Старі і Нові Небеса (Ісаї 66)

СТАРІ І НОВІ НЕБЕСА ТА ЗЕМЛЯ

Ісаї 66

Утвердження нових небес і нової землі в загальному подобається людям, якщо вони визнають, що теперішній порядок є незадовільним і злим. Тема про нові небеса і нову землю, на яких перебуває справедливість, буде відповідною, аби допомогти іншим краще розуміти Правду. Ми можемо звернути увагу євреїв на відповідні науки про це в Іс. 65:17; 66:22; Огія 2:7,8, у кожному випадку в контексті, а іншим можемо також привести 2 Пет. 3:13 і Євр. 12:26-28 також у відповідних контекстах.

В Ісаї у 66 розділі у великій мірі обговорюються ті справи, що описані в Іс. 65, тому ми будемо їх розважати під тим самим заголовком. Деякі справи, передбачені в 66 розділі, мають обмежене виконання в тілесному Ізраїлі після зруйнування образного храму (Іс. 64:10,11). Це зруйнування пов’язане з облогою і поваленням Навуходоносором та його армією образного царства, а також відбудуванням Ізраїлю після сімдесяти років спустошення, внаслідок декрету Кіра. Однак є очевидним, що головне і більше виконання, те в якому Іс. 66:1-4,17 говорить про речі, які розпочинаються в Єврейському Віці, відноситься до номінального Божого народу, який має тільки вигляд благочестя (2 Тим. 3:5). Вірші 5-9, 15-17 говорять про Жниво Віку Євангелії і Час Утиску, а вірші 10-14, 18-24 пояснюють про Вік Тисячоліття і майбутні Післятисячолітні Віки. Отже, межі цих виконань, як і в Іс. 65, є дуже широкі.

Єгова оголошує, що небеса є Його троном, а земля Його підніжком. Тож Він питає: Де ж тоді є той дім, що збудувала людина, що він є місцем зустрічі Бога з людським родом, перебування з ним і його благословення (1 в.)? Давид сказав: «Я серцем своїм був за те, щоб збудувати храм миру для ковчега Господнього заповіту та на підніжок ніг нашого Бога» (1 Хр. 28:2, порівняй з 2 Сам. 7:5-13). Цим підніжком в Єврейському Віці в певному значенні був образний намет і храм (Пс. 99:5; 132:7). Отже, це було тим місцем Його зустрічі з народом, перебування з ним і його благословення. Присутність Бога була маніфестована через надприродне світло, яке світило між херувимами над ковчегом завіту в Святая Святих (2 Сам 6:2; 2 Цар. 19:15; 1 Хр. 13:6; Пс. 80:2; Іс. 37:16). Але Єгова не є обмежений чи визначений, жоден рукотворний будинок не може Його вмістити (2 Хр. 2:6; 6:18; Дії 7:48-50; 17:24,25).

Бог стверджує, що в кінцевому значенні Він є також Будівничим буквальної святині і Він став причиною її появи. Але Він також є Будівничим більшої і прекраснішої святині – позаобразної Святині. Тому що на Свою позаобразну Святиню, на Свою правдиву Церкву, на Своє, у Віці Євангелії та Віці Тисячоліття, місце зустрічі, перебування і благословення Свого народу (2 в.; 1 Кор. 6:19; 2 Кор. 6:16-18; Еф. 2:20-22), Він шукав і вибрав особливий клас – передтисячолітнє насіння Авраама.

В завершеному образі позаобразні Храм, Святая Святих і Святая зображують вічний стан Бога, Ісуса і членів Його Тіла (позаобразного священства). Внутрішній двір (1 Цар. 7:12) представляє вічний стан Великої Громади в духовному Царстві, а зовнішнє подвір’я – вічний стан в духовному Царстві воскреслих і після Тисячоліття народжених на духовному рівні Старожитніх Гідних і Молодих Гідних (три класи позаобразних Левитів). Ці класи прикрашають і роблять славною позаобразну Святиню Бога, як Його підніжок (Іс. 60:13; ТР ’73,69, 13 абз.). Посвяченні Табірники Епіфанії будуть помічниками Гідних у службі, яку вони будуть виконувати на користь людства, показану через Нетинеїв, які були помічниками Левитів в їх службі на користь Ізраїлю (Езд. 2:43-54,58; 8:20; ТР ’72, 32-39).

Бог шукав і вибирав до Своєї великої позаобразної Святині тих, які мали характерні прикмети видатних характерів, включаючи покору (убозтво; це саме євр. слово в Зах. 9:9 є перекладене як убогий, порівняй його з Мат. 5:3; Лук. 6:20; 1 Кор. 1:26-29; Як. 2:5), розкаяний розум і серце (Пс. 34:19; 51:19; Іс. 57:15; 2 Кор. 7:10) та лагідні і повні пошани схильності у стосунку до Його Слова, Його інструкцій, для яких твердження «Так говорить Господь» є кінцем суперечки (Езд. 9:4; 10:3; Йов. 23:12; Пс. 1:2; 19:10-12,119, особливо вірші 10,11,105,161; Єр. 15:16).

СТАН НОМІНАЛЬНОГО БОЖОГО НАРОДУ

Бог об’явив брак багатьох прикмет у Свого номінального народу за часів Ісаї. По причині цієї недостачі, по причині обирання тим народом своїх власних доріг замість Божої дороги і по причині їх уподобання в речах огидних для Нього – хоча зовнішньо вони були освячені й очищені – Він дивився на них, разом з жертвами, які вони Йому складали, як на вбивць, як на тих, хто жертвує нечистих тварин і відкрито вклоняється ідолам (3 в.; порівняй з 17 в. [в давні часи в Сирії їли миші (хоча, правдоподібно, вони були більше щуроподібні, аніж наші миші), а в Китаї щурі, а миша, безумовно, була нечиста і заборонена Ізраїльтянам – Лев. 11:29,41,44]; 65:4).

В часи Першої Присутності Ісуса, коли Бог починав вибирати тих, які мали перебувати в Святая і Святая Святих, номінальний тілесний Ізраїль насправді не був кращий, хоча на вигляд посвячений і чистий. Ті Ізраїльтяни наближалися до Нього своїми устами, але їх серця були далеко від Нього. Вони не надавалися до прийняття їх Богом через позицію пихи, самовиправдання, яка призвела до того, що вони більше цінували своєю традицією, аніж Божим Словом (Іс. 29:13; Мат. 15:7-9; 23; Мар. 7:6-8, порівняй з Іс. 65:2-5).

Однак, більше виконання охоплює номінальний духовний Ізраїль, особливо тепер при кінці Віку, в період Лаодикії. Йому також бракує потрібних прикмет серця, в поєднанні з покорою, розкаянням і тихістю, повною пошани, та палкою поставою щодо Правди Божого Слова. Такий стан дуже помітний в номінальній церкві, де очевидними є байдужість, пиха, хвалькуватість і легковаження наук Божого Слова (Об 3:15-19; 18:7). Через ці браки, вибір власних доріг (Пр. 14:12; 16:25) і вподобання в огидних для Бога речах їх позаобразні жертви не надаються до прийняття Богом, так, власне, ніби це були жертви ідолопоклонників та вбивць, що приносять в жертву нечистих тварин.

Бог звіщає, що пошле їм сильний обман (4 в.; 2 Сол. 2:11,12) і наведе на них ті речі, яких вони бояться, оскільки, коли (а) Він через Своїх слуг повідомляв, що дасть їм інформацію, питання, інструкції чи застереження, вони не реагували або реагували не властиво, а (б) коли Він говорив через Своє Слово, вони не слухали і не були слухняні (Іс. 6:10; Мат. 13:13-15), але (в) поступали погано щодо Нього і (г) вибирали те, що Йому не подобається.

ПРАВДИВИЙ БОЖИЙ НАРОД ВИГНАНИЙ

Єгова, особливо з 1874 року, закликав Свій люд до слухання Його послання (5 в.), вживав тих, хто має тиху і повну пошани поставу щодо Його Правди, що походить з Його Слова (передусім, послання Правди Жнива), особливо тих, яких в небіблійний спосіб було виключено й позбавлено спільноти. Бог заявив, що брати, виявивши ненависть до цих виключених (Мат. 10:22; Ів. 15:18,19; 17:14), виключили їх в небіблійний спосіб і позбавили спільноти (Ів. 9:22; 16:2) кажучи, що Бог буде через те прославлений. Такі остаточно похилять свої голови в соромі, коли Він об’явиться через Христа в час Другого Приходу задля очищення від закидів і задля радості Свого правдивого люду (1 Пет. 4:13; 2 Сол. 1:10).

Серед тих, які нещодавно були в небіблійний спосіб позбавлені спільноти, знаходиться певне число «Свідків Єгови». Пізніше ставлення до них часто відрізнялося від ставлення до чужих людей (Мат. 18:17). В деяких випадках тим членам родин, які залишалися зі «С.Є.», заборонено розмовляти з виключеними й допомагати їм, а також поінформовано, щоб не виявляли до них тієї міри ввічливості, яка зазвичай виявляється в родинному житті.

За спротив Рутерфорду в захопленні ним влади й викиненні чотирьох із семи директорів Товариства Вартової Башти, визначених братом Расселом, брат Джонсон в 1917 році був буквально викинутий Рутерфордом та його поплічниками з Бетелу в Брукліні (Е 6, 82,83). Не дивлячись на це, Рутерфорд був настільки нахабний, що процитував Іс. 66:5, ніби він схвалює його й засуджує вірних братів, як, наприклад, брата Джонсона, який противився його помилкам і поганим офіційним практикам (513 стор.).

Починаючи в особливому значенні з відкинення Великого Вавилону, як речника Господа, в 1878 році й триваючи та зростаючи далі з 1914 року, в християнстві – Великому Вавилоні – мали місце великі агітації, хвилювання, замішання й неспокій – проголошення знищення (6 в.; Іс. 17:12,13; 22:2,3; Єр. 25:31; 49:21; 50:46; Р ’58,35; Е 14, 388,466,467). В той же час лунав великий голос, або, інакше кажучи, послання, яке почалося з 1878 року і походило від нашого Господа Ісуса і пробуджених святих, класу Святині (з церкви [в часи Ісаї, правдоподібно, з боку святині, розташованої на горі Морія, з якоїсь з її частин, якщо взагалі така була]). Це проголошення було пов’язане з великим посланням Єгови, щоб приготуватися і посприяти, щоб на Його ворогів прийшла кара (1 Сол. 4:16; Об. 11:15; Вих. 19:19; Йов. 37:5; Пс. 46:7; Йоіл 2:11; Р 2, 138), яка розпочалася вибухом світової війни восени 1914 року.

НАРОДЖЕННЯ СИНА

На кожному місці в номінальному Сіоні, християнстві (7 в.; див. Коментарі до Біблії; порівняй з Рим. 11:26; Z 1649, 1 абз.), «ПОКИ зазнала дрижання породу» – час Великого Утиску (1 Сол. 5:3; Мат. 24:20-22) – комплектний Христос, голова і Тіло, великий Визволитель, Чоловік, насіння Авраама в своєму обмеженому значенні, включно з останніми членами, власне, отримав достатню кількість відповідної Правди, – печатання на чолах (Об. 7:1-8), – щоб залишити християнство. Це народження християнства, яке скоро закінчиться його символічною смертю, повним знищенням (1 Сам. 4:19; Е 13, 62,63), розпочалося вибухом світової війни восени 1914 року, першою фазою Часу Великого Утиску (Z 5763, 5780, 5698, 5731), який швидко поширився, а до весни 1916 року був всесвітнім в християнстві і торкнувся усіх народів, хоча не обов’язково як воюючої сторони.

Визволення великого Визволителя, «Сина», почалося, коли Ісус і «правдиві Ізраїльтяни» символічно народилися, тобто відокремилися від номінального тілесного Сіону. Це визволення продовжувалося у Віці Євангелії так довго, доки решта членів Тіла разом з останніми символічно народилися, тобто відокремилися від номінального духовного Сіону, християнства, весною 1916 року, коли світова війна була загальною в християнстві. Особливе символічне народження останнього зі 144 000 членів з номінального християнства, близько весни 1916 року, було попереджене пізнішим народженням від Духа в першому воскресінні. (Подальші численні докази, що всі 144 000 закінчили свій земний біг, знаходяться в ТР № 264/265 і № 326).

Виникло питання: «Хто чув і бачив такі надзвичайні події в людському суспільстві, як це представлене в християнстві, щоб народити комплектного «Сина» перед початком Часу Утиску (8 в.)?» Окрім згаданих 144 000, тобто «Сина», символічно народжених або відокремлених від номінальної церкви весною 1916 року, до того, як номінальний Сіон почав народжувати, є ще інші, які були народжені після початку народження номінальним Сіоном в Час Великого Утиску. Ці другі – це Велика Громада («синів породила» [множ., а не «породила» сина, як у випадку 144 000]; Z 1649).

Члени Великої Громади також були символічно народжені номінальним Сіоном, християнством, деякі перед, а інші в Час Великого Утиску (Об. 7:9-17). Деякі з них, щодо яких ми віримо, що вони є антитипом Лота, який залишає Содом перед тим, як зійшов огонь (Бут. 19:17; Лук. 17:28-30; 2 Пет. 2:7), залишили номінальний Сіон, подібно, як це зробили 144 000, перед Часом Утиску. Але більшість членів Великої Громади на землі, які вказані у 8 в., залишили Сіон після початку народження у Світовій Війні, в її першій фазі. Багато хто залишив його після 1916 року в Час Утиску, перед закінченням свого бігу в цьому житті, а решта залишили в Час Утиску.

Єгова ставить риторичні запитання: чи Він, якщо допроваджує до породів, не бачить також, що вони вже сталися? Він має силу спричинити або стримати символічні породи («Чи Я допроваджу до породу, – і не вчиню, щоб вона породила? … Чи Я, що чиню, щоб родила, – і стримаю? каже твій Бог. 9 в.; Іс. 37:3).

РАДІТИ З ЄРУСАЛИМОМ

Кінець «подвійності*» (Іс. 40:1,2; Єр. 16:18; Зах. 9:12) неласки Ізраїлю настав весною 1878 року. Він позначив початок особливого розділення радості з Єрусалимом (в значенні єврейського народу) тих, які плакали за ним (Пс. 137; Неем. 1:4; Пл. Єр. 1:2), бо, як можна зауважити, Конгрес Народів в Берліні відкрив можливість євреям повертатися й залишатися в Палестині. Тоді також почалося розповсюдження Нового Заповіту Деліча на івриті. Ці події започаткували повернення особливої ласки до тілесного Ізраїлю. Ця ласка постійно збільшується в міру, як спливає час.

Світова війна в своїй першій фазі та її наслідки свідчили про втілення Декларації Бальфура, яка зобов’язувала Британію до милосердного ставлення і докладання всіх зусиль для встановлення в Палестині народної вітчизни для єврейського народу. Поступово, у властивому часі, не дивлячись на перешкоди, це допровадило до повстання 14 травня 1948 року незалежної Держави Ізраїль і повернення до неї євреїв, а також повторного заселення величезного їх числа, не дивлячись на великий спротив арабів та інших. Друга фаза Утиску Якова ще попереду (Р 4, 552-558). Але ті, що люблять тілесний Ізраїль, повинні «веселитися з Єрусалимом» і тішитись ним (10 в.; Пс. 102:14,15; 122:6; 137:5,6).

В число тих, які люблять Єрусалим і радіють з ним, входить і ввійде, особливо після інавгурації Нової Угоди, багато квазі-вибраних і невибраних поган. Вони будуть чекати з Єрусалиму (Іс. 2:2,3; Йоіл 2:32; Мих. 4:1,2) інструкцій (найперше молока Божого Слова, а пізніше твердої їжі – 1 Пет. 2:2; Євр. 5:12-14), керівництва й потіхи, які, будучи прийняті ними, принесуть задоволення й розкіш з його (Єрусалиму) щедрого і відбірного забезпечення (11 в.).

Єгова обіцяє розширити мир (євр. shalom [успіх], 12 в.) над Єрусалимом, як потік заливний (пор. з Іс. 48:18) і зробити, щоб богобійно та правильно налаштовані погани масово прийшли до нього (пор. Іс. 49:22,23; 60:3-5; Об. 21:24). Ті, які шукають Єрусалиму, люблять його і радіють з ним, приймуть для себе Божі інструкції та інші великі благословенства. Взамін вони одержать від Єрусалиму особливо ласкаву увагу (при боці твоєму виношувані будуть [тоді був звичай носити грудних дітей при боці мами – Іс. 60:4, KJV]).

Немає більшої потіхи для дитини, особливо в переживаннях, аніж добра мама. І це є той вид миру, який Єрусалим поширить на інших, які до нього прийдуть по допомогу в Тисячолітньому Посередницькому Царстві (13 в.). Це стане причиною великої радості та задоволення серця, в міру, як людство буде ставати на святу дорогу (14 в.; Іс. 35:10; 51:11; Об. 21:4), в міру, як воно буде розвиватися і зростати в ласці і знанні (Іс. 2:2; 11:9; 26:9; 35:8; 58:11). Тоді вони довідаються, що сила Всемогутнього діє в стосунку правдивих слуг Господа, а Його гнів – в стосунку Його ворогів.

Людство буде знати про відплату Єгови, яка наближається в символічному вихрі та огні, в день Його гніву (15 в.; Єр. 25: 32; Соф. 3:8; 2 Пет. 3:7,10-12), з Його потужними чинниками, щоб вилити Свій гнів і відплату (Іс. 59:18), з нищівним утиском (пор. 2 Сол. 1:6-10; ТР ’29, 57-58), тому що через ці чинники Він буде виконувати суд над усіма (16 в.), і всі, за винятком останку, втратять своє життя (пор. Іс. 24:1-6; 34:3-5; Єр. 25:33; Соф. 2:3; 3:8,9; Мат. 24:21,22).

Між тими, до яких виявиться Господній гнів, будуть лицеміри, святоші в номінальній церкві, які на вигляд є посвячені й чисті, а всередині залишаються прив’язані до своїх богохульних вірувань і т.п. (17 в.; Єзек. 8:9-12; Іс. 65:3-5). Серед них будуть такі, що кормитимуться римо-католицькими блудами (свинячим м’ясом та гидотами), пов’язаними з літургією (яка є винятково огидною, тому що відсунула результативність жертви Ісуса Христа, раз складеної за всіх), і більше того, такі, що годуються протестантськими блудами (мишами).

РЕЗУЛЬТАТИВНА МІСІЙНА ПРАЦЯ ТИСЯЧОЛІТТЯ

Єгова є Всезнаючим, і тому знає всі чини людини (2Хр. 16:9; Йов.34:2), навіть її думки й мотиви (18в.; Прип. 5:21; 15:3; Єр. 16:17; Євр. 4:12, 13). Тому Він може судити точно, нагороджуючи тих, які є прихильниками справедливості й святості, і застосовуючи справедливу відплату стосовно злочинців. Єгова є рішучим, щоб зібрати всіх разом у Христі під час Посередницького Панування Христа (Еф. 1:10; Фил. 2:9-11; Кол. 1:20), і того часу ці згромаджені побачать славний характер Єгови, який променіє мудрістю, справедливістю, любов’ю і силою (Лев. 14:21; Іс. 40:5), як це є об’явлено у Великому Божому Плані Віків.

Бог поставить Христа і решту передтисячолітнього насіння Авраама як знак, як чудо, між народами, щоб приглядалися до цього насіння (19 в.). Через це насіння Він вишле до народів квазі-вибраних з євреїв і язичників, а також решту з-поміж людства як місіонерів Тисячоліття, як тих, які пережили Час Утиску, а пізніше ще інших з тих, хто встане з мертвих. Всі вони усно, через телебачення, радіо, особисте навчання і через пресу будуть з радістю проголошувати про Його діла (Пс. 107:21,22).

Вони будуть розіслані по цілому світу. Таршіш, здається, представляє Британію та інші народи з тих околиць; Пул (Пут) (Єзек. 27:10) – Єгипет та інші з тих околиць; Тувал (Єзек. 38:1,2; 3:1) – Росію та інших з тих околиць; Яван (Єзек. 27:13,19) – Грецію та інших з тих околиць; і предалекі острови – це всі райони світу, де перед тим не навчали про славу Єгови і про спасіння, яке Він приготував через Христа, яке маніфестує велику Божу любов та інші прикмети. Вибране передтисячолітнє насіння, а також ті, що з євреїв і язичників, оголосять людству не погані новини про велику недолю, про вічні муки для величезної більшості, як це було в минулому, але правдиву Євангелію, добру новину про Божий Христоцентричний План і Його славний характер мудрості, справедливості, любові і сили. І так вони прославлять Бога (Мат. 5:16).

Вони тоді виконають успішне навернення світу (Іс. 55:10,11), приготовляючи маси навернених (20 в.) як жертву Богу з усіх народів. Через різні чинники й методи, індивідуально і колективно, вони будуть доведені до славного Царства, Нового Єрусалиму, великого Фундаменту Миру, який зійде з неба на землю і буде встановлений на ній на віки (Об. 21:2).

Божий підніжок дійсно буде славним. Символічні ноги Єгови, Його панування, обіпруться на Царство Божого світла, миру та благословення. Половина цієї гори, що переміщується на північ, представляє небесну фазу Царства, а та, що переміщується на південь – представляє його земну фазу, формуючи тим самим долину благословінь між ними, через яку Сонце Праведності буде світити від сходу й до заходу (Мал. 4:2; Мат. 13:43; 24:27), до якого всі, хто буде прагнути його, зможуть втекти і знайти допомогу та захист (Зах. 14:4,5; Р 4, 559-656).

Ті, які будуть місіонерами Тисячоліття, через свою результативну діяльність принесуть Богові жертву, яка буде надаватися до прийняття Ним, з чистими науками Святого Письма і об’явленнями Нової Угоди (Об. 20:12), які вони отримають через Гідних (Йоіл 2:28). Вони принесуть жертву Богові, Який буде представлений через Христа та Гідних, які становлять великий позаобразний Намет або Храм (Об. 21:3), Тисячолітній і Післятисячолітній Божий підніжок, місце Його зустрічі зі Своїм народом, перебування з ним і його благословення. В Огія 2:6-9 Єгова говорить: «І прийде бажання всіх народів (KJV), і наповню цей дім [храм] славою… Більша буде слава цього останнього дому [храму] від першого, і на цьому місці Я дам мир». «Останній дім» звичайно не відноситься до Храму Зоровавеля (тобто Ірода), бо його слава не перевищувала ані не дорівнювала славі Храму Соломона, «першого» храму (див. Коментарі до Біблії). «Останній дім» є тим великим позаобразним Наметом або Храмом, з якого і через який Єгова дасть глибокий, тривалий і вічний мир. Алілуя!

В обмеженому виконанні, після сімдесяти років спустошення землі, деякі були взяті з тілесного Ізраїлю, щоб бути священиками і левитами для виконання служби в Храмі (21 в.). Але в більшому виконанні всі антитипічні Священики і Левити були вибрані і випробувані з точки зору придатності до тисячолітньої посередницької служби ще задовго до початку цієї служби. Отже, в цьому більшому виконанні, в Посередницькому пануванні, більше не буде потреби здійснювати подальший вибір.

Єгова запевнює, що як певним є те, що нова влада духовного контролю (Христос, якому в духовному Царстві буде допомагати Велика Громада, а пізніше й Гідні) і новий суспільний порядок (Посвячені Табірники Епіфанії і решта квізі-вибраних) навіки «стануть» перед Ним, так певним є те, що і їх навернені символічні діти, клас овець (Мат. 25:34-40), залишаться при житті, радості й мирі («Господь береже тих усіх, хто любить Його» – Пс. 145:20). Також репутація, характер і т.п. тих слуг будуть тривати вічно (22 в.).

Однак інші, клас козлів (Мат. 25:45-46), не залишаться живими, але загинуть вічною смертю, будуть знищені в другій смерті (Об. 20:14,15; 21:8; «безбожних усіх Він понищить»). Остаточно виконаються слова: «А ще трохи – й не буде безбожного» (Пс. 37:10,20,28,36,38).

Коли це станеться, то всі люди з місяця в місяць і з суботи до суботи будуть вклонятися Єгові (23 в.; Пс. 22:28-30; 65:3). Кожен, хто відкине таке поступування чи залишить його, і тим самим занедбає «прийти» перед Господом, не отримає реституційних благословенств (Зах. 14:16,17); такий буде вдарений поразою другої смерті (Іс. 66:18; 60:12).

23 вірш  не доводить необхідності регулярного дотримання християнами у Віці Євангелії сьомого дня, суботи, як це стверджують Адвентисти Сьомого Дня. І навіть, якби дотримання суботи в сьомий день було відновлене під пануванням Нової Угоди, то воно не змінить дотримання позаобразної суботи, тобто відпочинку віруючих Віку Євангелії (Євр. 4:1-9; Р 6, 8 розділ).

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОСТУПУВАННЯ КЛАСУ КОЗЛІВ

Клас овець, людська родина, приведена до досконалості вічного життя на землі, буде аналізувати поступування, науки і т.п. класу козлів, тих, які повністю й добровільно грішили проти Єгови. Через таке дослідження вони завжди прийдуть до висновку, що клас козлів справедливо був засуджений Богом на другу смерть, вічне знищення, геєну. Вони та їх злі вчинки будуть огидою для всіх (24 в.). В буквальній геєні, в місці, де спалюється сміття з Єрусалиму, паразити гинули не раніше, як закінчать своє нищівне діло, а огневі дозволялося горіти доти, доки він повністю не закінчить знищення всього, що спалювалося (Мар. 9:44,46,48). Цей вогонь не палав вічно.

Ці вічні розслідування, проваджені класом овець, будуть також здійснювані по відношенню до сатани та систем звірини і лжепророка. Справу сатани Іс. 14:16 представляє так: «Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: «Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись?» По відношенню до сатани, звіра і лжепророка Об. 20:10 показує, що грецьке слово басанізо, яке виступає в цьому тексті, повинно бути перекладене на «випробовувані» або «досліджувані», а не «мучені».

І тому в Святому Письмі немає нічого, що навчало б доктрині про вічні муки. Джонатан Едвард, видатний проповідник, стійкий прихильник доктрини про вічні муки, один з перших в Новій Англії сказав, опираючись на своє неправильне розуміння цього та інших текстів Святого Письма, що ті, які осягнуть спасіння, дивитимуться через бійниці небес і бачитимуть своїх батьків, що корчаться в полум’ї вічних мук, і тоді вони, плескаючи в долоні, будуть славити Бога за Його справедливість!

Отже, ми завершили пояснення цього ширшого застосування, представленого в цьому чудовому розділі, що завершує пророцтво Ісаї. Цей розділ подає довершений опис як праведних, так і злих, та їх остаточну нагороду, відповідну до їх віри та вчинків. Він також описує об’явлення Єгови на славу Своїх правдивих слуг; далі, символічне народження духовних вибраних в небесній фазі Нового Єрусалиму і його земну фазу, а також невибраних євреїв і язичників, благословенних по цілому світу через услуговуючу працю Божих слуг, всяке тіло, що славить Бога, всіх злих знищених, та нові небеса і нову землю, утверджені навіки. Яке славне виконання! Алілуя!

РТ №578, ’82,28; ТР № 327, ’83,28

Теперішня Правда № 61

*Дивись брошуру Еврейские Надежды и Перспективы

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.