Ісая 65:16-25 є одним з найбільш чудових частин Писання, де говориться про нові небеса і нову землю, особливо про тисячолітні і післятисячолітні умови на новій землі. Іс. 65:1-7 розглядає тілесний Ізраїль у Єврейському віці та його жниві, а у 8-15 в. розглядає правдивий та номінальний духовний Ізраїль у віці Євангелії та його жниві. Отже, сфера пророчого застосування Іс. 65 є широкою, починаючи з Єврейського віку і закінчуючи майбутніми післятисячолітніми віками.
ТІЛЕСНИЙ ІЗРАЇЛЬ ВІДКИНЕНИЙ І ЗНИЩЕНИЙ
Ісая у 1-7 віршах представляє правдивих слуг Бога, правдивих ізраїльтян у Єврейському жниві, коли Євангелія була звернена до поган після закінчення сімдесяти тижнів (490 років з 455 до н.е. до 36 р. н.е.). Апостол Павло пояснює це в Рим. 10:20, де він цитує Іс. 65:1. Тепер погани шукали і знаходили цих християнських Божих слуг, щоб отримати від них послання про спасіння через Христа, чого раніше не було. Ці слуги час від часу звертали увагу на те, що вони ідуть до поган (Дії 13:46-48; 14:27; 15:7,8; 18:6; 28:28).
Божі християнські слуги Єврейського жнива, промовляючи від імені усіх Божих слуг Єврейського віку, стверджували, що протягом цього віку вони служили Богові, маючи справу з народом, тілесним Ізраїлем, який ішов дорогою сваволі, непослуху і бунту (2 в.; пор. з Іс. 1:4,23; 30:1; Рим. 10:21; Пс. 36:4; Прип. 1:24; 16:25).
Час від часу тілесний Ізраїль під керівництвом негідних провідників викликав в Бога та його слуг справедливе обурення (в. 3; Пс. 78:17; Євр. 3:15, 16); хоча номінально вони служили Богові, проте вони чинили ідолопоклонство, ставили на перше місце в своєму серці та розумі інші речі, а не Єгову, пропонуючи на свій вибір людські сили в поєднанні з ідольським поклонінням витворів свого власного розуму, серця і рук (Вих. 20:25; Е 11:369).
Замість того, щоб дозволити Закону бути провідником до Христа (Гал. 3:24), ці провідники та їх віддані прихильники залишалися зі своїми переданнями старших і зберігали своє становище там, приймаючи участь в духовно нечистих речах їхніх наук (4 в.; пор. 8:19,20). Вони одержували виняткове ставлення; не знижувалися, аби допомогти людям з низьким статусом (Мат. 23:4), але присвоїли собі вищу святість в порівнянні до інших (5 в.; Луки 18:9-14). Замість того, щоб їх ставлення, шлях та служба Богу були приємними пахощами (Фил. 4:18), це було смородом, як дим з вогню, який постійно видає неприємний запах.
Тому, як і було передбачено (наприклад, в Лев. 26:1,2,14-39; Повтор. 29:25-27), Бог не буде мовчати і бездіяти (6 в.; пор. Пс. 50:3), але встане і принесе справедливу відплату тому поколінню за їх власні беззаконня, а також за попередні покоління (7 в.; 59:18; Мат. 3:8-12; 23:34-36; Луки 11:49-51; 1 Сол. 2:16). Ця страшна відплата за беззаконня прийшла на них в кінці єврейського жнива, під час їх народного падіння від римської армії.
Але Єгова запевнив усіх, що останок з правдивих ізраїльтян, знайдених в тілесному Ізраїлі, не втратить своє становище перед Богом, але виявляться благословенням від Єгови для інших, не лише в цьому житті, але також і в Царстві. Бог так зробив, заради своїх вірних слуг, що не всі втратили свій стан перед Ним (8 в.).
ПРАВДИВЕ НАСІННЯ АВРААМА ВИБРАНЕ
Єврейські провідники були задоволені тим, що вони були вибраним тілесним насінням Авраама, через Ісаака та Якова (Мат. 3:9; Ів. 8:33-39), і через те, що головна Божа ласка була їхньою; але через їх неправильний розвиток і невіру вони були відкинені (Мат. 8:12; 21:43; Рим. 11:7-10); і справжні ізраїльтяни, а також погани, які замінили єврейські відламані гілки (Рим. 11:19,20), стали правдивим першорядним насінням Авраама (9 в.; Гал. 3:16,29; Об. 7:1-8). Тому, разом з Ісусом (Іс. 42:1; 52:13) вони стали головним духовним вибором Бога, щоб стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Ісусом, спадкоємцями Царства – їх вічного дому (Пс. 2:8; Євр. 1:2; Об. 21:7; Рим. 8:17).
Шарон – це родюча долина на західному боці Святої Землі, біля Середземного моря, тоді як Ахор, біля Єрихону, був у східній частині; таким чином, вся земля Ханаану від заходу до сходу вказана у 10 в. Вся сфера Правди на часі та її Дух, позаобразна земля Ханаан, яка текла молоком та медом, була пасовиськом і місцем відпочинку для Божих овець віку Євангелії, тих, які мали властивий дух та дорогу, які наполегливо шукали Його як свого Великого Пастиря. Вони будуть також Його тисячолітніми і після-тисячолітніми вівцями (Ів. 10:16), всі, хто тоді у властивому дусі і через правдиву дорогу, через Христа, будуть наполегливо шукати Його як свого Великого Пастиря.
ВІДСТУПНА ЦЕРКВА ВІКУ ЄВАНГЕЛІЇ ПОКАРАНА
Номінальний Божий народ віку Євангелії, особливо духовенство та інші лідери, звинувачені Богом у відступництві, що забувають Його святе Царство (11 в.). Без сумніву, йдучи вслід за духовенством та іншими лідерами, які навчали неправди, номінальна церква у великому відступництві втратила з поля зору Боже Царство, яке наближається, а замість цього навчала, що Царство вже було тут, а також іншим серйозним помилкам (1 Кор. 4:8; Е 11:419,420).
Таким чином, ці лідери привели Божий номінальний люд до того, щоб вони організували серед себе заходи для того, щоб розважатися та поклонятися ідолам віровчень, таким як індивідуальне призначення та різні пов’язані погані практики (Єр. 19:13; 32:29; 44:17).
Остання частина 11 віршу: «Що ставите Гаду трапезу, а для Мені виповнюєте жертву литу» (пор. ASV, KJV – див. примітки, Rotherham і т. д.). Єврейське слово Гад, (перекладене в англійській Біблії як «успіх»), це ім’я одного із синів Якова, голови одного з 12 поколінь; воно означає загін (військо) (Бут. 30:11; 49:19). Але воно також, здається, пов’язане з Ваалом (Іс. Нав. 11:17; 12:7) і означає успіх (фортуна). Гесеній у своєму Єврейсько-англійському лексичному словнику пояснює: «Богу успіху, Гаду, поклонялися вавилоняни і юдейські вигнанці, Іс. 65:11. В іншому місці він названий Ваал, Бел, і т. д., планета Юпітер, стелла Юпітера, яка на цілому сході рахувалася дарувальницею удачі, і тому араби її називають bona fortuna major».
Єврейське слово Мені (перекладене в ASV як «доля»), походить від манаг, корінь цього слова означає «зважити» або «виділити». Мені означає Розподілений, тобто Доля. Гесеній подає Мені як «ім’я ідола, котрому євреї у Вавилоні поклонялися разом з Гадом…».
Очевидно планета Венера, визначена як джерело доброї удачі (bona fortuna minor), була розцінена стародавніми семітськими народами як пов’язана з Гадом або з планетою Юпітер.
Тому Єгова вирішив скинути їх зі становища перед Ним через відступницьке духовенство та інших відступницьких лідерів номінальних церков. Деякі з них втратили своє фізичне життя під час великого горя і, без сумніву, ще більше будуть втрачати.
Це тому, що вони згрішили бездіяльністю – вони не змогли зробити дві речі: (а) Коли Бог покликав їх через Своїх слуг дати їм деяку інформацію, питання, інструкції чи попередження, вони не відповіли або не відповіли належним чином (Мат. 22:33-41). Вони не були подібні до Ісаї (6:8). (б) Коли Бог говорив, вони не слухали і не були слухняні (Іс. 6:10; Мат. 13:13-15). Вони не були схожі на Самуїла (1 Сам. 3:10).
Також ці провідники згрішили своїми діями – вони зробили дві погані речі: (а) вчинили велике зло в присутності Бога (Мат. 23), особливо через відкинення і розп’яття (руками римлян) свого Месії Ісуса; (б) обрали і наполегливо продовжували слідувати традиціям, заповідям людей і лицемірству, з чого Бог не тішився і не отримував задоволення (пор. Євр. 10:38).
ВЕЛИКІ БЛАГОСЛОВЕННЯ НА БОЖИХ СЛУГ
В 13 і 14 в. подані чотири протилежні вирази, в яких ідеться про великі благословення Єгови, що зійдуть на Його правдивих слуг тут вкінці цього Віку, але також про неприємні випробування, які прийдуть на духовенство та інших сектантських лідерів і провідників номінальної церкви, особливо у великому Часі Горя:
(а) Божі слуги присвоювали Правду як належить, як велике духовне свято (Луки 12:37; Мат. 24:28; Об. 3:20), але духовенство і його лідери будуть мати духовний голод і умови голоду (Іс. 3:1; 8:21; Амос 8:11-13; Прип. 29:18).
(б) Божі слуги також мали б присвоювати простіші правди як належить, але ці будуть духовно спрагнені.
(в) Божі слуги мали б радіти (Об. 18:20), але ці будуть посоромлені.
(г) Божі слуги будуть співати (14 в.; Єр. 51:48) через радість серця (включаючи спів або проголошення великої пісні Мойсея – реституції, невиборного спасіння, а також великої пісні Агнця виборного спасіння), але ці, особливо в час падіння Вавилону, будуть плакати зі смутку серця і голосити через своє нещастя (Єр. 25:32-38; 51:54-56; Об. 18:8-20; Е 13:58).
Духовенство та інші вожді сектантства в номінальній церкві втратять свої становища, репутацію, і т.п., які є негідними для вибраних Божих слуг (15 в.; Повтор. 29:20); бо Єгова відітне їх, старі небеса, від їх становища перед Ним (у випадку сплодженого з Духа, який не зміг отримати звання Малої Черідки чи Великої Громади, це означало другу смерть). Але Бог наділить Своїх слуг новою природою, честю, урядом, репутацією і т.п. (Іс. 62:2; Об. 2:17).
Це робиться для того, щоб ті, хто благословляє себе на новій землі, після того, як почнеться посередницьке панування Христа, благословляли себе в Єгові, Великому Дарувальнику Правди (16 в.), і щоб ті, хто посвятяться під Новою Угодою, зробили це для Нього через Христа (Іс. 19:18; Е 6:415). Багато інших уривків Писання, такі як Бут. 12:3; 13:14-17; 22:16-18, принесуть благословення цілому людству через насіння Авраама; але тут показано, що людство, аби отримати благословення реституції, повинне буде зробити свою частину, відповідаючи на працю благословення, і таким чином воно буде благословляти себе.
Після того, як Тисячоліття значно посунулося, а [свого часу] великий час утиску і всі біди імперії сатани, старих небес та землі, не будуть більше перед їх серцями і розумами, тому що Бог учинить необхідну відплату, на злочинителів у часі горя, і тому вони будуть збережені від подальшого спілкування з ними (Єр. 31:34).
«НОВІ НЕБЕСА І НОВА ЗЕМЛЯ»
Бог дає оживляюче послання, що протягом віку Євангелії Він дійсно породив нові сили Царства, сили духовного контролю і нового суспільного порядку (17 в.; 2 Пет. 3:13; Об. 21:1). Старі символічні небеса і земля не будуть більше згадані, тобто вони не будуть згадані з бажанням повернути їх (не прийдуть на серце).
Бог закликає усіх вічно радіти (Луки 2:10) тим, що Він створив. Він звертає увагу на Його створення великої радості для Єрусалима – він стане Новим Єрусалимом і зійде з небес від Бога (18 в.; Об. 21:2,10). Бог буде тішитися Новим Єрусалимом і його мешканцями, Його тисячолітнім народом, а плач та смуток, які були так поширені під час ночі прокляття Адамового гріха, будуть небажаними речами з минулого (19 в.; 62:5; Пс. 30:5; Об. 21:3-5; 22:3).
Після інавгурації Нової Угоди ніхто не помре, не проживши менш як 100 років проби. Після проби ті, які відмовляться робити або продовжувати робити хоча б зовнішній поступ на святій дорозі, будуть знищені другою смертю. Всім буде дано принаймні 100 років проби (20 в.). Не буде і тих, які будуть жити віками в посередницькому пануванні і протягом Малого Періоду після закінчення 1000 років і в «грядущих віках» (Еф. 2:7) і не будуть робити добро. Ті, хто житиме самолюбно (Мат. 25:42-46), лише зовнішньо підпорядковуючись правилам Посередницького Царства (Е 15:554,555; Е 17:125), доживуть до Малого Періоду, але потім будуть схоплені сатаною в пастку, коли він буде звільнений в кінці 1000 років (E 17:423); і як клас козлів, вони в кінці Малого Періоду підуть на вічне знищення, в озеро огняне, яке зображує другу смерть (Об. 20:7-15; 21:8; Пс. 9:6; Йов. 7:9).
Ті, хто відмовиться робити будь-який поступ на святій дорозі під сприятливими умовами, будуть подібні до юнака, який помре у віці 100 років, коли як грішники будуть прокляті (пор. PТ ʼ67:44,45).
Члени класу реституції побудують свої буквальні і символічні доми і будуть жити в них (21 в.; Мат. 25:34); вони приготують буквальні і образні виноградники і будуть користати з їх плодів (Мих. 4:1-4). Вони не будуть трудитися, щоб інші отримували користь (22 в.; Повтор. 28:30; Е 16:153). Продовження їхнього життя буде безкінечним (як дні дерева, дні мого народу [деякі дерева, такі як дуб і ліванський кедр, живуть дуже довго; відомо, що деякі дерева живуть більше 1000 років]).
Єврейське слово бахір (в KJV перекладене як «вибранці» в Іс. 65: 9,22; 42:1; 45:4 і «вибраний» 8 разів у Старому Заповіті) походить від єврейського дієслова бахір, в KJV 152 рази перекладене як «вибирати». В Іс. 42:1бахір відноситься до Ісуса Христа як Вибранця Єгови; але в іншому зв’язку, наприклад в Пс. 105:6; Іс. 45:4, воно відноситься до тілесного Ізраїлю як Божого вибраного народу. В Іс. 65:22, як і в 9 в., бахар, очевидно, відноситься до вибраного Богом насіння Авраама, до Христа (E 6:445).
Те, що бахір відноситься до класу Христа, не так очевидно з перекладу KJV, проте буде більш ясним, якщо ми розглянемо, що передає примітка: «І обрані мої змусять їх продовжувати справу рук своїх». Інтерлінеарна Біблія в своєму міжрядковому перекладі передає це так: «І справа їх рук постаріє (для) Моїх обраних».
Таким чином, думка цього тексту, очевидно, полягає в тому, що Божі вибрані продовжуватимуть довгий час своє служіння на користь невибраних, щоб щедро благословити людство. Більше не буде безплідної, некорисної праці (23 в.; 49:4; 55:2; Е 16:154), якої в цьому злому світі було дуже багато, наприклад у виготовленні воєнної зброї. Вони більше не будуть виробляти речі, які використовуються лише у війні, для воєн і воєнної підготовки (Іс. 2:2-4; Мих. 4:1-4). Відновлене і вірне людство буде образними дітьми або потомками Христа, Голови і Тіла. Остання частина 23 віршу повинна звучати так: «Вони бо насіння, благословенне Господом, і нащадки їхні з ними» (Пор. PТ ʼ40:168, абз. 1,2). Бог через Христа задовольнить усі потреби відновленого і вірного людства, передчуваючи їхні потреби і даючи їм швидку відповідь (24 в.).
Ті, які раніше були немов вовки і ягнята, будуть разом духовно кормитися, а ті, які були подібними до левів, покинуть свої хижі звички. Сатана буде остаточно знищений другою смертю, яка є представлена в озері огняному (Євр. 2:14; Іс 14:15; Єзек. 28:19; Об. 20:10,14,15; 21:8). Ніхто на небесах і на землі не буде приносити шкоди чи руйнувань у Божому святому Царстві. Які чудові перспективи відкриває Біблія перед вірними реституціоністами! Ми дуже радіємо дивовижному посланню Правди минулого, теперішнього і майбутнього, яке міститься в цьому розділі.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: