Надія для Адама і його роду

    Навіть незрілий в духовних справах повинен знати, що ніхто з людської родини, хто знаходиться під Божим вироком, виданим Адаму і успадкованим усіма з його роду, не міг би мати вічного життя. Ні, він навіть не міг би мати проби, яка могла б забезпечити йому життя, котру мав Адам і втратив свій шанс. Винятком в цьому стані було б представлення ціни викупу і звільнення Адама та його роду від цього початкового вироку Адама. Це той ясний аргумент, який подає великий Апостол Павло в Посланні до Римлян 5:12,17-19.

Велика жертва викупу на Голгофі забезпечила Адаму і його роду, який знаходився ще в його стегнах, одну можливість або шанс на життя. І цей шанс є цілком достатнім. Святе Письмо запевняє нас, що вона (жертва) була «за всіх» (1 Тим. 2:4,6; 4:10; Євр. 2:9), була «ублаганням за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2). Це логічно означає те, що «всі», «весь світ», отримають можливість скористатися цим шансом, якщо захочуть, щоб розвинути гармонію з Богом на підставі Його милосердних умов і здобути таким чином Божий дар, вічне життя, через Ісуса Христа, нашого Господа. Цей один шанс має бути таким повним, таким широким, що не буде потреби в іншому. Він буде другим шансом, другою індивідуальною пробою, тільки для однієї особи – для Адама. Ми могли б також розглядати це як другий шанс для цілого людського роду тільки визнаючи, що цілий рід мав перший шанс тоді, коли він ще був в стегнах Адама в Едемі. Адам і всі в ньому втратили цей шанс або пробу в Едемі. Ніхто не отримав життя з цього шансу або проби. Отже, дивлячись на втрачене життя, всі були відкуплені другим Адамом, який прийшов, «щоб знайти та спасти, що загинуло» (Лук. 19:10), і забезпечив можливість цілому роду, включно з Адамом, коли заплатив його борг смерті, відкриваючи дорогу повернення до життя і гармонії з Богом: (1) Церкві, як Своїй Нареченій, і Великій Громаді, як дружкам під час Віку Євангелії (Дії 15:14-17; 1 Пет. 4:17) та (2) світові, як Своїм дітям – для охочих і слухняних серед них Він стане «Отцем вічності» (Іс. 9:6).

Цей шанс, забезпечений Христом для всіх завдяки жертві примирення, датується від воскресіння нашого Господа (натомість винятково в образний спосіб був раніше невиразно об’явлений у вірі патріархів і пророків та Ізраїлю в Законі) і він єдиний представлений у Святому Письмі. Однак звернімо увагу на те, наскільки він серйозний і як небагато досі з нього скористалося в пробі, яка має забезпечити вічне життя, гарантоване через дорогоцінну кров.

Мільйони людей, які жили поза Ізраїлем, привілейованим народом, на протязі понад сорок одне століття до Христа, про яких Апостол каже, що вони «без Бога на світі» і «не мали надії» – чи вони мали уділ в цьому шансі або пробі, яка була здобута ціною дорогоцінної крові? Звичайно, що ні (Еф. 2:12)!

Чи мільйони Євреїв, які жили і померли перед Христом і щонайбільше щороку отримували лише образне примирення за гріх, яке ніколи не могло усунути гріха, ані зробити досконалими тих, які користають з нього – чи такі мали шанс або докладну пробу, яка б вела до отримання вічного життя під Новою Угодою (Єр. 31:31-34), яка в той період їх існування ще не була запроваджена? Звичайно, що ні! Дивись Євр. 9:9; 10:4,1.

Чи Євреї часів нашого Господа, які Його відкинули, мали повний шанс? Ні, бо наш Господь і пророки та Апостоли проголошували, що вони «були засліплені» (Ів. 12:37-41), і що «з несвідомості» розп’яли Христа, «як і ваші начальники» (Дії. 3:17). Ми маємо ясну інформацію, що їх народне засліплення сталося з певною метою і має бути усунене, і тоді по відношенню до них, як до народу, почне діяти Нова Угода (Рим. 11:25,27,33).

Яка ситуація в наш час з язичниками і сотнями мільйонів представників цього класу, які померли з часу появи правдивого Світла (Ів. 1:9), великого Світла, від забиття на Голгофі жертви примирення – чи вони мали якийсь шанс на вічне життя, хоча б в найменшому значенні, ніколи багато не чуючи про те єдине імення під небом і серед людей, «щоб ним би спастися ми мали» (Дії. 4:12)? Знання є важливим у вирішальній пробі до вічного життя (1 Тим. 2:4; Рим. 10:14).

Що можна було б подумати про інші мільйони тих, які здавна живуть в так званих християнських країнах, які чули церковні дзвони і бачили Біблію, можливо слухали такі проповіді на підставі суперечних кредо: ми спасенні ділами, і не важливо, у що ми віримо; що ми спасенні не ділами, а вірою; що ми спасенні вірою і ділами; що ми спасенні через водне хрещення; що хрещення повинно бути вчинене через занурення; що хрещення є для прощення гріхів; що хрещення не є для прощення гріхів, але для вступу до вибраної Церкви; що є тільки одна правдива Церква, один Господь, одна віра, одне хрещення; тією церквою є Римська Церква, а всі інші є неправдиві; що нею є Лютеранська Церква, а всі інші є неправдиві; що Церква Пресвітеріанська є заздалегідь призначена як правдива, а всі інші є в більших чи менших помилках; що Методистська Церква є правдивою, а всі інші є в плутанині. Що ми скажемо про таких, які у всьому цьому хаосі і замішанні («Вавилоні») не вірять, бо не знають, у що вірити?

Чи ми скажемо, що такі мали повний, сприятливий шанс, щоб отримати вічне життя, і що їхні недоліки у віруваннях призначають їх до другої смерті? Ні, радше послухаймо, що на цю тему говорить Господнє Слово: (1) друга смерть наступає через відкинення повного знання (Євр. 6:4-6; 10:26-29). Але заледве кілька осіб мали можливість здобути повне знання, бо (2) Апостол говорить про «невіруючих, яким бог світу цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа» (2 Кор. 4:4).

Пам’ятаймо про обітницю Слова нашого Господа, що настануть часи відновлення і відродження в Його другому приході (Дії. 3:19-21), і що тоді сатана, який тепер засліплює та зводить людей, буде зв’язаний, «щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років» панування нашого Спасителя (Об. 20:3).

Пам’ятаймо про обітницю, дану через пророка (Іс. 29:18; 35:5; 42:7,16; 30:26), яка говорить, що в цьому тисячолітньому дні будуть відкриті всі засліплені очі і світло Правди стане в сім разів ясніше (досконало ясне), а знання Господа наповнить цілу землю, як глибини океану (Іс. 11:9). Тоді всі родини землі, які не мали «вуха, щоб слухати» під час цього віку, будуть благословенні можливістю або пробою з метою отримання життя в найбільш сприятливих умовах, згідно з благословенними визначеннями Угоди Авраама, за посередництвом Авраамового насіння (Ісуса Христа, як Голови, і Церкви, як Тіла; Гал. 3:8,6,29; 1 Кор. 6:2).

Пам’ятаймо, що проба завжди попереджує вирок. Адам був на пробі вічного життя: наслідком його невдачі була кара, смерть Адама, в якій ми всі приймаємо участь. Адам і всі з його роду, які знаходилися в його стегнах в часі його проби і вироку, були відкуплені з того вироку завдяки високій ціні викупу, яка задовольняє справедливість на користь Адама і його роду. Як наслідок, ще один шанс або можливість проби до вічного життя належить Адаму і його роду. Однак, ця проба має бути індивідуальною, бо людський рід не буде вже більше під осудом в Адамі (Єр. 31:29-34; Єзек. 18:2-4,20). Подібно як в Едемі була необхідна повна, сприятлива можливість в умовах першої проби, так само тепер кожен мусить мати ясне знання умов життя і смерті до того, як буде засуджений чи виправданий. Ця проба буде такою повною, що не буде потреби застосування іншої, третьої проби, і тому немає рішень щодо повернення з другої смерті (Рим. 6:9,10; Євр. 9:28; 10:10; Об. 1:18).

BS №186 ’51,17; SB №357, ’85,146

Біблійний Прапор № 9, вересень-грудень 2017