Докази, не пов’язані з Біблією, розглянуті в світлі розуму – Нелогічна теорія – Логічна теорія – Виявлення Божого характеру – Розумні висновки.
Навіть з точки зору скептика, поміркований та безсторонній пошук незнаного в світлі того, що вже знане, буде провадити неупереджену, розумно думаючу людину в напрямку до правди. Але зрозуміло, що без прямого об’явлення Божих планів і замірів людина може лише наблизитись до правди і прийти до неясних висновків. Але відкладімо на хвилинку Біблію і подивімося на речі з точки зору лише самого розуму.
Той, хто може дивитися на небо через телескоп, або навіть лише своїм звичайним оком, і бачити там неосяжність створіння, його симетрію, красу, порядок, гармонію та розмаїття, та сумніватися в тім, що Творець всього цього значно перевищує його, як в мудрості, так і в силі, або хто може припустити на мить, що такий порядок може бути випадковістю, без Творця, той втратив або знехтував цією здатністю розуму, через відсутність якої Біблія справедливо називає його безумним (який нехтує або втратив свій розум): «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога». Як би там не було, принаймні ця частина Біблії є правдивою, з чим мусить погодитись думаючий розум, тому що це само собою зрозуміло, що не буває наслідку без вагомої причини. Кожна рослина, і навіть кожна квітка
30
яскраво свідчить нам про це. Складна будова, вишукана краса форми і тканини кожної з них говорять про надлюдську мудрість і майстерність. Наскільки короткозорою є абсурдність, яка вихваляється людською здібністю та винахідливістю, і приписує сліпому випадкові порядок, злагодженість і гармонію природи. Вона визнає закони природи, і в той же час заперечує, що природа має розумного Законодавця.
Деякі, що заперечують існування розумного Творця, стверджують, що природа є єдиним богом, і що з природи розвинулись всі форми тварин і рослин, без жодного керування розумом, але керовані, як вони кажуть, «законом виживання найбільш пристосованих» в процесі еволюції.
Цій теорії бракує доказів, тому що ми бачимо, що все довкруги нас, всі творива мають свою завершену природу, що не переходить у вищу природу. І хоча ті, які підтримують цю теорію, постійно повторюють свої спроби, їм ніколи не вдалось змішати різні види, або вивести нові постійні різновиди. Немає знаного прикладу, коли б один вид переходив в інший*. Хоч існують риби, які можуть вживати свої плавці на якусь мить як крила і вилетіти з води, та жаби, що можуть співати, та вони ніколи не можуть перетворитись на птахів. І хоч деякі тварини мають певну схожість до людини, не існує жодного доказу, щоб людина розвинулась з таких створінь. Навпаки, досліди доказують, що хоча можуть бути виведені певні різновиди в межах виду, то це є неможливим змішати різні види, або вивести з одного інший. По цій самій причині кінь та осел, хоча подібні між собою, не можуть вважатися спорідненими, тому що це добре відомо, що їх спільний плід (мул) є недосконалим і не може розмножуватися.
* Для користі деяких читачів зазначимо, що такі зміни, як перетворення гусениці в метелика, не є зміною виду. Гусениця є лише лялечкою, що вилуплюється з яйця метелика.
31
Звичайно, якби нерозумна природа була творцем або рушієм еволюції, то вона продовжувала б цей процес. Тоді тут не було б таких понять, як постійні види, тому що без розуму нічого не дійшло б до сталого стану. Еволюція була б фактом і сьогодні, і ми бачили б довкруги нас риб, що стають птахами, і мавп, що стають людьми. Ми певні, що ця теорія суперечить як людському здоровому розуму, так і Біблії, коли стверджує, що розумні істоти були створені силою, позбавленою розуму.
Про одну теорію щодо створення (за винятком людини) в процесі еволюції, до якої ми не маємо серйозних заперечень, ми можемо коротко сказати наступне: вона припускає, що різні теперішні види є сталими та незмінними, якщо говорити про їх вид або рід, і хоча теперішні види можуть розвинутися до вищого рівня, або навіть до досконалості, ці роди, або види, завжди будуть такі самі. Ця теорія далі припускає, що жоден зі сталих видів не був створений таким, але, що в далекому минулому вони розвинулись з землі шляхом поступового еволюційного процесу з однієї форми в іншу. Ці еволюційні процеси, підпорядковуючись божественно встановленим законам, в яких зміна їжі та клімат відігравали важливу роль, могли продовжуватися, поки не були сформовані усталені види, так, як ми їх бачимо сьогодні, після чого зміни стали неможливими, тому що були досягнуті остаточні наміри Творця в цьому відношенні. Хоча кожне сімейство рослин і тварин здатне покращуватися або погіршуватися, жодне з них не може успішно переходити або бути виведене з іншого сімейства чи виду. Хоча кожен з них може досягнути досконалості в своїй власній завершеній природі, передбаченій для нього Творцем, подальші зміни в цьому відношенні є неможливими.
Деякі стверджують, що оригінальні рослини й тварини, з яких походять теперішні усталені види, вимерли перед
32
створенням людини. Скелети та скам’янілості неіснуючих тепер тварин і рослин, що були знайдені глибоко під поверхнею землі, підтверджують цю теорію. Цей погляд не нехтує і не відкидає навчання Біблії, що людина була безпосереднім і досконалим творінням, створеним на розумовий та моральний образ свого Творця, а не результатом розвитку в процесі еволюції, що, правдоподібно, був загальним для решти створінь. Цей погляд в жодному значенні не заперечує, а, навпаки, підтверджує навчання Біблії, що природа, така, якою вона є сьогодні, навчає, що Розумна Істота впорядкувала її і була її першопричиною. Нехай людський розум зробить усе, аби простежити знані факти щодо розумних та належних причин, віддаючи належне законам природи в кожному випадку; але за всім цим складним механізмом природи стоїть рука її великого Автора, розумного і всемогутнього Бога.
Отже, ми стверджуємо, що існування Розумного Творця – це чітко доведена істина, доказом якої є все як довкруги нас, так і в нас самих. Ми – діло рук Його, і кожна властивість нашого розуму і тіла свідчить про дивовижну майстерність, що виходить за межі нашого розуміння. Він – Дизайнер і Творець того, що ми називаємо природою. Ми стверджуємо, що Він впорядкував і встановив закони природи, красу і гармонію яких ми бачимо і захоплюємося. Ми інстинктивно шануємо і прославляємо Того єдиного, Чия мудрість запланувала і Чия сила тримає й керує Всесвітом, Чия мудрість і сила безмірно перевищує нашу власну.
Усвідомлення існування цього могутнього Бога може викликати страх перед Його всемогутньою силою, якщо не бачити в Ньому милосердя й доброти, якими Він володіє, так само, як і силою. Про це ми також цілком запевнені тими самими доказами, які доводять Його існування, силу і мудрість. Ми не лише змушені прийти до висновку, що Бог існує, але, що Його сила і мудрість безмежно перевищують наші власні, але розум також змушує нас прийти до висновку, що
33
найвища створена річ не може перевищувати свого Творця; тому ми змушені констатувати, що найвищий прояв доброти і справедливості серед людей є меншим в порівнянні з Творцем, так само, як людська мудрість і сила є меншими в порівнянні з Ним. В такий спосіб ми одержуємо уявлення про характер і можливості великого Творця. Він є мудрим, справедливим, люблячим і сильним, і масштаби Його можливостей є, без сумніву, незрівнянно ширшими, аніж у його найвищого створіння.
Але далі: коли ми прийшли до такого логічного висновку щодо існування і характеру нашого Творця, то повинні запитати: Чого ми можемо очікувати від такої Істоти? Тут насувається відповідь, що посідання таких властивостей логічно вказує на їх практикування, або використання. Божа сила мусить використовуватися, і то у згоді з Його власною природою – мудро, справедливо і милосердно. Якими б не були засоби, вжиті для цієї мети, якою б не була діяльність Божої сили, остаточний результат мусить бути відповідний Його природі й характеру, і кожний крок мусить бути затверджений Його безмежною мудрістю.
Що ж може бути більш розумним, аніж таке використання сили, яке, як ми бачимо, було виявлене в створенні незліченних світів довкола нас і в чудовому розмаїтті землі. Що могло б бути більш розумним, аніж створення людини, наділеної розумом та розсудом, здібністю оцінювати діла свого Творця та роздумувати про Його достоїнства – про його мудрість, справедливість, силу й любов? Все це розумно і все перебуває в досконалій гармонії з відомими нам фактами.
І ось наші висновки. Чи не є це розумним припускати, що така безмежно мудра й добра істота, зробивши створіння здібними оцінювати Його та Його план, будучи спонукана своєю любов’ю і справедливістю задовольнити потреби природи цього створіння, даючи йому певні об’явлення? Чи не є це розумним припускати, що
34
Бог дасть людині інформацію щодо мети її існування та Його планів щодо її майбутнього? А тепер запитаємо по-іншому: Хіба це не було б нерозумним, припускати, що створивши таке створіння як людина, наділивши його розумом, здатним зазирнути в майбутнє, такий Творець міг би не дати об’явлення Своїх планів, щоб заспокоїти її бажання? Такий підхід був би нерозумним, тому що суперечив би характеру, який ми справедливо приписуємо Богові, а також суперечив би належному поступуванню істоти, керованої справедливістю і любов’ю.
Якби ми припустили, що під час створення людини Божа Мудрість вирішила, що недоцільно наділяти її знанням про її майбутню долю та участь в планах її Творця, тоді, звичайно, Божа Справедливість, так само, як і Божа Любов, наполягали б, щоб ця істота була обмежена в її можливостях, щоб її не мучили й не бентежили постійні сумніви, страхи та незнання. І, як наслідок, Божа Сила була б вжита відповідно до таких обмежень. Таким чином, той факт, що людина має можливість оцінити об’явлення Божого плану, що пов’язане з визнанням характеру свого Творця, є достатнім приводом сподіватися, що Бог дасть таке об’явлення – в тому часі і в той спосіб, який затвердила Його мудрість. Отже, з точки зору вище розглянутого, якби ми навіть не знали Біблії, то розум змусив би нас сподіватись та шукати певного такого об’явлення, яким претендує бути Біблія. Більше того, звертаючи увагу на порядок та гармонію в загальному створенні, як у величній процесії планети і системи дотримуються часу і місця, ми лише можемо просто прийти до висновку, що такі незначні порушення, як землетруси, урагани і т.п., є лише ознаками того, що взаємодія різних елементів цього світу ще не є досконалою. Запевнення в тому, що всі речі остаточно будуть досконалими та гармонійними, так на землі, як і на небі, разом з певними поясненнями,
35
чому цього ще немає тепер, не є нерозумним проханням з боку думаючої людини, так само як відповідь Творця, Чия мудрість, сила і милосердя були виявлені. Тому ми повинні сподіватись, що об’явлення, якого ми шукаємо, включатиме таке запевнення і таке пояснення.
Підтвердивши слушність сподівання об’явлення Божої волі і плану щодо нашого роду, в наступному розділі ми розглянемо загальний характер Біблії, яка, власне, претендує на те, щоб бути таким об’явленням. І якщо вона представляє характер Бога в досконалій гармонії з тим, про що (як було вище розглянуто) підказує нам розум, то ми повинні зробити висновок, що Біблія, таким чином, доказує, що є необхідним та розумно очікуваним об’явленням від Бога, а також повинні прийняти її свідчення як таке. Якщо вона від Бога, то її навчання, якщо будуть цілком зрозумілі, будуть згідні з Його характером, який – як запевняє нас розум – є досконалим в мудрості, справедливості, любові та силі.
«Ви, розуми допитливі, у мандрах
Вивчаючі усі дива створіння,
Признайте врешт сліди усюди Божі
Й схиліться перед Ним у поклонінні.
Бо небеса звіщають Божу славу,
Його премудрість зорі прославляють,
Але як бачать очі Його Слово,
Тоді Його Ім’я ще більше сяє».
36
Сонце над усім
«Яке ж безглуздя це» – кричить безвірний критик
З презирством та з премудрими очима, –
«Коли форт форту, пост постові повторяє
Сигнал – бій барабана незупинний,
Коли по всій землі, під дзвін церковних дзвонів,
Ранковий барабанний бій такт відбиває,
Мрії про мир плекать в озброєному світі,
Про меч, що якимсь дивом плугом стати має,
І про народи, що сп’яніли вже від крові,
Котрі ставатимуть з’єднатись в братства слові,
Як п’яні відзиваючись на поклик, що в Матвія.
***
Спиніть-но самовладця, звівши барикади
З «оливкового листя» і прийнятих рішень;
Прибийте зброю гострими Писань віршами
Й словами спробуйте здолати флот скоріше.
Все рівно й далі галасуючі мільйони
З собою будуть славу воєн скрізь тягати,
Шапки перед сміливцями знімати будуть
І хусточками на прощання їм махати.
Далі співак затягне пісню про відвагу,
Далі геройство сильних буде прославлятись;
Рожевий та гладкий священик в пелерині
Вином напучування буде напувати
Аудиторію, оздоблену мечами,
Щоб зброєю вони закон любові скрізь вершили,
І захищатиме Церква Державу і Держава Церкву,
Обоє вірячи, що правда є лише на боці сили».
Ти не зважай на ці пастки, о жменько вірних,
Доводячи правдивість Божих слів священних.
Ти вірою сягаєш дальше злого часу,
І над пустинею злих чинів сьогоденних
Спокійне бачиш майбуття, одіте в зелень,
Із ніжними гористими струмками.
Йди далі шляхом, котрим зве іти сумління,
Хоч мудрі світу кивають своїми головами.
Бо жодна правда із небес сюди не сходить
Без скептика презирливих насмішок:
Перечать їй, висміюють, та скоро зійде
Вона, немов роса і сонце над цим світом. – Уайтер
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша – то надмір пиття! — Пс. 23:5.
Повна чаша, яка переливається, має подвійне значення. Це є чаша радості й чаша смутку, і в обох випадках вона переливається. Той, хто хотів би брати участь в радості Господа, мусить також брати участь в Його чаші страждань. Ми мусимо страждати з Ним, якщо хочемо царювати з Ним. Теперішні страждання ми вважаємо негідними навіть порівняння з славою, яка об’явиться в нас, і тому ми можемо радіти в терпіннях, бо як терпіння будуть переливатись, то подібно і радість теж буде переливатись, і ми зможемо повторити за Апостолом: «Радійте… і знову кажу: радійте!». – R 3268
* * *
Голова Церкви, наш Господь Ісус Христос, був помазаний Святим Духом без міри, і це помазання спливало додолу по Тілі. Досвідчення, встановлені Богом для цього класу, були чашею, що переливалась, багатою на благословенства від Господа, що вимірювалися смутком і радістю. Але висота радості була більшою, ніж глибина смутку, і цього слід було сподіватися.
Співзвучні вірші: Пс. 45:8,9; 92:11; Іс. 61:1-3; Мат. 3:16; Дії 10:38; Ів. 14:16,17,26; 15:26; 16:7; 15:11; 16:20-24,33; 17:13; Дії 13:52; Рим. 14:17; 15:13; 2 Кор. 12:10; Євр. 10:34; Як. 1:2; 1 Пет. 4:13; 2 Кор. 1:8,9; 4:7-12,16-18; 6:4-10; 11:23-30; Євр. 12:6-9; 1 Пет. 5:9.
Пісні:
Вірші Зоріння: 26. Статті з Вартової Башти: R 5653
Питання: Які я мав досвідчення на минулому тижні, пов’язані з думкою цього вірша? Як були сприйняті? Що мені в них допомагало або перешкоджало? В чому був результат?
Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в Ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на Ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою — Кол. 2:6,7.
Загальна думка вчителів фальшивих доктрин, які вважають, що утвердження в вірі не є потрібним ані доцільним, є наступна: бути так утвердженим означає бути фанатиком. Це є правдою у випадку особи нечесної в своїх стремліннях щодо прийняття і непохитної оборони того, що ніколи не було доказане ані здоровою логікою, ані авторитетом Біблії. Але той, хто в простоті віри, опираючись на авторитет Бога, приймає Його Слово, не є немудрим фанатиком. І такі, і лише такі, що так роблять, є утверджені в Правді. Різниця між утвердженим і непохитним християнином та фанатиком полягає в тому, що один утверджений в Правді, тоді як інший – в неправді. – R 3215
* * *
Ми приймаємо Ісуса Христа як Господа, піддаючи свою волю і приймаючи Його волю як нашу власну. Так має бути завжди. Ми вкорінені в Ньому, коли з Нього черпаємо заспокоєння наших потреб. Ми на Ньому збудовані, коли будуємо характер, подібний до Його характеру. Ми утверджені в вірі, згідно з Його Словом, коли непорушно в ньому залишаємось. І збагачуємось в вірі з подякою, коли з вдячністю зростаємо в ній.
Співзвучні вірші: Ів. 1:12; Фил. 1:27; 1 Сол. 4:1; Юди 3, 20; Еф. 2:20-22; 3:17; 4:1; Кол. 1:23; 3:17; Іс. 61:3; 1 Кор. 3:9,11; 1 Пет. 2:5; 2 Пет. 2:12; Дії 20:32; 2 Кор. 1:21.
Пісні:
Вірші Зоріння: 23. Статті з Вартової Башти: R 5557
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою цих віршів? Як я їх сприйняв? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Який був результат?
А оце та обітниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя — 1 Ів. 2:25.
Ми всі повинні розуміти, що теж маємо щось робити, аби дорогоцінні Божі обітниці здійснювались в нас. У зв’язку зі справами теперішнього життя Він обіцяв, що хліб і вода будуть нам забезпечені, але це не означає, що ми маємо занедбувати відповідні нагоди, щоб їх здобути. Він також обіцяв нам участь в майбутньому Царстві, але ми самі повинні зробити так, щоб наш поклик і вибір був певним. Бог є цілком здатний і завжди охочий виконати все зі Свого боку в кожній справі. Але Він покликав нас, щоб ми показали нашу віру в наших ділах, нашій співпраці з Ним усіма розумними способами. – R 3204
* * *
Вічне життя не є природною вродженою властивістю людини, але даром, даним Богом тим, характери котрих перебувають в гармонії з Його характером. Для вірних ця обітниця є певна, підтверджена присягою Єгови. Якщо ми вірні, то наша віра може з непохитною певністю очікувати виконання Божих обітниць. Чи ж така обітниця не має нас надихати до лояльності щодо Бога?
Співзвучні вірші: Пс. 21:5; 133:3; Дан. 12:3; Мат. 19:29; Лук. 20:36; Ів. 3:14-17; 4:14; 5:24,25,29,39; 6:27,40,47,50-58,68; 10:10,28; 12:50; 17:2,3; Дії 13:46,48; Рим. 2:7; 5:21; 6:22,23; 1 Кор. 15:53,54; 2 Кор. 5:1.
Пісні:
Вірші Зоріння: 251. Статті з Вартової Башти: R 5608
Питання: Як цей вірш вплинув на мене на цьому тижні? Чому? З якими результатами?
І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії! — 1 Кор. 9:16.
Ми повинні завжди бути готовими розповісти іншим найкращі новини, які знаємо. Співчуття до стогнучого створіння в його різних життєвих труднощах повинно привести нас до того, щоб ми завертали увагу на Господні обітниці щодо наступаючого Царства і благословенств, які будуть доступні всім народам землі. Хто щоденно не проповідує таким чином при будь-якій відповідній нагоді, той дає доказ, що йому або бракує знання чи віри в об’явлені речі, або не робить цього з причини самолюбства, яке Господь не може похвалити. Перебування в такому стані остаточно позбавить його участі в Царстві. – R 3204
* * *
Під Євангелією розуміється добра новина про спасіння в Ісусі і через Ісуса. Найвищий привілей, який може отримати людина, це – надання їй функції вісника Євангелії. Ті, котрі сповнені духом цього становища, дуже засмучуються в своєму серці, коли не можуть виконати своєї місії. Виконання цієї функції так глибоко укорінене в їх характері, що позбавлення їх привілею звіщання Євангелії робить їхні серця нещасними.
Співзвучні вірші: Пс. 40:9,10; Екл. 11:6; Мар. 8:38; 2 Тим. 1:8; Єр. 1:17; 20:7,9; 23:29; Ам. 3:8; 7:15; Ів. 18:37; Дії 4:20; 9:6,15; 26:16-20; 1 Кор. 1:18; 15:58; 2:4; 15:2; Кол. 1:5,6; 4:17; Рим. 1:14-16; 1 Сол. 1:5; 2 Тим. 4:2; Євр. 4:12.
Пісні:
Вірші Зоріння: 138. Статті з Вартової Башти: R 5893
Питання: Чи я проповідував Євангелію на цьому тижні? Як ? Чому? Що мені в цьому допомагало чи перешкоджало? Які були результати?
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі — Рим. 8:14.
Отже, Дух є тим провідником, завдяки якому ми можемо пізнати наше справжнє становище, і не лише на початку бігу, але й при його кінці. Якщо ми є проваджені Духом Божим, – якщо це той напрямок, у якому ми прямуємо, якщо це те, чого ми шукаємо, – тоді ми є синами Божими. Він визнає і підтримує всіх, які приходять до Нього через Христа, які надіються на заслугу Господа Ісуса і які надалі перебувають в такому стані серця. – R 3200
* * *
В цьому вірші під Духом Божим розуміється Божа вдача в Його дітях. Його вдача поєднує в собі мудрість, справедливість, любов і силу в досконалій гармонії. Ті, чиї мотиви, думки, слова і вчинки є побуджені і підтримувані цією вдачею, мають Божу печатку, яка свідчить, що вони належать Йому. Через те вони мають, можливо, найсильніше свідоцтво Божого синівства. О, яка ж за знатна та родина, знаком і печаттю якої є Божий характер!
Співзвучні вірші: Вих. 33:13,14; Чис. 9:15-23; 2 Хр. 5:13,14; Пс. 5:9; 23:2,3; 25:5,9; 32:8; 143:10; Пр. 8:20,21; Іс. 48:17; Ів. 16:13; 1 Кор. 3:16; 6:19; Гал. 4:6.
Пісні:
Вірші Зоріння: 113. Статті з Вартової Башти: R 5582
Питання: Чи я маю свідоцтво Духа про яке говорить цей вірш? Як воно проявлялося? Які були результати?
Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити — Рим. 8:13.
Умови, на яких ми можуть тривати наші відносини з Господом і зберігатися надію участі в славі воскресіння, полягають, як це виразно зазначено, в умертвленні тілесних вчинків, стримуванні тілесних нахилів – умертвленні, розпинанні та вживанні їх в службі для Господа і Його справи. Таке умертвлення вчинків тіла, така боротьба проти слабостей тіла, є тим, про що Апостол в іншому місці говорить як про «війну», коли каже нам, що тіло воює проти духа, а дух проти тіла, тому що вони супротивні і будуть опонентами аж до кінця життя. Якщо, однак, дух є охочий і бореться в міру своїх можливостей проти слабостей тіла, то Господь зарахує таку боротьбу як повну перемогу через заслугу Відкупителя.
– R 3200
* * *
Під духом мається на увазі нове серце, розум і воля, а під тілом – людська натура. Під вчинками тіла маються на увазі самолюбні, світові, облудні і грішні нахили та їх вчинки. Вчинки тіла умертвляються особливо двома способами: через витіснення їх протилежними їм добрими якостями і вчинками і через обмежування вчинків тіла тими добрими якостями і вчинками, які не є їм протилежні. Хто так поступає – осягне життя.
Співзвучні вірші: Гал. 4:6; 5:16,17,22,25; 6:8; Еф. 3:16; Кол. 3:10; 1 Пет. 2:21; 3:4; Рим. 6:6-23; 8:11; 1 Кор. 3:16; 6:19; Еф. 4:22-32; Кол. 3:5-9; Повтор. 30:6; Єз. 18:21; 33:15,16; Зах. 4:6; Мат. 16:25; 19:12, 16, 21; Лук. 18:29,30; Ів. 12:25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 144. Статті з Вартової Башти: R 5805
Питання: Які я мав досвідчення на цьому тижні, пов’язані з думкою даного вірша? Який ужиток я зробив з цих досвідчень? Якими були результати?
Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце — 1 Сам. 16:7.
Якщо ми випустили з уваги той факт, що Бог дивиться на нас з точки зору волі, і якщо дійшли до того, що оцінюємо себе (і що Бог нас оцінює) за тілом, то напевно ми в такій же мірі впадемо в темноту, замішання та знеохочення. Але з іншого боку не забуваймо, що дух або воля вважається живою по причині її праведності, гармонії з Богом. Тому ніколи не будьмо недбалими щодо нашої волі чи намірів, які керують нашою поведінкою в житті, але пам’ятаймо, що кожна недбалість буде означати пропорційну втрату духовного життя. Для нас завжди є можливим правильне бажання, бо лише абсолютно лояльна воля може бути прийнята Богом в Христі. – R 3200
* * *
Критерій судження багато свідчить про характер особи, яка ним керується. Поверховість і помилковість, як риси характеру пересічної людини, проявляються в її судженні на підставі зовнішнього вигляду. Характер Єгови об’являється в Його способі судження. Замість оцінювати на підставі зовнішнього вигляду, Він проникає в суть справи і базує Свою оцінку на тому, що є дійсним, а не на тому, що тільки здається. Всі речі є оголені і відкриті перед Його всевидючим оком. Наскільки це можливо, ми повинні судити, опираючись не на тому, що здається, а на дійсності.
Співзвучні вірші: Повтор. 10:17; 2 Хр. 19:7; Йов 34:19; 37:24; Мат. 22:16; Ів. 7:24; Дії 10:34,35; Рим. 2:16; 2 Кор. 10:7; Гал. 2:6; Еф. 6:8,9; Кол. 3:25; Як. 2:1-6.
Пісні: 93, 64, 114, 27, 36, 40, 51 / 101, 126, 53.
Вірші Зоріння: 139. Статті з Вартової Башти: R 5652
Питання: Чи я на цьому тижні судив по вигляду чи згідно дійсності? Чому? Як? З якими результатами?
А страва тверда – для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло — Євр. 5:14.
Ті, які мають правдиву і щиру віру в Бога, охоче довіряють Його словам. Ці підставові засади вчення повинні бути вже раніше в них утверджені. Будована ними будівля з золота, срібла і дорогоцінного каміння повинна вже бути в більшій мірі зведена, а пов’язана з нею праця повинна постійно просуватись вперед. Коли вони лояльні і вірні Богу, тоді вони здатні відрізнити правду від неправди. Ми повинні знати, у що ми віримо і чому так віримо, а тоді відважно і без компромісу це проповідувати, бо «коли сурма звук невиразний дає, – хто до бою готуватись буде?». – R 3199
* * *
Як буквальні діти не мають фізичних органів, достатньо сильних, аби перетравлювати тверду їжу, так і духовні діти не мають достатньо сильних органів, здатних засвоювати тверду духовну їжу. Треба бути добре розвиненим у Христі, щоб властиво правильно найглибші правди, а такий розвиток можна осягнути тільки через безперервне тренування розумових, моральних і релігійних здібностей в духовному значенні. Як фізичні, так і духовні м’язи зміцнюються через тренування.
Співзвучні вірші: Єр. 15:16; Єз. 3:3; Ам. 8:11-13; Рим. 16:19; 1 Кор. 2:6-16; 13:11; 14:20; 1 Пет. 2:2; Пс. 119:99; 131:2; Еф. 3:5; 4:13-15; Кол. 3:16; 2 Тим. 3:15-17; Євр. 6:1; 2 Пет. 3:16-18; Як. 1:18-25.
Пісні:
Вірші Зоріння: 8. Статті з Вартової Башти: R 5688
Питання: Як досвідчення минулого тижня підтвердили цей вірш? Яке добро з того вийшло?
Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані — 2 Тим. 3:12.
Слід сподіватися опозиції, і вона, без сумніву, буде тривати аж до закінчення нашого бігу в смерті. Терпеливо змиритися з цією опозицією означає пожертвувати своїми власними природними бажаннями щодо дружби та різних приємностей теперішнього життя, зносити труднощі як добрі воїни для справи Правди і переборювати перешкоди (в якому б вигляді вони не прийшли), прикладаючи наші зусилля, щоб чинити Божу волю і працю, пов’язану з просуванням інтересів Його Царства. Дійсне тривання в Господній службі – це, в першу чергу, постійне й уважне досліджування Божого Плану; по-друге, присвоювання його духа; а це веде, по-третє, до палкої ревності в реалізації цього плану, а також до активності в цій службі відповідно до наших здібностей, незалежно від ціни або жертви, якої це від нас вимагало б. – R 3199
* * *
Ті, що живуть у Христі Ісусі – це посвячені. Посвячення робить їх жертвувателями для праведності в світі, в якому перевага надається беззаконню, а невигоди – праведності. Посвячені не можуть інакше поводитись, як тільки переносити переслідування від тих, чиє самолюбство супротивне вчинкам посвячених. Отже всі вірні будуть переслідувані.
Співзвучні вірші: Бут. 49:23; Йов 12:4,5; Пс. 11:2; 37:32; 38:21; 44:16-19, 23; Пр. 29:10, 27; Іс. 29:20, 21; 51:12,13; 59:15; Єр. 20:8; Мат. 5:10-12,44; 10:16-18,21-23, 28; 24:8-10; Лук. 6:22,23; Ів. 15:18,19; 16:1,2; Дії 28:22; Рим. 8:17,35-37; 1 Кор. 4:9-13.
Пісні:
Вірші Зоріння: 121. Статті з Вартової Башти: R 5116
Питання: Чи побожне життя було для мене причиною переслідувань на цьому тижні? Що мені в цьому допомагало або перешкоджало? Як я це переносив? Які були результати?
Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити — Мат. 20:28.
Якщо ми посвятились Господу, тоді кожна жертва з наших слушних прав та інтересів на нашу власну користь як християн, або на користь чоловіка чи дітей, батька чи матері, сусідів чи друзів, братів у Христі, розцінюється Господом як зроблена для Нього; та якби ці самі послуги були зроблені з інших мотивів, – ким-небудь невиправданим і непосвяченим Господу, або зроблені лише для користі тих осіб, а не як жертва для Господа, – то такі речі не будуть нам, як посвяченим, зараховані як жертви.
– R 3265
* * *
Як чудово, що Син Людський, видатний нащадок Адама, прийшов не для того, щоб служили Йому, але щоб послужити іншим. Наскільки ж Син Людський перевершив людину Адама, бо Адам служив собі і зруйнував надію цілого людства, тоді як Ісус, служачи іншим, довершив спасіння для цілого людства. Він перевершив першого Адама настільки, наскільки безкорисливість є вищою від самолюбства. Тому Він є для нас прикладом, і якщо ми будемо Його наслідувати, то будемо надаватись до Царства.
Співзвучні вірші: 2 Кор. 8:9; Мат. 1:21; 4:23; 5:17; 9:13; 15:24; 18:11-14; 20:25-27; Мар. 1:38; Лук. 1:78; 4:18; 22:27; Ів. 4:34; 10:10; 13:4-17; 18:37; Дії 10:38; Гал. 5:13; Євр. 2:9,14,15,18.
Пісні: 112, 13, 20, 67, 93, 86, 116 / 63, 70, 76.
Вірші Зоріння: 163. Статті з Вартової Башти: R 5375
Питання: Яке значення мав для мене цей вірш минулого тижня? Як я його застосовував? Чому? Які були результати?
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: