Коли ми аналізуємо керівництво Божого провидіння у нашому житті протягом минулого року, то бажаємо, щоб Божа доброта i милосердя побуджували нашу віру i довір’я до Нього в наступаючому році.
Відповідний погляд назад з нашого боку мусить напевно викликати в нашому серці відчуття подяки за минулі благословенства, а також побудити нас до більшої довіри щодо майбутності, бо ми свідомі того, що наше визволення вже ближче, аніж було тоді, коли ми вперше увірували.
Роздум …
Відповідним буде для нас зробити особисту оцінку наших стосунків з Богом при кінці року, i запитати самого себе: Як я стою, Господи? Чи минулий рік наблизив мене до Тебе? Чи я старанно досліджував Слово?
Чи я зберіг Твою святу волю на першому місці в моєму житті? А найголовніше, чи шукав я Твоєї присутності так часто, як я це повинен чинити; чи доручав я кожен день Твоїй опіці i чи пам’ятав про те, щоб дякувати Тобі за кожне благословенство при кінці кожного дня? Чи моя любов до Тебе є тепер більшою, аніж рік тому? Чи я люблю моїх товаришів у вірі більше, аніж рік тому? Чи ми тепер ближчі один одному? Більш поблажливі? Менш критичні? Чи я став більш співчутливим i люблячим, навіть по відношенню до тих, які є в світі, пам’ятаючи, що Ісус помер за них всіх? Чи завжди я був простодушним i щирим перед усіма?
… i Відновлення
Правдоподібно, більшість з нас має якісь причини, аби жалкувати i відчуває, що ми повинні поступати краще, але новий рік дає нову нагоду, щоб поступати в обновленні життя. «I не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:2). Очікуючи на встановлення нового неба й нової землі, постановімо на початку цього нового року зробити його найкращим роком в нашому житті до цих пір – роком найбільших надій, найбільших зусиль i Господньої ласки, найбільших успіхів в переборюванні світу та його духа, у перемаганні самих себе, в звеличуванні Бога i благословенні Його люду. Нехай Бог благословляє нас всіх разом i кожного окремо!
Виберіть собі сьогодні, кому будете служити… А я та дім мій будемо служити Господеві — Іс.Н. 24:15.
Нехай інші шанують кого хочуть і що хочуть, але ми, котрі спробували, що Господь добрий, котрі пізнали Його через Його Слово, через Його провидіння і через силу Його Духа, яка побудила нас до віднови нашого життя, не можемо чинити нічого іншого, як тільки шанувати Бога. Шануючи Його, ми мусимо беззастережно Йому довіряти. А довіряючи Йому без застережень, ми з задоволенням будемо поступати дорогою, яку Він нам вказує. Довіряючи і поступаючи таким чином, будьмо задоволені зі всього, що нас зустріне, бо ж рука, яка нас провадить, це Його рука. І будьмо певні, що так ідучи за правдивим Пастирем, ми обов’язково дійдемо до вівчарні Царства. В цьому запевненні ми маємо радість, мир і благословення серця, навіть у домі нашої мандрівки. – R 2872
* * *
Швидке прийняття рішення виконувати Господню волю, коли ми розпізнаємо її, є єдиним гідним способом поводження вірних. Характерним є те, що частково невірні стримуються від виконання Божої волі і одночасно з тим ідуть на компроміс зі злом, навіть, якщо попередньо пізнали Божу волю стосовно добра і зла. Хоча Господь є довготерпеливим, та, остаточно, Він змусить таких прийняти рішення. Так покерує їхніми досвідченнями, що вони будуть змушені прийняти рішення чинити Його волю або піти проти неї. Тому нехай вірні, як старожитній Ісус Навин, словом і ділом заохочують частково невірних до властивого рішення; але незалежно від того, чи ті останні приймуть заохочення чи ні, нехай вірні під головуванням Христа, їх Голови, і надалі залишаться мертвими для себе і світу, а живими для Бога. Наскільки вони зможуть проявити свій вплив, так нехай служать Господеві.