1 Том, 2 Розділ – Існування Найвищого Розумного Творця Встановлено

РОЗДІЛ II

ІСНУВАННЯ НАЙВИЩОГО РОЗУМНОГО ТВОРЦЯ ДОКАЗАНЕ

Докази, не пов’язані з Біблією, розглянуті в світлі розуму – Нелогічна теорія – Логічна теорія – Виявлення Божого характеру – Розумні висновки.

  Навіть з точки зору скептика, поміркований та безсторонній пошук незнаного в світлі того, що вже знане, буде провадити неупереджену, розумно думаючу людину в напрямку до правди. Але зрозуміло, що без прямого об’явлення Божих планів і замірів людина може лише наблизитись до правди і прийти до неясних висновків. Але відкладімо на хвилинку Біблію і подивімося на речі з точки зору лише самого розуму.

Той, хто може дивитися на небо через телескоп, або навіть лише своїм звичайним оком, і бачити там неосяжність створіння, його симетрію, красу, порядок, гармонію та розмаїття, та сумніватися в тім, що Творець всього цього значно перевищує його, як в мудрості, так і в силі, або хто може припустити на мить, що такий порядок може бути випадковістю, без Творця, той втратив або знехтував цією здатністю розуму, через відсутність якої Біблія справедливо називає його безумним (який нехтує або втратив свій розум): «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога». Як би там не було, принаймні ця частина Біблії є правдивою, з чим мусить погодитись думаючий розум, тому що це само собою зрозуміло, що не буває наслідку без вагомої причини. Кожна рослина, і навіть кожна квітка

30

яскраво свідчить нам про це. Складна будова, вишукана краса форми і тканини кожної з них говорять про надлюдську мудрість і майстерність. Наскільки короткозорою є абсурдність, яка вихваляється людською здібністю та винахідливістю, і приписує сліпому випадкові порядок, злагодженість і гармонію природи. Вона визнає закони природи, і в той же час заперечує, що природа має розумного Законодавця.

Деякі, що заперечують існування розумного Творця, стверджують, що природа є єдиним богом, і що з природи розвинулись всі форми тварин і рослин, без жодного керування розумом, але керовані, як вони кажуть, «законом виживання найбільш пристосованих» в процесі еволюції.

Цій теорії бракує доказів, тому що ми бачимо, що все довкруги нас, всі творива мають свою завершену природу, що не переходить у вищу природу. І хоча ті, які підтримують цю теорію, постійно повторюють свої спроби, їм ніколи не вдалось змішати різні види, або вивести нові постійні різновиди. Немає знаного прикладу, коли б один вид переходив в інший*. Хоч існують риби, які можуть вживати свої плавці на якусь мить як крила і вилетіти з води, та жаби, що можуть співати, та вони ніколи не можуть перетворитись на птахів. І хоч деякі тварини мають певну схожість до людини, не існує жодного доказу, щоб людина розвинулась з таких створінь. Навпаки, досліди доказують, що хоча можуть бути виведені певні різновиди в межах виду, то це є неможливим змішати різні види, або вивести з одного інший. По цій самій причині кінь та осел, хоча подібні між собою, не можуть вважатися спорідненими, тому що це добре відомо, що їх спільний плід (мул) є недосконалим і не може розмножуватися.

* Для користі деяких читачів зазначимо, що такі зміни, як перетворення гусениці в метелика, не є зміною виду. Гусениця є лише лялечкою, що вилуплюється з яйця метелика.

31

Звичайно, якби нерозумна природа була творцем або рушієм еволюції, то вона продовжувала б цей процес. Тоді тут не було б таких понять, як постійні види, тому що без розуму нічого не дійшло б до сталого стану. Еволюція була б фактом і сьогодні, і ми бачили б довкруги нас риб, що стають птахами, і мавп, що стають людьми. Ми певні, що ця теорія суперечить як людському здоровому розуму, так і Біблії, коли стверджує, що розумні істоти були створені силою, позбавленою розуму.

Про одну теорію щодо створення (за винятком людини) в процесі еволюції, до якої ми не маємо серйозних заперечень, ми можемо коротко сказати наступне: вона припускає, що різні теперішні види є сталими та незмінними, якщо говорити про їх вид або рід, і хоча теперішні види можуть розвинутися до вищого рівня, або навіть до досконалості, ці роди, або види, завжди будуть такі самі. Ця теорія далі припускає, що жоден зі сталих видів не був створений таким, але, що в далекому минулому вони розвинулись з землі шляхом поступового еволюційного процесу з однієї форми в іншу. Ці еволюційні процеси, підпорядковуючись божественно встановленим законам, в яких зміна їжі та клімат відігравали важливу роль, могли продовжуватися, поки не були сформовані усталені види, так, як ми їх бачимо сьогодні, після чого зміни стали неможливими, тому що були досягнуті остаточні наміри Творця в цьому відношенні. Хоча кожне сімейство рослин і тварин здатне покращуватися або погіршуватися, жодне з них не може успішно переходити або бути виведене з іншого сімейства чи виду. Хоча кожен з них може досягнути досконалості в своїй власній завершеній природі, передбаченій для нього Творцем, подальші зміни в цьому відношенні є неможливими.

Деякі стверджують, що оригінальні рослини й тварини, з яких походять теперішні усталені види, вимерли перед

32

створенням людини. Скелети та скам’янілості неіснуючих тепер тварин і рослин, що були знайдені глибоко під поверхнею землі, підтверджують цю теорію. Цей погляд не нехтує і не відкидає навчання Біблії, що людина була безпосереднім і досконалим творінням, створеним на розумовий та моральний образ свого Творця, а не результатом розвитку в процесі еволюції, що, правдоподібно, був загальним для решти створінь. Цей погляд в жодному значенні не заперечує, а, навпаки, підтверджує навчання Біблії, що природа, така, якою вона є сьогодні, навчає, що Розумна Істота впорядкувала її і була її першопричиною. Нехай людський розум зробить усе, аби простежити знані факти щодо розумних та належних причин, віддаючи належне законам природи в кожному випадку; але за всім цим складним механізмом природи стоїть рука її великого Автора, розумного і всемогутнього Бога.

Отже, ми стверджуємо, що існування Розумного Творця – це чітко доведена істина, доказом якої є все як довкруги нас, так і в нас самих. Ми – діло рук Його, і кожна властивість нашого розуму і тіла свідчить про дивовижну майстерність, що виходить за межі нашого розуміння. Він – Дизайнер і Творець того, що ми називаємо природою. Ми стверджуємо, що Він впорядкував і встановив закони природи, красу і гармонію яких ми бачимо і захоплюємося. Ми інстинктивно шануємо і прославляємо Того єдиного, Чия мудрість запланувала і Чия сила тримає й керує Всесвітом, Чия мудрість і сила безмірно перевищує нашу власну.

Усвідомлення існування цього могутнього Бога може викликати страх перед Його всемогутньою силою, якщо не бачити в Ньому милосердя й доброти, якими Він володіє, так само, як і силою. Про це ми також цілком запевнені тими самими доказами, які доводять Його існування, силу і мудрість. Ми не лише змушені прийти до висновку, що Бог існує, але, що Його сила і мудрість безмежно перевищують наші власні, але розум також змушує нас прийти до висновку, що

33

найвища створена річ не може перевищувати свого Творця; тому ми змушені констатувати, що найвищий прояв доброти і справедливості серед людей є меншим в порівнянні з Творцем, так само, як людська мудрість і сила є меншими в порівнянні з Ним. В такий спосіб ми одержуємо уявлення про характер і можливості великого Творця. Він є мудрим, справедливим, люблячим і сильним, і масштаби Його можливостей є, без сумніву, незрівнянно ширшими, аніж у його найвищого створіння.

Але далі: коли ми прийшли до такого логічного висновку щодо існування і характеру нашого Творця, то повинні запитати: Чого ми можемо очікувати від такої Істоти? Тут насувається відповідь, що посідання таких властивостей логічно вказує на їх практикування, або використання. Божа сила мусить використовуватися, і то у згоді з Його власною природою – мудро, справедливо і милосердно. Якими б не були засоби, вжиті для цієї мети, якою б не була діяльність Божої сили, остаточний результат мусить бути відповідний Його природі й характеру, і кожний крок мусить бути затверджений Його безмежною мудрістю.

Що ж може бути більш розумним, аніж таке використання сили, яке, як ми бачимо, було виявлене в створенні незліченних світів довкола нас і в чудовому розмаїтті землі. Що могло б бути більш розумним, аніж створення людини, наділеної розумом та розсудом, здібністю оцінювати діла свого Творця та роздумувати про Його достоїнства – про його мудрість, справедливість, силу й любов? Все це розумно і все перебуває в досконалій гармонії з відомими нам фактами.

І ось наші висновки. Чи не є це розумним припускати, що така безмежно мудра й добра істота, зробивши створіння здібними оцінювати Його та Його план, будучи спонукана своєю любов’ю і справедливістю задовольнити потреби природи цього створіння, даючи йому певні об’явлення? Чи не є це розумним припускати, що

34

Бог дасть людині інформацію щодо мети її існування та Його планів щодо її майбутнього? А тепер запитаємо по-іншому: Хіба це не було б нерозумним, припускати, що створивши таке створіння як людина, наділивши його розумом, здатним зазирнути в майбутнє, такий Творець міг би не дати об’явлення Своїх планів, щоб заспокоїти її бажання? Такий підхід був би нерозумним, тому що суперечив би характеру, який ми справедливо приписуємо Богові, а також суперечив би належному поступуванню істоти, керованої справедливістю і любов’ю.

Якби ми припустили, що під час створення людини Божа Мудрість вирішила, що недоцільно наділяти її знанням про її майбутню долю та участь в планах її Творця, тоді, звичайно, Божа Справедливість, так само, як і Божа Любов, наполягали б, щоб ця істота була обмежена в її можливостях, щоб її не мучили й не бентежили постійні сумніви, страхи та незнання. І, як наслідок, Божа Сила була б вжита відповідно до таких обмежень. Таким чином, той факт, що людина має можливість оцінити об’явлення Божого плану, що пов’язане з визнанням характеру свого Творця, є достатнім приводом сподіватися, що Бог дасть таке об’явлення – в тому часі і в той спосіб, який затвердила Його мудрість. Отже, з точки зору вище розглянутого, якби ми навіть не знали Біблії, то розум змусив би нас сподіватись та шукати певного такого об’явлення, яким претендує бути Біблія. Більше того, звертаючи увагу на порядок та гармонію в загальному створенні, як у величній процесії планети і системи дотримуються часу і місця, ми лише можемо просто прийти до висновку, що такі незначні порушення, як землетруси, урагани і т.п., є лише ознаками того, що взаємодія різних елементів цього світу ще не є досконалою. Запевнення в тому, що всі речі остаточно будуть досконалими та гармонійними, так на землі, як і на небі, разом з певними поясненнями,

35

чому цього ще немає тепер, не є нерозумним проханням з боку  думаючої людини, так само як відповідь Творця, Чия мудрість, сила і милосердя були виявлені. Тому ми повинні сподіватись, що об’явлення, якого ми шукаємо, включатиме таке запевнення і таке пояснення.

Підтвердивши слушність сподівання об’явлення Божої волі і плану щодо нашого роду, в наступному розділі ми розглянемо загальний характер Біблії, яка, власне, претендує на те, щоб бути таким об’явленням. І якщо вона представляє характер Бога в досконалій гармонії з тим, про що (як було вище розглянуто) підказує нам розум, то ми повинні зробити висновок, що Біблія, таким чином, доказує, що є необхідним та розумно очікуваним об’явленням від Бога, а також повинні прийняти її свідчення як таке. Якщо вона від Бога, то її навчання, якщо будуть цілком зрозумілі, будуть згідні з Його характером, який – як запевняє нас розум – є досконалим в мудрості, справедливості, любові та силі.

«Ви, розуми допитливі, у мандрах
Вивчаючі усі дива створіння,
Признайте врешт сліди усюди Божі
Й схиліться перед Ним у поклонінні.

Бо небеса звіщають Божу славу,
Його премудрість зорі прославляють,
Але як бачать очі Його Слово,
Тоді Його Ім’я ще більше сяє».

36

Сонце над усім

«Яке ж безглуздя це» – кричить безвірний критик
З презирством та з премудрими очима, –
«Коли форт форту, пост постові повторяє
Сигнал – бій барабана незупинний,
Коли по всій землі, під дзвін церковних дзвонів,
Ранковий барабанний бій такт відбиває,
Мрії про мир плекать в озброєному світі,
Про меч, що якимсь дивом плугом стати має,
І про народи, що сп’яніли вже від крові,
Котрі ставатимуть з’єднатись в братства слові,
Як п’яні відзиваючись на поклик, що в Матвія.
***
Спиніть-но самовладця, звівши барикади
З «оливкового листя» і прийнятих рішень;
Прибийте зброю гострими Писань віршами
Й словами спробуйте здолати флот скоріше.
Все рівно й далі галасуючі мільйони
З собою будуть славу воєн скрізь тягати,
Шапки перед сміливцями знімати будуть
І хусточками на прощання їм махати.
Далі співак затягне пісню про відвагу,
Далі геройство сильних буде прославлятись;
Рожевий та гладкий священик в пелерині
Вином напучування буде напувати
Аудиторію, оздоблену мечами,
Щоб зброєю вони закон любові скрізь вершили,
І захищатиме Церква Державу і Держава Церкву,
Обоє вірячи, що правда є лише на боці сили».

Ти не зважай на ці пастки, о жменько вірних,
Доводячи правдивість Божих слів священних.
Ти вірою сягаєш дальше злого часу,
І над пустинею злих чинів сьогоденних
Спокійне бачиш майбуття, одіте в зелень,
Із ніжними гористими струмками.
Йди далі шляхом, котрим зве іти сумління,
Хоч мудрі світу кивають своїми головами.
Бо жодна правда із небес сюди не сходить
Без скептика презирливих насмішок:
Перечать їй, висміюють, та скоро зійде
Вона, немов роса і сонце над цим світом. – Уайтер