“А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!”
______________________
Том II
______________________
“НАДІЙШОВ ЧАС”
“THE TIME IS AT HAND“
“Щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, 21 що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх”. “А ви, браття, не в темряві, щоб той день захопив вас, як злодій“. Дії 3:19-21; 1 Сол. 5:4.
ЦЯ ПРАЦЯ ПРИСВЯЧЕНА
ЦАРЕВІ ЦАРІВ І ПАНОВІ ПАНІВ
ДЛЯ КОРИСТІ
ЙОГО ПОСВЯЧЕНИХ СВЯТИХ,
ЩО ЧЕКАЮТЬ ВСИНОВЛЕННЯ,
— і —
«всіх, що на всякому місці прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа», «ДОМУ ВІРИ»,
— і —
СТВОРІННЯ, ЩО ЗІДХАЄ, МУЧИТЬСЯ ТА ОЧІКУЄ
З’ЯВЛЕННЯ СИНІВ БОЖИХ,
«Висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе».
«Яку Він намножив у нас у всякій премудрості й розважності, об’явивши нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі»
Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? — Євр. 12:7.
Характеру не можна виробити зовсім без випробувань. Він як рослина: спочатку є дуже делікатним і потребує багато сонячного світла Божої любові, частого підливання дощем Його милості, доброго підживлення через застосоване знання про Його характер як доброї основою віри і натхнення до послуху. А потім, коли він таким чином розвинеться під впливом сприятливих обставин, то він готовий до очищення рукою дисципліни, і здатний переносити певні труднощі. Поволі, як сила характеру поступово розвивається, застосовувані проби служать лише для того, щоб розвинути більше сили, краси і чеснот, аж остаточно він стає утверджений, розвинений, уґрунтований і вдосконалений – через страждання. – R 1805
* * *
Якщо наші тілесні батьки карали нас для нашого добра, то ми не повинні погано судити про нашого Небесного Отця, коли Він карає нас для нашого добра. Відсутність таких карань є доказом, що ми не є Його синами. Отримання таких карань підтверджує Його Отцівство, а наше синівство. Тому нехай карання не знеохочують нас, а будуть запевненням, що ми є Божими синами, і нехай також спонукають нас до направи.