цілому роду, включно з Адамом, коли заплатив його борг смерті, відкриваючи дорогу повернення до життя і гармонії з Богом: (1) Церкві, як Своїй Нареченій, і Великій Громаді, як дружкам під час Віку Євангелії (Дії 15:14-17; 1 Пет. 4:17) та (2) світові, як Своїм дітям – для охочих і слухняних серед них Він стане «Отцем вічності» (Іс. 9:6).
Цей шанс, забезпечений Христом для всіх завдяки жертві примирення, датується від воскресіння нашого Господа (натомість винятково в образний спосіб був раніше невиразно об’явлений у вірі патріархів і пророків та Ізраїлю в Законі) і він єдиний представлений у Святому Письмі. Однак звернімо увагу на те, наскільки він серйозний і як небагато досі з нього скористалося в пробі, яка має забезпечити вічне життя, гарантоване через дорогоцінну кров.
Мільйони людей, які жили поза Ізраїлем, привілейованим народом, на протязі понад сорок одне століття до Христа, про яких Апостол каже, що вони «без Бога на світі» і «не мали надії» – чи вони мали уділ в цьому шансі або пробі, яка була здобута ціною дорогоцінної крові? Звичайно, що ні (Еф. 2:12)!
Чи мільйони Євреїв, які жили і померли перед Христом і щонайбільше щороку отримували лише образне примирення за гріх, яке ніколи не могло усунути гріха, ані зробити досконалими тих, які користають з нього – чи такі мали шанс або докладну пробу, яка б вела до отримання вічного життя під Новою Угодою (Єр. 31:31-34), яка в той період їх існування ще не була запроваджена? Звичайно, що ні! Дивись Євр. 9:9; 10:4,1.
Чи Євреї часів нашого Господа, які Його відкинули, мали повний шанс? Ні, бо наш Господь і пророки та Апостоли проголошували, що вони «були засліплені» (Ів. 12:37-41), і що «з несвідомості» розп’яли Христа, «як і ваші начальники» (Дії. 3:17). Ми маємо ясну інформацію, що їх народне засліплення сталося з певною метою і має бути усунене, і тоді по відношенню до них, як до народу, почне діяти Нова Угода (Рим. 11:25,27,33).
Яка ситуація в наш час з язичниками і сотнями мільйонів представників цього класу, які померли з часу появи правдивого Світла (Ів. 1:9), великого Світла, від забиття на Голгофі жертви примирення – чи вони мали якийсь шанс на вічне життя, хоча б в найменшому значенні, ніколи багато не чуючи про те єдине імення під небом і серед людей, «щоб ним би спастися ми мали» (Дії. 4:12)? Знання є важливим у вирішальній пробі до вічного життя (1 Тим. 2:4; Рим. 10:14).
Що можна було б подумати про інші мільйони тих, які здавна живуть в так званих християнських країнах, які чули церковні дзвони і бачили Біблію, можливо слухали такі проповіді на підставі суперечних кредо: ми спасенні ділами, і не важливо, у що ми віримо; що ми спасенні не ділами, а вірою; що ми спасенні вірою і ділами; що ми спасенні через водне хрещення; що хрещення повинно бути вчинене через занурення; що хрещення є для прощення гріхів; що хрещення не є для прощення гріхів, але для вступу до вибраної Церкви; що є тільки одна правдива Церква, один Господь, одна віра, одне хрещення; тією церквою є Римська Церква, а всі інші є неправдиві; що нею є Лютеранська Церква, а всі інші є неправдиві; що Церква Пресвітеріанська є заздалегідь призначена як правдива, а всі інші є в більших чи менших помилках; що Методистська Церква є правдивою, а всі інші є в плутанині. Що ми скажемо про таких, які у всьому цьому хаосі і замішанні («Вавилоні») не вірять, бо не знають, у що вірити?
Чи ми скажемо, що такі мали повний, сприятливий шанс, щоб отримати вічне життя, і що їхні недоліки у віруваннях призначають їх до другої смерті? Ні, радше послухаймо, що на цю тему говорить Господнє Слово: (1) друга смерть наступає через відкинення повного знання (Євр. 6:4-6; 10:26-29). Але заледве кілька осіб мали можливість здобути повне знання, бо (2) Апостол говорить про «невіруючих, яким бог світу цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа» (2 Кор. 4:4).
Пам’ятаймо про обітницю Слова нашого Господа, що настануть часи відновлення і відродження в Його другому приході (Дії. 3:19-21), і що тоді сатана, який тепер засліплює та зводить людей, буде зв’язаний, «щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років» панування нашого Спасителя (Об. 20:3).
Пам’ятаймо про обітницю, дану через пророка (Іс. 29:18; 35:5; 42:7,16; 30:26), яка говорить, що в цьому тисячолітньому дні будуть відкриті всі засліплені очі і світло Правди стане в сім разів ясніше (досконало ясне), а знання Господа наповнить цілу землю, як глибини океану (Іс. 11:9). Тоді всі родини землі, які не мали «вуха, щоб слухати» під час цього віку, будуть благословенні можливістю або пробою з метою отримання життя в найбільш сприятливих умовах, згідно з благословенними визначеннями Угоди Авраама, за посередництвом Авраамового насіння (Ісуса Христа, як Голови, і Церкви, як Тіла; Гал. 3:8,6,29; 1 Кор. 6:2).
Пам’ятаймо, що проба завжди попереджує вирок. Адам був на пробі вічного життя: наслідком йогоневдачі була кара, смерть Адама, в якій ми всі приймаємо участь. Адам і всі з його роду, які знаходилися в його стегнах в часі його проби і вироку, були відкуплені з того вироку завдяки високій ціні викупу, яка задовольняє справедливість на користь Адама і його роду. Як наслідок, ще один шанс або можливість проби до вічного життя належить Адаму і його роду. Однак, ця проба має бути індивідуальною, бо людський рід не буде вже більше під осудом вАдамі (Єр. 31:29-34; Єзек. 18:2-4,20). Подібно як в Едемі була необхідна повна, сприятлива можливість в умовах першої проби, так само тепер кожен мусить мати ясне знання умов життя і смерті до того, як буде засуджений чи виправданий. Ця проба буде такою повною, що не буде потреби застосування іншої, третьої проби, і тому немає рішень щодо повернення з другої смерті (Рим. 6:9,10; Євр. 9:28; 10:10; Об. 1:18).
BS№186 ’51,17;SB №357, ’85,146
Біблійний Прапор № 9, вересень-грудень 2017
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: